Батьки, які вбивають своїх дітей. Головий педіатр Львова про те, як захистити себе від грипу та кору

В Україні існує 10 обов’язкових щеплень, які неохідно зробити, щоб захистити своє здоров’я від важких хвороб. Щеплення проти грипу у переліку немає, проте лікарі радять робити профілактичні щеплення проти нього перед кожними ризикованим періодом: восени та весною. Вакцини Україна закуповує у Франції, проте безкоштовно нею забезпечуються тільки лікарі та вчителі. Усі інші мають за щеплення заплатити. Ми поговорили з головним педіатром Львова Богданом Остальським про те, чи вартує щеплення своєї ціни та як захистити себе від небажаних хвороб та ризиків отримати складні наслідки від них.

Якщо поділити рік, то коли відбуваються періоди підвищеної захворюваності на вірусні захворювання? Чи триває він зараз?
Епідеміологічні періоди починаються з жовтня і тривають до квітня. Зараз він ще триває. У нас є підвищувана захворюваність на ГРВІ та грип. Ця ситуація щоденно моніториться, у нас є лабораторний центр. Там щоденно реєструють кількість випадків захворілих на гострі распіраторні вірусні інфекції та грип, окремо дітей, окремо дорослого населення. І в лабораторії також вираховують так званий епідемічний поріг. Відповідно до цього вирахуваного порогу, приймається рішення, чи оголошувати епідемію грипу, чи карантинні заходи по грипу. На даний час, у Львові і Львівській області цей поріг не перейдено. Але досить багато людей хворіють.


Чи є сенс робити щеплення проти вірусних інфекцій зараз, коли період закінчується за два місяці?
Він ще буде тривати кілька місяців і сенс робити щеплення зараз також є. Тому що імунітет виробляється впродовж кількох тижнів, але людина, яка буде прищеплена – вже захищена. І навіть якщо вона захворіє в той період, коли формується імунітет, вона перенесе цю інфекцію в легкій формі. Не буде ніяких серйозних ускладнень.
Скільки коштує щеплення для пересічного громадянина?
В межах 250-300 гривень. Але це вже питання до фармацевтичних структур, до аптек, адже вони закупляють медикаменти. Пацієнт йде в аптеку, лікар виписує рецепт. Дуже часто у нас працюють аптеки безпосередньо біля поліклініки, де можна придбати вакцину і одразу піти в кабінет щеплень і зробити щеплення.
Кабінет щеплень є в кожній поліклініці?
Є в кожній поліклініці, в кожному медичному закладі.
Якщо ми беремо епідемічний період з жовтня минулого року, скільки взагалі смертельних випадків можна нарахувати після захворювання на вірусні інфекції?
Цю інформацію збирає лабораторний центр. У цей осінньо-зимовий період поодинокі випадки у нас є по Львівській області, наскільки я знаю. Але я точно не можу сказати, бо ці всі дані концентруються у них.


Що робити, коли у людини стається критична ситуація, наприклад, температура під 40 градусів, і вона фактично вже переходить на межу між життям та смертю? Що робити, якщо швидку допомогу вже викликано, вона ще їде, невідомо, скільки вона буде їхати? Яка межова температура, коли варто викликати лікарів?
Перший крок – ви правильно сказали – обов’язково викликати швидку допомогу. Це треба робити при температурі більше 38,5 градусів. Підвищення температури – це також захисний рефлекс організму. Тобто, температура підвищується, в організмі виробляється більше інтерферону – це така речовина, яка бореться з вірусами. Таким чином, організм сам бореться з тими вірусами, які потрапили до нього. І не треба йому в цьому заважати, ставити собі за мету, щоб температура була 36,6 градусів. При хворобі температура повинна бути підвищеною.

Інше питання, що треба обов’язково дотримуватися постільного режиму, часто пити і приймати медикаменти, які призначить лікар. Лікарі призначають противірусні препарати. Якщо є необхідність, коли температура піднімається більше 38,5 градусів, тоді треба приймати так звані антипіретики. Це речовини, які збивають температуру. Дуже важливий момент – якщо людина хворіє на вірусну інфекцію і отримує призначене лікарем лікування і впродовж трьох днів не наступає покращення стану здоров’я, обов’язково треба ще раз звернутися до лікаря. Лікар в такій ситуації приймає рішення про госпіталізацію.


Тепер стосовно кору: дуже багато міфологем зараз існує у інформаційному просторі стосовно кору. Які реальні факти та цифри стосовно захворюваності на кір, смертельні випадки і чи варто нам його боятися?
Наскільки я маю інформацію, цього року було три з половиною тисячі випадків захворювань на кір. З них дві третини – це діти, одна третина – дорослі. Є кілька випадків смертей: по Львівській області, здається, два випадки. Загалом по Україні – шість. Цього року ми маємо серйозну проблему – спалах кору в Україні загалом. Це пов’язано з тим, що впродовж кількох попередніх років у нас з’явився великий прошарок невакцинованих пацієнтів. І дітей, і дорослих, які свого часу з двох причин не отримали вакцинацію: перша причина, що кілька років тому були періоди, коли у нас була відсутня вакцина. Були проблеми в міністерстві, невчасно закупили. І навіть ті пацієнти, які хотіли зробити щеплення, цього зробити не могли.
І друга серйозна причина – є в нас, на жаль, категорія дорослих і батьків, які відмовляються від вакцинації. Знаєте, що в нас будь-які щеплення проводяться тільки за згодою. В суспільстві з’явився великий прошарок невакцинованих осіб. Циркуляція вірусу припиняється, коли 95 відсотків популяції захищені. 5 відсотків залишається на тих, в кого є медичні протипокази, але ці люди все одно захищені. Вірус просто не циркулює, хвороба не передається від одного до другого.
І, у зв’язку з тим, що у нас з’явився великий прошарок, десь до 40 відсотків невакцинованих пацієнтів, почав циркулювати вірус кору. І єдиний метод запобігти цьому – це є вакцинація. Проти кору немає ніякого лікування, кір протікає важко. Ясно, що випадки, які мають серйозні ускладнення, є поодинокими, але коли вони стаються, можуть закінчитись навіть смертельними випадками.


Виникає питання: чому люди не вакцинують своїх дітей, не вакцинують себе?
Тому що вони вірять інформації не спеціалістів. Мене завжди дивувало, що в такому важливому питанні, як стан здоров’я дитини, батьки не прислухаються до думки спеціалістів. У таких серйозних питаннях я би радив звертатися до лікаря. Є Обласний імунологічний центр: там спеціалісти на рівні професорів наук, які займаються питаннями імунопрофілактики.
Будь ласка, можна прийти з дитиною до імунолога, проконсультуватися та отримати кваліфіковану думку спеціаліста і прислухатися до неї. Можна порівняти думку антивакцинаторів – люди, які проти вакцинації – і думку спеціалістів. Ми вибрали 42 школи, в яких є найбільший прошарок невакцивованих дітей і запланували батьківські збори, куди запросять батьків, діти яких невакциновані. Ми запросили консультантів ЮНІСЕФ, консультантів з Міністерства охорони здоров’я, з Центру громадського здоров’я при МОЗ. Батьки зможуть поспілкуватися з цими спеціалістами, зможуть отримати відповіді на всі питання, які їх будуть турбувати. Ми сподіваємося, що після цього вони дадуть згоду захистити своїх дітей.
Коли ще не запізно робити щеплення від кору?
У будь-який день. Але виникає питання: от зараз студенти можуть сказати: «Я не пам’ятаю, чи я хворів на кір, і я не пам’ятаю, чи робили мені щеплення в дитинстві від кору». І ще один нюанс – є батьки, які до нас приходять і зізнаються: «Я свого часу домовилася з лікарем і він записав мені, що дитина вакцинована, а щеплення насправді не робили». В таких питаннях ми йдемо їм назустріч. Прийдіть і скажіть чесно, і тоді можна зробити щеплення. Якщо виникають сумніви, тобто людина не знає, хворіла вона чи не хворіла, то є можливість піти в приватну лабораторію та визначити рівень імунітету, так званий імуноглобалін-G. Під час цієї процедури береться невеличка кількість крові з вени і буквально через два-три дні пацієнт має інформацію, який в нього є рівень антитіл до кору. Якщо їхній рівень на нулі, то це означає, що треба робити щеплення.


Зараз ситуація із захворюваннями на всі можливі інфекційні та вірусні захворювання у Львові є нормальною чи підвищеною?
Підвищеною. І, зокрема, я зараз виділив категорії: це гострі распіраторні вірусні інфекції та грип і окремо кір. Тобто, по обидвох випадках у нас є підвищений рівень захворюваності. Але лабораторний центр не оголошує карантин. Рішення щодо закриття всіх навчальних закладів не приймалося, тому що рівень захворюваності є нижчий від епідемічного порогу.
Чи безпечно лікувати грип самостійно без прямої участі лікарів?
Це ризиковано. Грип – це висока температура, ломота в суглобах, слабкість, м’язевий біль, і при цих симптомах необхідно обов’язково або прийти до лікаря, або викликати лікаря додому. Грип небезпечний ускладненнями. Може бути вірусна пневмонія, може бути таке серйозне ускладнення, як енцефаліт – запалення мозку.
Лікар, коли оглядає пацієнта, приймає рішення. По-перше, він повинен призначити противірусне лікування. По-друге, дуже часто на фоні вірусної інфекції організм стає ослабленим і у пацієнта активізується бактеріальна інфекція, яка може бути у нього присутня в будь-яких місцях організму. Тоді лікар приймає рішення про призначення антибіотиків. Але огляд лікаря обов’язковий, ні в якому разі не варто займатися самолікуванням. І, наголошую, повторючи ще раз: навіть якщо ви були в лікаря і він вам призначив лікування: якщо перші три дні ви приймаєте препарати, а вам не стає легше – ще раз звертайтися до лікаря. І тоді треба буде робити госпіталізацію.


Уточнююче питання про антибіотики. Поясніть, коли треба пити антибіотики і що може статися, якщо антибіотики пити тоді, коли їх пити не треба.
Ні в якому разі їх не можна приймати самостійно. В більшості цивілізованих країн Європи ви їх не купите просто так в аптеці, тільки за рецептом лікаря. У нас, на жаль ще поки що цього немає (вже після розмови, 10 березня, МОЗ ухвалило нормативну базу про випуск антибіотиків за рецептом – прим. ред.).
Лікар повинен призначити конкретний препарат та підібрати дозу, бо для кожної людини є своя доза. Лікар чітко визначає кратність – як приймати антибіотики. Одні антибіотики приймаються раз на день, інші приймаються 4 рази на день кожні 6 годин. Це все робиться тільки під контролем лікаря. Якщо стається зловживання тими препаратами, по-перше, шкідливі бактерії звикають до ліків, у них виробляється протидія до антибіотиків. Потім, коли є необхідність, антибіотики вже стають неефективними.
Інша проблема – антибіотики вбивають флору. Це лактобактерії, біфідобактерії, які допомагають краще перетравлювати їжу. І вони повинні знаходитися в нормі. Бо якщо їх немає, тоді їжа не так перетравлюється, наступає диспепсія, дисбіоз і людина отримує проблеми з кишківником. Дуже часто разом з антибіотиком призначають так звані пробіотики – набори бактерій, які корисні для організму. Пребіотики, пробіотики, симбіотики – їх називають по-різному. Це є мікрофлора, яка повинна бути в нормі в кишківнику кожної людини. Але я ще раз застерігаю, в жодному разі не можна їх приймати без контролю лікаря.

Якби була змога звернутися до противників вакцинації, що би Ви їм сказали?
Я би попросив їх не втручатися в ті важливі сфери медичної діяльності, де вони не є спеціалістами. Тому що ризикувати здоров’ям, а дуже часто і життям дітей, ніхто не має права. Я бачив на кількох львівських каналах дискусії. Вони починають говорити, що в вакцині є шкідливі речовини, що там використовується абортивний матеріал. Але це все безпідставно. Навіть якщо там є речовини, які використовуються в процесі виробництва, та є мікродози, які є навіть в молоці, вони є в мінеральній воді, вони присутні всюди. Вакцину використовує весь світ і жодної шкоди від цього немає.
Мене, наприклад, досі дивує, чому в нашій країні немає відповідальності батьків за вбивство своєї дитини. Я це так і називаю. Вони вчасно не зробили те, що повинні були зробити, те, що прописано в наших законах. І, як наслідок цього, дитина загинула. Це є вбивство. І батьки, і ті, хто їх до того спонукав – вони всі у цьому винні. Але, на жаль, їх за це ніхто не карає. А жартувати з цим не можна, помирають діти, які могли би жити.
Польща, Чехія, Німеччина, Франція – у всіх країнах народ вакцинується і вони мають захист всієї популяції. І в більшості країн є серйозні заходи щодо тих, хто не хоче вакцинуватися. Починаючи від обмежень: невакцинованих просто не приймають до організованого колективу. У кожній країні це відбувається по-різному (12 березня в Італії заборонили невакцинованим дітям ходити до школи – прим. ред.) . У інших країнах є багато пільг на харчування, на медикаменти, на оздоровлення, які батьки мають, коли дитина росте, розвивається. Але всі ті пільги людина отримує тільки тоді, коли вчасно зробила передбачені щеплення. А якщо вона порушила цей календар, то одразу за це доводиться платити сотні або і тисячі євро. Це примус, але він ефективний і він діє.
У нас, до речі, також є прийнятий закон «Про захист населення від інфекційних захворювань». І там є стаття 15, в якій написано, що якщо дитина не щеплена проти тих інфекцій, які передбачені в календарі, в організований колектив вона не допускається. Але скажіть мені, хто виконує цей закон? Ніхто. Нещодавно у Волинській області прийняли подібне рішення і там не пускали дітей до шкіл. А всі інші, і в тому числі у нас у Львові, не йдуть тим шляхом і кажуть, що через це виникає дуже багато проблем. А в результаті ми маємо невакцинованих дітей.

Повернемося до реалій студентського життя. Чи існує механізм отримати вакцину якимось чином безкоштовно?
Це вже питання до адміністрації навчального закладу. Тобто, якщо адміністрація дбає за студентів – слід шукати кошти і прищепити студентів. Я розумію, що у студентів немає 200-300 гривень, студент деколи думає, чи купити їсти, чи витратити гроші на транспорт, чи на проживання – це все серйозно. Але поки що цю вакцину ми не виробляємо, ми її закуповуємо у Франції. Навчальний заклад має свою адміністрацію і тільки через неї це можна вирішувати. На рівні державного забезпечення я думаю, що не скоро з’явиться можливість, коли держава закуплятиме вакцину, щоб роздавати всім навчальним закладам.

Над інтерв’ю працювали Владислав Мережко, Микита Гладченко, Ірина Захарова
Фотографії Дарини Кухар