Туреччина, США, Росія, курди та терористи. Що відбувається в Сирії?

З 2011 року у Сирії триває громадянська війна. Від початку конфлікту загинуло більше 470 000 людей, понад 1 мільйон зазнали поранень, ще мільйони були змушені покинути свої будинки і жити як біженці. На фоні цього довготривалого конфлікту 9 жовтня Туреччина напала з повітря на 2 сирійських міста: Рас-ель-Айн та Тель-Аб’яд. Розпочалося турецьке захоплення Північної Сирії. Такими діями Туреччина хоче створити «безпечну зону» на цих територіях. Навіщо їй це потрібно? Історія конфлікту в Сирії та ситуація там натепер – детально у матеріалі Внутрішнього дворика.

Початок громадянської війни

На початку 2011 року в Єгипті та Тунісі спалахнула низка політичних протестів. Ці заколоти, що отримали назву «Арабська весна», послужили натхненням для демократичних активістів у Сирії.

«Арабська весна» в Ємені. Протестувальники відзначають від’їзд президента Алі Абдулла Салеха до Саудівської Аравії, в столиці Ємену Сані, Ємен, 5 червня 2011 року. Фото: AP Photo/Hani Mohammed

У березні того ж року 15 сирійських школярів були заарештовані та піддані катуванням за написання графіті, на які їх надихнула «Арабська весна». Один із хлопців загинув. Арешти викликали обурення та демонстрації по всій Сирії. Громадяни вимагали звільнення решти дітей разом із більшими свободами для всіх людей в країні.

Демонстрація на підтримку Вільної сирійської армії в місті Алеппо в січні 2013 року. Фото: Andoni Lubaki/AP Images

Але уряд на чолі з президентом Башаром Асадом відповів убивством та арештом сотні протестуючих. Шок і гнів почали поширюватися по всій Сирії, і багато хто вимагав, щоб Асад пішов у відставку. Він відмовився. Почалися сутички між прихильниками Асада і протестувальниками.

Ще до початку конфлікту багато сирійців скаржилися на високий рівень безробіття, корупцію та відсутність політичної свободи при президенті Башарі Асаді, який змінив свого батька Хафеза після того, як той помер у 2000 році.

Президент Сирії Башар Асад. Фото: The Independent

Через заворушення і розправи прихильники опозиції взялися за зброю, спочатку захищаючись, а пізніше виганяючи силовиків зі своїх територій. Асад пообіцяв зруйнувати те, що він назвав «тероризмом, який підтримується іноземними силами».

Так почалася громадянська війна у Сирії.

Сирійські біженці протестують проти президента Сирії Башара Асада в таборі біженців Бойнуйогун в провінції Хатай на турецько-сирійському кордоні 16 березня 2012 року. Фото: REUTERS/Murad Sezer

Повстанці чинили величезний опір уряду Асада і скоро відвоювали частину Північної Сирії. Уряд втратив контроль над цими територіями. Тамтешні сирійці назвали їх Роджава. Значну частину населення там становили курди, а також інші етнічні групи. Вони створили своє адміністративне правління, яке ґрунтувалося на демократичних засадах, оголосили там етнічну та гендерну рівність. Але чи могла ця країна проіснувати довго в оточені ворожої до курдів Туреччини, Ісламської Держави, Іраку і Сирії під урядом Асада?

Ісламська Держава в Сирії

Асад боявся, що світ втрутиться в цю війну. Тож він почав масово звільняти із сирійських в’язниць джихадистів (борців за ісламську віру, в основному прихильників таких терористичних організацій як Ісламська Держава та Аль-Каїда), пов’язуючи повстанців з екстремізмом і унеможливлюючи допомогу їм з боку інших держав. Уряд Асада підтримували Росія та Іран, тоді як опозицію Туреччина та Захід.

Тоді у 2013 році території Північної Сирії захопила Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ). Значна частина територій, яка належала курдам, етнічній меншині на півночі Сирії, була завойована джихадистами. Але курдські ополченці успішно чинили опір.

Тепер вкрай важливо зрозуміти, що таке Ісламська Держава і хто такі курди.

Що таке Ісламська Держава

Ісламська Держава бере свій початок від конфлікту в Афганістані у 80-их роках минулого сторіччя. Тоді Радянський Союз захищав тамтешнього диктатора від повстанців. А повстанців фінансували США, адже між ними і Радянським Союзом тривала Холодна війна. До повстанців приєдналися моджахеди з Середнього Сходу. Це люди, що бачили у війні божественну мету та розвинули екстремістські релігійні погляди.

Колишній лідер Аль-Каїди Осама бін Ладен виступає в невідомому місці десь в Афганістані. Фото: STR/AFP/GETTY IMAGES

1989 року Афганська війна завершилася. Моджахеди повернулися на батьківщину в Сирію та Ірак. Серед них був Осама бен Ладен – майбутній лідер міжнародної терористичної організації Аль-Каїда, та Абу Мусаб аз-Заркаві, якого і пов’язують зі створенням майбутної Ісламської Держави.

Тим часом США звалюють сунітського диктатора Саддама Хусейна та розпускають армію Іраку. Злі та безробітні солдати чинять опір, джихадисти-моджахеди до них приєднуються. Аль-Каїда об’єднується з організацією аз-Заркаві, остання стає фактичною ланкою Аль-Каїди в Іраку. США втручаються і вбивають аз-Заркаві, та потроху знищують решту терористів. У 2011 вбивають Осаму бен Ладена. Аль-Каїда вже майже знищена.

А в Сирії вже відбуваються повстання. В Іраку організацією вбитого аз-Заркаві, яка отримала назву Ісламської Держави в Іраку, починає керувати самопроголошений халіф (титул ісламського правителя, як керівника вірян і наступника Мухамеда – прим. ред.) Абу Бакр аль-Багдаді. Саме він посилає свого заступника Джабата аль-Нузру до Сирії, а 2013 року об’єднує сили Ісламської Держави в Сирії та Іраку. Так утворюється ІДІЛ – Ісламська держава Іраку та Леванту (Левант – територія, що переважно належить до Сирії та частково Іраку, тому іноді ІДІЛ назвають ІДІС або ISIS – Ісламська держава Іраку та Сирії – прим. ред.).

Аль-Каїда не визнає аль-Багдаді. І у 2014 формально його виганяє. Два джихадистських рухи тепер протистоять один одному. Незважаючи на це, ІДІЛ набирає обертів в Сирії, частково тому, що Асад її підтримує. Світ тепер більше звертає увагу на терористів, ніж на нього.

Зони впливу у Сирії станом на березень 2014 року. Чорний та сірий колір – території підконтрольні ІД, жовтий – курди, червоний – сирійський уряд. Джерело: Lyria Mapping

До червня 2014 ІДІЛ збирає військові сили в Сирії та направляє їх в Ірак. Іракська армія, в якій панує корупція, не може стримати наступу. ІДІЛ захоплює значну частину Іраку. Багато сунітів в Іраку втомилися від свого уряду, де панують шиїти та все більш авторитарний уряд, і вітають або принаймні терплять ІДІЛ. Варто зазначити, що ІДІЛ від початку сповідує сунітську течію ісламу, в той час як в Іраку більшість населення – шиїти.

Наприкінці червня 2014 року терористи змінили назву на «Ісламська Держава». Тепер вони оголосили себе всесвітнім халіфатом і заявили, що не обмежуються лише Іраком та Сирією – метою стало встановити панування сунітської течії ісламу у всьому світі. Ворогами ІД стають майже всі країни Заходу, враховуючи і Україну, адже Крим також входить у бажану мету панування ІД.

Мапа світового халіфату, яким його бачать терористи. Джерело: The Times

Мета ІД більш зухвала, ніж усе, що задумувала Аль-Каїда: відродити стародавній халіфат і розширити його, щоб об’єднати всіх мусульман. В ІД щиро вірять, що їх свята війна призведе до апокаліпсису, напророченого в Писанні. Все більше мусульман з Європи та Близького Сходу приєднуються до організації.

ІД почала швидко розвиватися і у серпні 2014 вже захопила частину курдської території Іраку та Сирії. Краще організовані та вже досвідчені курдські сили почали чинити опір. Тоді організація влаштувала геноцид іракських єзидів і вбила на камеру американського журналіста Джеймса Фолі.

Thousands of Yezidis trapped in the Sinjar mountains as they tried to escape from Islamic State (IS) forces, are rescued by Kurdish Peshmerga forces and Peoples Protection Unit (YPG) in Mosul, Iraq on August 9, 2014.
Тисячі єзидів, що потрапили в пастку в горах Сінджар, намагаючись врятуватися від сил Ісламської Держави, врятували курдські війська Пешмерга та відділ захисту людей в Мосулі, Ірак, серпень 2014. Фото: Emrah Yorulmaz/Anadolu Agency/Getty Images

Світ обурений, а американці ведуть військову кампанію проти ІД. Ісламська Держава не в змозі протистояти натиску і втрачає більше п’ятої частини своєї території. Та терористи не здаються і влаштовують теракти по всьому світу.

Хто такі курди

Курди – це етнічна група,  представники якої живуть переважно в Ірані, Туреччині, Іраку, Сирії та Вірменії. Вони вважаються однією з найбільших націй без громадянства у світі. Загальна чисельність населення курдів на Близькому Сході та по всьому світу різниться, вона коливається від 25 до 40 мільйонів. Чисельність курдів у Сирії одна з найменших приблизно 1,7 мільйона людей, зосереджених на півночі Сирії. Більшість курдів є мусульманами-сунітами. Курди, залежно від регіону, також є мусульманами-шиїтами, християнами тощо.

Women in traditional Kurdish outfits smile in front of a bonfire.
Турецькі курди святкують Перський Новий Рік у Діярбакирі в Туреччині, березень 2019. Фото: Ilyas Akengin/AFP/Getty Images

Курди опинилися без власної держави через держав-тріумфаторів, які намалювали карту регіону після Першої світової війни, та розпаду Османської імперії. Союзницькі держави (Великобританія, Франція, Італія, Японія та інші), які виграли війну, підписали Севрський договір 1920 року – цей пакт залишив територію курдам, розділивши Османську імперію. Але через зміни до Лозаннського договору 1923 року, який проголошував сучасну турецьку державу та інші кордони на Близькому Сході, курди втратили власну державу, залишившись розділеним народом на кілька різних країн. Звідси і виникає конфлікт з Туреччиною.

Курди стали етнічним меншинами в інших державах, де вони часто стикаються з репресіями та насильством.

Повернемося до Сирії

Отож, курди-повстанці у північній частині Сирії Роджаві у 2014 році почали протистояти Ісламській Державі. Їх могла би підтримати сусідня Туреччина. І хоча Ісламська Держава технічно діяла в неї під боком, та не поспішала щось робити, адже її не дуже хвилювало винищення курдів, з якими в країни і так був конфлікт.

Тож туди знову втрутилися США. Вони підтримали ополченців військово, американські літаки скинули кілька бомб на підконтрольні ісламістам території.

США розпочали перші авіаудари проти ІД в Сирії 23 вересня 2014 року. Тут генерал-лейтенант Вільям Мейвілл молодший говорить про кампанію бомбардування. Фото: Getty

Партнерство США з курдами розпочалося ще за адміністрації Обами, але посилилося при Трампі, який і озброїв курдських бійців. Сирійські курди були далеко не ідеальним партнером для США, враховуючи ворожнечу між ними та Туреччиною, союзником по НАТО.

Але кілька чинників підштовхували США до партнерства з ними. Найбільш очевидним, звичайно, є те, що США не хотіли розміщувати власні війська в Сирії для боротьби з ІД. Тож треба було знайти інший варіант.

Курдські сили на пагорбі над містечком Сінджар, коли дим піднімається після авіаударів США 12 листопада 2015 року. Фото: AFP/Getty

Вільна сирійська армія, яку підтримує Туреччина, була однією з можливостей. Це були повстанці, що боролися з Асадом, якого підтримувала Росія. У їхніх рядах також була велика кількість екстремістських елементів, а деякі бійці перейшли в такі групи, як ІД, що зовсім не подобалося США.

Росія взагалі вважається одним з найбільших союзників Асада. Вона часто ветувала різні рішення щодо Сирії у Раді безпеки ООН, а також змінила хід війни на користь Асада, розпочавши військову інтервенцію у 2015 році.

Тому Курдське ополчення залишилося єдиною можливістю для США боротися з Ісламською Державою.

Жінки-бійці Демократичних сил Сирії святкують на площі Аль-Наїм після того, як забрали місто Ракку з Ісіди. Сирійські сили, яких підтримували США, оголосили перемогу над ІД в Ракці 20 жовтня 2017 року після чотиримісячної кампанії. Фото: AFP/Getty

З допомогою США курди домоглися відступу ІД. Вони перейменували Роджаву на Демократичну Федерацію Північної Сирії. Пізніше у 2015 курдські та не-курдські ополченці створили опозицію – Демократичні сили Сирії (англ. Syrian Democratic Forces – SDF). Разом вони дали відсіч Ісламській Державі. Так утворилася Автономна Курдська Територія, де почали жити курди та інші етнічні групи.

Мапа відступу Ісламської Держави з територій Іраку та Сирії в період з 2014 по 2019 роки. Блідо-зелене – відступ ІД на час президентства Обами, темно-зелене – на час президентства Трампа, червоне – те, що вдалося відвоювати силам Путіна та Асада. Джерело: IHS Conflict Monitor, US Department of Defence via MappingISIS.com

Турецька «безпечна зона»

До 2019 року Демократичні сили Сирії (SDF) зруйнували опорний пункт Ісламської Держави на півночі. Вони створили в’язниці, в яких утримували близько 11 тисяч полонених членів ІД, а також табори для тисяч членів їхній сімей.

В цьому курдському регіоні також стали базуватися американські військові бази. Американські війська почали патрулювати сирійсько-турецький кордон. А в Туреччині президент Таїп Реджеп Ердоган вже давно розцінював повстання курдів як загрозу. Таке ставлення виникло через курдське сепаратистське угрупування в Туреччині під назвою Робітнича партія Курдистану (курд. Partiya Karkeren Kurdistan – PKK).

Курди розмахують прапорами Курдистанської робітничої партії (PKK) під час участі в похоронній церемонії бійців YPG (Загони Народної Самооборони, назва іншої сепаратистської організації курдів) в місті Суруц, провінція Санліурфа, 14 жовтня 2014 року, на південному сході Туреччини. Фото: ARIS MESSINISARIS MESSINIS/AFP/Getty Images

РПК десятиліттями боролася проти турецького уряду. Члени Робітничої партії Курдистану відстоюють створення автономії курдів в Туреччині. Але турецька влада не погоджується з ними, тож почала придушувати цей рух. У конфлікті ще з 1984 року загинули десятки тисяч людей. До речі, США, ЄС та інші держави класифікували Робітничу партію Курдистану як терористичне угрупування.

Ердоган вірить, що PПK підтримує Демократичні сили Сирії, і сприймає курдів на кордоні з Туреччиною як значний ризик. Керована курдами територія в Сирії може заохотити курдів в Туреччині створити таку ж автономію.

Люди після сильного вибуху біля будівлі поліції в турецькому місті Діярбакир, центрі курдської меншини, 4 листопада 2016 року. Щонайменше одна людина загинула та 30 постраждало під час вибуху, який стався за кілька годин після того, як поліція затримала двох співлідерів головної прокурдської партії країни. Фото: ILYAS AKENGIN/AFP/Getty Images

Такі побоювання небезпідставні. Адже політична партія «Курдський демократичний союз», яка виникла ще у 2003 році як відгалуження PПK, набула великої популярності серед курдів. Зв’язки цих політичних партій і хвилюють турецького президента.

«Туреччина не буде сидіти і дивитися на виникнення незаконного формування на кордоні з Туреччиною», сказав Ердоган.

Ердоган нападав на курдів в Сирії вже кілька разів. Першого разу це сталося в 2016 році, коли турецькі війська атакували північний захід Сирії, щоб протидіяти ІД і зупинити курдську експансію вздовж кордону.

Сирія: хто що контролює? Ситуація до операції «Оливкова гілка», лютий 2018. Зеленим позначені підтримувані Туреччиною повстанці. Джерело: Institute for the Study of War via Aljazeera

У 2018 році турки знову атакували Сирію з операцією «Оливкова гілка» – цього разу у спробі знищити Демократичні сили Сирії. Туреччина встановила контроль над захопленими територіями, але в той самий час почала стикатися з іншими проблемами. Торговельна війна з США призвела до обвалу турецької економіки. Це в свою чергу призвело до збільшення безробіття.

Ситуація станом на лютий 2019 року. Червоним позначені контрольовані Туеччиною території Сирії. Джерело: Conflict Monitor by IHS Markit via BBC

В Туреччині почали шукати винних. Ними стали сирійські біженці. Війна в Сирії змусила покинути країну більш ніж 6 мільйонів людей. З них 3,6 мільйонів втекли до Туреччини – більше ніж до будь-якої іншої країни.

Куди втікають усі сирійські біженці. Джерело: Eurostat/UNHCR via BBC

Через спад турецької економіки підтримка президента Ердогана суттєво зменшилася. Крім того, люди почали обурюватися через наплив біженців. В 2014 році партія Ердогана «Справедливість і розвиток» була правлячою у країні. Але в 2019 році на місцевих виборах ця партія втратила більшість.

Більше того, прокурдська Народна Демократична Партія отримала кілька місць в турецькому парламенті і допомогла опозиції виграти вибори в країні. Опозиційні сили не просто набрали значно більше голосів, ніж хотів би Ердоган, а й взяли владу в ключових містах країни. Щоб знову здобути популярність серед народу, він мусив діяти.

Люди тримають фотографії Селахаттіна Деміртаса, кандидата в президенти прокурдської Народно-демократичної партії (CHP), в Діярбакірі 11 червня, 2018 рік, напередодні турецьких президентських і парламентських виборів. Фото: ILYAS AKENGIN/AFP/Getty Images

Після виборів президент приклав ще більше зусиль для реалізації ідеї, про яку він говорив уже роками – «безпечну зону» між Туреччиною та Сирією.

Ердоган вже взяв під контроль регіон на північному заході Сирії. Зараз він прагнув поширити свій контроль на схід, туди, де живуть курди. Він наголошував, що хоче створити цю зону для повернення до неї курдів-біженців, що зараз живуть у Туреччині. Ердоган звернувся з цим планом до Росії та США, але вони відмовилися йому сприяти.

Карта запропонованої буферної зони в північній Сирії. Джерело: DW

Ердоган погрожував захопити східні регіони самотужки. Турки хотіли створити «безпечну зону» будь-якою ціною. Але була одна перепона. Сполучені Штати, які підтримують курдів та є союзниками Туреччини, досі тримали свої війська на кордоні. Тож Туреччина не могла почати діяти.

У серпні 2019 року Туреччина пішла на угоду із США. Вони домовилися про п’ятикілометрову зону вздовж кордону, яку патрулюватимуть американські та турецькі війська. Демократичні сили Сирії погодилися вивести звідти деякі свої війська. Але цього договору було недостатньо для Ердогана.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган показує мапу з виділеною «безпечною зоною» в Сирії на 74-тій сесії Генеральної Асамблеї ООН. Фото: REUTERS

Місяцем пізніше на засіданні ООН він запропонував розширити зону. «Ми хочемо створити мирний коридор шириною 30 кілометрів і довжиною 480 км в Сирії та переселити туди 2 мільйони сирійців», сказав Ердоган на засіданні.

Згодом після цього Туреччина знайшла шлях втілити свій задум. Після телефонної розмови Трампа і Ердогана у жовтні цього року американський президент наказав вивести війська США з Північної Сирії. «Настав час відправити солдатів додому, казав Трамп, – Я не хочу залишати там війська. Це дуже небезпечно. Ми ніколи не погоджувалися обороняти курдів до кінця їх життя.»

Хто що контролює в Сирії станом на жовтень 2018 року. Підтримувані Туреччиною сили позначені блакитним кольором. Джерело: Liveuamap via Aljazeera

Трамп відмовився від союзу США з курдами і відкликав війська подалі від кордону 7 жовтня цього року. Ердоган скористався цим і майже одразу ввів свої війська в Північну Сирію. Турецька операція «Весна миру» принесла хаос на ці території. Курдські лікарні переповнені, військові дії провокують ще більші хвилі біженців.

Поки Демократичні сили Сирії захищаються від турецьких сил, в’язниці з послідовниками ІД залишаються поза їх наглядом, і за даними курдів, сотні в’язнів вже змогли втекти. А це передбачає ризик відродження Ісламської Держави.

Хто кого підтримує тепер

Курди назвали рішення адміністрації Трампа «ударом в спину», але заявили, що вони намагатимуться стримувати турецькі сили. Після початку турецького наступу курди також закликають коаліцію під керівництвом США створити спеціальну зону, щоб запобігти жертвам серед цивільних. На їхні прохання ніхто не відгукнувся.

Сирійські бойовики, яких підтримує Туреччина, беруть участь у битві в Рас-аль-Айні, Сирія, на турецькому кордоні, оскільки Туреччина та її союзники продовжують штурм прикордонних міст, що утримуються курдами на північному сході Сирії, 14 жовтня 2019 року. Фото: Nazeer Al-Khatib/AFP via Getty Images

Курдам, фактично покинутим США, потрібна була більша підтримка. Тож вони уклали угоду з Асадом про розміщення військ сирійського режиму біля кордону, щоб стримувати вторгнення Туреччини та намагатися захистити курдських мирних жителів.

Єдиний союзник США в Сирії стає на бік Асада, Росії та Ірану. Це також призводить до протистояння між Туреччиною союзника по НАТО та сирійським режимом. Але найважливіше, рухаючись на північ, Асад може потенційно повернути велику частину Сирії під свій контроль. Курди заявили, що сили сирійського режиму будуть розміщені в районах, де вони воюють з турками, але курди продовжуватимуть контролювати частину Північної Сирії. Але як довго це триватиме?

Збройні сили уряду Асада підтримуються Тегераном та Москвою, а також такими шиїтськими воєнізованими організаціями, як Хезболла. Міністерство закордонних справ Сирії охарактеризувало турецьку операцію на північному сході Сирії як брутальне порушення резолюції Ради Безпеки ООН і порушення суверенітету й територіальної недоторканності Сирії. У Дамаску також заявили, що готові протистояти турецькому вторгненню.

Президент Сирії Башар Асад і президент Росії Володимир Путин під час зустрічі в Кремлі у 2015 році. Фото: Прес-служба президента Росії/ТАСС

Критично ставиться до цієї військової операції й Іран, що стоїть за режимом Асада. Не підтримує Анкару і Саудівська Аравія, ще один великий гравець на Близькому Сході.

Туреччина також підриває свої ж відносини як з ЄС, так і з партнерами по НАТО, насамперед зі Сполученими Штатами.

Президент Росії Володимир Путін і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Фото: EPA/Turkish Presidential Press Office

Ердоган тим часом домовляється з Путіним про майбутнє Сирії. Росія, здається, має найбільшу вигоду з дестабілізації ситуації в цьому регіоні, адже так вона поширює свій вплив на Близькому Сході. Вона захоплює територію, яку залишили США, намагаючись стримувати як Туреччину, так і сили Асада.

Позиція США

«Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зробив найбільшу політичну помилку в своєму житті», саме так оцінив вторгнення в північну Сирію сенатор від Республіканської партії США Ліндсі Греем.

President Trump, flanked by Secretary of Defense Mark Esper.
Президент Трамп виступає під час зустрічі з вищими військовими керівниками в Білому домі 7 жовтня 2019 року. Фото: Jabin Botsford/The Washington Post via Getty Images

Сам Трамп вважає, що США не мають вступати в будь-який конфлікт, не знаючи наперед, що вони точно виграють. США будуть втручатися лише тоді, коли це буде потрібно власне американському народу. Перш за все Америка, а потім усі інші.

І хоча через виведення військ США з Сирії виглядає так, ніби американці вмивають руки, Трамп каже, що це не так. Він погрожує Ердогану руйнівними санкціями, що для економічно ослабленої Туреччини може обернутися серйозними проблемами.

17 жовтня 2019 року віце-президент США Майк Пенс та держсекретар Майк Помпео приїхали в Туреччину переконати Ердогана призупинити свою військову операцію в Сирії. Ердоган погодився.

Віце-президент США Майк Пенс з президентом Ердоганом в Анкарі. Фото: Murat Cetinmuhurdar / Turkish Presidency via Getty Images

Та схоже ненадовго. Президент Туреччини заявляє, що виведе війська з Сирії тільки тоді, коли звідти заберуться війська інших країн. І ось 9 листопада на півночі Сирії поновилися бої між союзниками Анкари та загонами воєнізованих формувань сирійських курдів.

Цього ж дня відбулася телефонна розмова між президентами Туреччини і Росії Реджепом Таїпом Ердоганом і Володимиром Путіним. Під час розмови Ердоган та Путін підтвердили намір дотримуватися досягнутого в жовтні цього року режиму припинення вогню і погодилися, що мають бути «гарантовані суверенітет і єдність Сирії».

Президент США Дональд Трамп вітає президента Туреччини Таїпа Ердогана під час спільної прес-конференції у Білому домі у Вашингтоні, США, 13 листопада 2019. Фото: REUTERS/Joshua Roberts

Президент Сирії Асад називає Ердогана злодієм, «який прагне вкрасти у нас все, що стосується Сирії». Хоча і стверджує, що позитивно ставиться до переговорів Туреччини та Росії, адже вважає, що Росія представляє інтереси Сирії.

«Вони (росіяни – прим. ред.) підготують всі політичні умови для того, щоб турки врешті-решт пішли, мінімізуючи втрати від дій Туреччини або її правління через їх наполегливе прагнення завдати шкоди і окупувати більше земель», сказав Асад в інтерв’ю сирійським телеканалам.

Ще пізніше вже 13 листопада Трамп зустрівся з Ердоганом у Білому домі. Перед від’їздом з Анкари у Вашингтон він повідомив про готовність розпочати нову еру в питаннях, що стосуються безпеки обох країн.

На зустрічі турецький президент повернув листи, зокрема той, в якому американський лідер звертався до Ердогана у досить грубій формі та погрожував знищити турецьку економіку. Він також вкотре наголосив на тому, що у Туреччини немає проблем з курдами, проблема полягає у терористичних організаціях, таких як Робітнича партії курдів та YPG – Загонів народної самооборони, збройних формувань курдів у Сирії.

Зі свого боку Асад стверджує, що у нього немає проблем з турецьким народом, а є проблеми з політикою Ердогана та людьми, що зараз очолюють Туреччину. Турків сирійський президент вважає «братським народом» і не хоче, щоб вони стали ворогом.

«Вся Сирія – один, цілісний театр військових дій. Від найпівденнішої точки країни до північної, Туреччина є американською проксі в цьому конфлікті. І де б ми не воювали, ми стикалися з цими проксі. Так що, якщо Ердоган не піде (з окупованих територій – прим. ред.), коли ми вичерпаємо всі інші можливості, залишиться тільки війна, це очевидно саме по собі», – сказав Асад в інтерв’ю.

Американці для нього окупанти, хоча Трамп, на думку Асада, найкращинй американський президент. «Не тому, що у нього найкраща політика, а тому що він чесний. Трамп говорить чесно – мовляв, їм потрібна нафта», – каже Асад.

Що тепер

Курди все ще обороняються на своїй території, але їхнє майбутнє виглядає похмуро. Альянс з Асадом, ймовірно, поверне Північну Сирію під контроль його уряду. Це та сама територія, яку США та курди відвоювали в Ісламської Держави. Це дасть Асаду контроль над формуваннями ІД, які там залишилися.

У вищезгадуваному інтерв’ю Асад заявляє, що вважає курдські угрупування, такі як Демократичні сили Сирії, сепаратистськими, а простих курдів лише жертвами їхнього правління. «Насправді, ми маємо справу з численними курдськими партіями. А що стосується самих курдів, то у них завжди були добрі стосунки з сирійською державою», – сказав Асад.

«Присутність сирійської армії відображає присутність сирійської держави, а значить і всіх її складових і послуг. Така угода і була досягнута. Ми повернулися практично в усі регіони. Існують кілька перешкод. Ми втрутилися, тому що у нас давні зв’язки з місцевими угрупованнями, встановлені ще до турецького вторгнення. Іноді вони йдуть на контакт, а іноді ні. Але в будь-якому випадку, ми повернемося на всі території, і це буде означати повноцінне повернення сирійської держави. Я ще раз повторюю: цей процес буде поступовим», – сказав президент Сирії.

Чоловік на мотоциклі біля курдського міста Рас-аль-Айн біля кордону з Туреччиною 16 жовтня 2019 року. Фото: Delil Souleiman/AFP via Getty Images

Війна триває. Нові бої, ймовірно, дадуть поштовх ще більшій хвилі біженців. Близько 6 мільйонів людей вже втекли з Сирії. Наступ Туреччини значно збільшить це число.

США вмивають руки в плані військової допомоги і відмовляються допомагати курдам. Таке рішення зменшує їхню роль в регіоні і відкриває більше можливостей для інших сил, які там розміщені. Зокрема, Туреччині, уряду Асада та Росії тепер вирішувати долю Сирії.

З іншого боку Штати, як і ЄС, й далі продовжують економічні санкції проти режиму Асада, запроваджені ще від початку громадянської війни. У більш широкому плані санкції, введені через тривалі репресії цивільного населення, включають ембарго на нафту, обмеження на певні інвестиції, заморожування активів сирійського центрального банку, експортні обмеження на обладнання і технології, які можуть бути використані для внутрішніх репресій, а також на обладнання та технології для моніторингу або перехоплення інтернет- або телефонного зв’язку.

Санкції ніхто не відміняв, а тому міжнародна ізоляція Сирії продовжиться, навіть якщо Асад поверне північні території під свій контроль.

Вбивтсво Абу Бакр аль-Багдаді

Втім США не припиняє своєї боротьби з терористами. 27 жовтня 2019 року збройні сили США після піврічного вистежування вбили самопроголошеного халіфа Ісламської Держави Абу Бакра аль-Багдаді. Тож хто він такий і чому його смерть така важлива?

Лідер терористів Абу Бакр аль-Багдаді. Фото: Al-Furqan media via AP

Вважається, що Багдаді народився в іракському місті Самара в 1971 році. І хоча поганий зір завадив йому приєднатися до іракських військових, його амбіції допомогли йому спершу командувати іракською дивізією Аль-Каїди, а потім доєднатися до формування Ісламської Держави.

У липні 2014 року, незабаром після того, як ІД заявила, що створила всесвітній халіфат, Багдаді виголосив проповідь з мечеті в захопленому іракському місті Мосул. Вперше з’явившись без маски, він оголосив себе халіфом політичним та релігійним лідером світової мусульманської спільноти.

Цю заяву відмовилися визнавати майже усі ісламські релігійні уряди, але його халіфат став магнітом для тисяч іноземних бійців. ІД намагалася не просто утримувати територію, а керувати нею як держава, встановлюючи жорстоку систему правосуддя, збираючи податки та виконуючи державні послуги.

З 2016 року за його голову пропонували 25 мільйонів доларів. Весь час ходили чутки про загибель Багдаді. Але цього разу лідера терористів вбили остаточно.

У березні ІД здала свої позиції у сирійському місті Багуз, що фактично позбавило її території. Вперше за 5 років Багдаді виступив на відео, в якому він хотів продемонструвати, що Ісламська Держава може існувати навіть без території.

Багдаді був не просто оперативним лідером, а символом Ісламської Держави: він стверджував, що він нащадок Моххамеда, і пройшов необхідні ідеологічні та релігійні тести, щоб претендувати на лідерство у мусульман.

Трамп оголошує, що лідер Ісламської держави був убитий під час рейду в Сирії. 27 жовтня 2019. Фото: Al Drago для The New York Times

«Він помер так, як і жив – як боягуз», сказав Дональд Трамп, коли оголошував про смерть лідера терористів. У своїй промові Трамп також подякував Росії, Сирії, Іраку, туркам і курдам за сприяння в операції.

Щоправда у своєму інтерв’ю сирійським телеканалам Башар Асад стверджує, що в офіційній Сирії нічого не знали про цю операцію. «Я вважаю, що вся історія з операцією – це трюк», сказав сирійський президент.

Новий лідер ІД

Ісламська держава підтвердила смерть свого лідера Абу Бакр аль-Багдаді та назвала Абу Ібрагіма аль-Хашимі аль-Курайші його заміною. Новину про нового лідера вже давно очікували після смерті аль-Багдаді.

Про Аль-Хашімі відомо мало, хоча його прізвище (аль-Курайші) говорить про те, що він, як і Багдаді, претендує на звання нащадка пророка Моххамеда.

Те, куди зараз буде рухатися ІД, значною мірою залежить від нового покоління лідерів, яке повинно визначити, чи слід переслідувати цілі, поставлені Багдаді, чи встановити новий курс.

Дарина Кухар

Головне фото: UMIT BEKTAS

Why Turkey is invading Syria – Vox

Syrian Civil War Fast Facts – CNN

Why is there a war in Syria? – BBC

Why Is There a Civil War in Syria? – History

7 basic questions about the war in Syria – The Washington Post

Syria Regional Refugee Response – Operational Portal

Map of Syrian Civil War – liveuamap.com

EFFECTS OF THE U.S. WITHDRAWAL FROM SYRIA – www.understandingwar.org

The rise of ISIS – Vox

9 questions about Turkey, Syria, and the Kurds you were too embarrassed to ask – Vox

Trump’s latest Syria announcement is the clearest articulation of his foreign policy doctrine – Vox

Маленька війна для Ердогана: навіщо Туреччина загострила конфлікт у Сирії – Європейська Правда

Наступ Туреччини: Сирія перекидає війська на північ – DW

Ердоган зустрівся із віцепрезидентом США Пенсом у Туреччині – hromadske.radio

Ердоган погодився припинити вогонь на півночі Сирії – Пенс – Укрінформ

Трамп підтвердив убивство ватажка «Ісламської держави» аль-Багдаді – hromadske

Islamic State Confirms Death of al-Baghdadi; Names New Caliph – Bloomberg

Who was Abu Bakr al-Baghdadi and why is his death important? – The Guardian

Islamic State names new leader after death of Abu Bakr al-Baghdadi – The Guardian

Між Туреччиною і сирійськими курдами відновились бойові дії на півночі Сирії – DW

Ердоган повідомив, коли армія Туреччини покине Сирію – Українська Правда

Ердоган повернув Трампу листи та вимагав видачі Гюлена – Укрінформ

Isis names new leader as Abu Ibrahim al-Hashimi al-Qurashi after death of Abu Bakr al-Baghdadi – The Independent