Білі ведмеді, риба та інуїти. Сепаратизм у Гренландії

Гренландія – це найбільший острів у світі, місце, де геологи ламають голови у спробах зазирнути під лід, а місцеві мешканці намагаються вибороти собі незалежність. Про вірогідність сепарації острова від Данії та наслідки, що чекатимуть на Гренландію після здобуття незалежності – у матеріалі Внутрішнього дворику.

В Гренландії немає доріг між містами, а основне заняття людей – риболовля. Корупція, зловживання спиртними напоями, безробіття – основні проблеми інуїтів – місцевого населення.

«Дехто каже, що ми лише говоримо про здобуття незалежності і нічого для цього не робимо. Насправді ж ці розмови дають нам енергію, щоб будувати країну, аби в майбутньому ми змогли здобути незалежність».

З такими словами у серпні 2018 року один з міністрів гренландського уряду, Віттус Куяукитсоґ, звернувся у відкритому листі до світової громадськості.

Більшість території найбільшого острова планети вкрита снігом та льодом, що робить придатним до постійного проживання лише вузьку прибережну смугу, на якій розташувалися численні рибацькі поселення та наукові станції.

Від вікінгів до інуїтів

У 933 році вікінг Ерік Рудий повертається до свого села в Ісландії і оголошує, що знайшов нову незайману територію на північному заході. Чому він назвав цю землю зеленою – достеменно невідомо. Імовірно, це було зроблено для приваблення поселенців.

Ерік та його нащадки заснували два великих поселення – Ейстрібюґд та Вестрібюґд. Майбутні покоління норвезьких поселенців принесли із собою християнство, збудували декілька кам’яних церков. Вони подружилися з інуїтами, що прийшли в Гренландію з Канади в 1200-1300 роках, та встигли присягнули на вірність норвезькій, а потім данській короні.

 Залишки кам’яної церкви вікінгів. Фото: Visit Greenland

Згодом норвежці покидають землі через похолодання та виснаження пасовищ. Протягом наступних 300 років жоден корабель не мав великого бажання плисти до берегів острова, заселеного лише інуїтами.

Ті ж, тим часом, відчували себе повними господарями, полювали на моржів та оленів, але не рибалили через культурне табу.

Повторна європейська колонізація

1721 року данці згадали про колишню норвезьку колонію та відправили на острів торгівельно-місіонерську експедицію. Гренландію знову заселили європейці, а Данське Королівство аж до XIX століття тримало торгівельну монополію над усім регіоном. Основним промислом, яким тут займалися європейці, став китобій та, з часом, риболовля.

  Калмарська унія. Фото: Ssolbergj/ Вікіпедія

Після Наполеонівських війн територія Норвегії опиняється у складі Швеції, але Данія зберігає усі колишні норвезькі колонії за собою – це Фарерські острови, Гренландія та Ісландія.

Остання 1871 року отримала автономію, а 1918 року – повну незалежність. Фарери та Гренландія натомість не мали навіть свого політичного представництва у данському парламенті. Хоча з 1870-х років жителі колонії мали свою газету гренландською мовою.

Не острів, а важливий військовий плацдарм

1931 року стався великий дипломатичний скандал між Данією та Норвегією, яка раптово зявила свої права на острів.

27 червня 1931 року голова норвезької Арктичної торгової компанії Галвард Деволд і четверо співробітників підняли норвезький прапор у східногренландському селищі Мюгбукта. 11 липня 1931 року вийшов указ короля Гокона VII про встановлення норвезького суверенітету над «Землею Еріка Рудого».

 Заселені райони острова. Фото: Eagle Creek

12 липня 1932 р. губернатором і верховним суддею Землі Еріка Рудого був призначений 33-річний Гельге Маркус Інгстад. Норвезький військовий гарнізон налічував лише п’ять бійців. Міністр оборони Норвегії Відкун Квіслінг не припускав, що може статися військовий конфлікт. Проте уникнути дипломатичного пресингу норвежцям не вдалося.

В кінцевому підсумку, Норвегія і Данія погодилися передати територіальну суперечку на розгляд Міжнародного суду Ліги Націй в Гаазі. 5 квітня 1933 року Гаазький суд ухвалив рішення на користь Данії і норвезькому гарнізону довелося покинути Гренландію.

Впродовж Другої світової війни Гренландію, Ісландію та Фарерські острови окуповують війська союзників, аби не дати можливості зробити цього німцям. Американці принесли із собою в гренландську мову деякі слова, зокрема «Haluu» – «привіт», що співзвучне з англійським «Hello».

Разом з Данією Гренландія в 1949 році стала членом НАТО.

В часи Холодної війни острів залишався важливим стратегічним полем, яке американці охороняли від можливого нападу Радянського Союзу з боку Арктики.

1968 року поблизу авіабази в Туле, найбільшій в регіоні, розбився американський літак з шістьма водневими бомбами (які не вибухнули, але забруднили територію), що спричинило великий дипломатичний скандал, адже, офіційно, Данія заборонила польоти через свою територію літакам з ядерною зброєю на борту.

 Польоти американських літаків над Арктикою в рамках операції «Хромований купол». Фото: Was.media/ United States Government

2001 року з розсекречених архівів США стало відомо, що Данія була не тільки не проти польотів, а й дозволяла зберігати ядерні боєголовки в Туле. Після цього інциденту Америка майже повністю відмовилася від літаків з ядерною зброєю на борту.

Здобуття автономії

1979 року гренландці після референдуму отримали збільшення автономії – так зване домашнє управління. Згідно з ним, острів отримав право регулювати освіту, медицину, риболовлю та екологію.

 Прапор Гренландії

1985 року Гренландія вийшла зі складу Європейського Союзу та стала єдиною країною на даний момент, яка пішла на подібний крок – наступною має стати Великобританія. Гренландія була незадоволена обмеженнями, які накладав ЄС на вилов та експорт риби. Після виходу, острів підписав декілька угод з ЄС, які фактично давали преференції, не накладаючи обмежень.

Бажаючи більше самостійності, жителі острова у 2008 році провели референдум, де 75% населення погодилися на збільшення автономії. 2009 року гренландська мова була проголошена єдиною державною, але данська залишилася обов’язковою для вивчення.

У 2006 році уряд Данії та влада Гренландії оголосили, що було досягнуто домовленості про введення на території Гренландії з 2011 року власних грошових знаків, які будуть різновидом данської крони. Передбачалося, що гренландська крона не буде самостійною валютою, а буде прив’язана до данської крони.

Референдум 25 листопада 2008 року про посилення автономії дав острову можливість самостійно керувати розробкою надр і морських ресурсів, самостійно ділити прибуток від їхнього продажу. Крім того, розширена автономія дала владі острова можливість самостійно вирішувати питання судової системи та правопорядку, а також, до певної міри, контролювати зовнішню політику. Наразі повноваження місцевої влади поширюються лише на системи охорони здоров’я, шкільної освіти і соціального обслуговування населення.

 Katuaq – культурний центр в столиці Гренландії

Данський парламент 19 травня 2009 року переважною більшістю голосів ухвалив закон про розширену автономію Гренландії, затвердивши результат референдуму, проведеного на острові. Новий режим, що вводиться в результаті переговорів з Данією, зокрема, надає гренландцям право самостійно розпоряджатися власними природними ресурсами: родовищами нафти і природного газу, золота й алмазів, урану, цинку і свинцю.

Сьогодні Гренландія – це автономна країна-складова Данського Королівства.

 Данський прем’єр, спікер данського парламенту та майбутній прем’єр Гренландії на святкуванні здобуття автономії.

Економіка

«Потрібно бути сліпим і глухим, щоб не бачити, що побудова соціальної, фінансової та освітньої структур держави – це основа нашої незалежності». Із відкритого листа Віттуса Куяукитсоґа.

Фінансова складова незалежності – найпроблемніша. Більше ніж 30% (610 млн доларів) місцевого бюджету острів отримує з Данії.

Залежність від дотацій проявляється навіть у законах. Так, усі розпорядження та укази написані гренландською мовою, окрім документів про бюджет, які пишуться данською.

При цьому поки що Гренландія нічим не зможе нормалізувати дефіцит свого бюджету: 90% експорту острова складає риба.

Останнім часом острів приваблює все більше науковців, які вивчають проблеми глобального потепління. За прогнозами, льоди Гренландії розтануть в наступні кількасот років.

Національний день Гренландії. Фото: Visit Greenland

2013 року влада острова скасувала мораторій на видобуток радіоактивних копалин, а 2014 року відмовилася підписувати угоду щодо стримування глобального потепління.

Розталий лід відкриє доступ до багатьох рідкоземельних елементів (і підніме на 7 метрів рівень світового океану) і це стане справжньою дарунком долі для збиткового острова. Китайські фірми вже вкладають гроші в гренландські копальні. Одна з них, друга у світі за покладами рідкоземельних елементів, скоро працюватиме на півдні острова. Це, звісно, зменшить залежність Гренландії від данських дотацій, проте посилить залежність від іноземних інвестицій.

Відносини з Данією та зовнішня політика.

«Все, чого ми прагнемо зі здобуттям незалежності – зільнення від нерівних відносин, що склалися між нами та Данією протягом останніх століть. Економічна та політична залежність робить нас підданими далекої держави, яка використовує наші вади задля обмеження самостійності. Проте незалежність не означає розриву з кимось відносин. Це лише спосіб стати на рівні з іншими країнами, в тому числі з тими, з якими ми вже міцно пов’язані». З відкритого листа Віттуса Куяукитсоґа.

 Інуїтки в національному одязі. Фото: Visit Greenland

Данія забезпечує Гренландії 30% її бюджета, надає автономію в багатьох сферах, сплачуючи при цьому всі її членські внески в міжнародних організаціях самотужки. Данія конституційно закріпила право острова на самовизначення та не претендує на його корисні копалини чи доходи з туризму. Данія – основний торговий партнер Гренландії – 60% експорта і приблизно стільки ж імпорта.

Данія зможе проіснувати без острова, хоч це і вдарить по її репутації і спровокує сепаратистські настрої на Фарерах та в інших країнах Європи, проте самі данці не вірять, що острів проголосить незалежність в найближчі десятки років, хоча після здобуття самостійності, у 2009 році, гренландці почали планувати незалежність на 2021 рік, на честь 300-річчя заселення острова данцями.

Всі активні дії, що проводить гренландський уряд – це блокування засідань парламенту Данії, доки острову не виділять більше грошей. За Конституцією Королівства, 2 представника від автономної країни мають голосувати в парламенті Данії, інакше закони не будуть дійсні.

Запорука безпеки та територіальної цілісності Гренландії лежить у співпраці із США, які досі мають там свою військову базу в Туле.

Військова база в Туле. Фото: Вікіпедія

Внутрішня політика

Парламент острова складається зі 31 члена, що представляють 7 партій. 6 із семи з них бажають незалежності і бачуть її в розбудові економіки, освіти та культури. Дві найбільші, Siumut та Inuit Ataqatigiit, формують коаліцію та разом займають більшість місць. Інші партії – опозиційні.

 

 Політичні партії Гренландії 

Молоде покоління, на відміну від старших, скептичніше відноситься до проголошення незалежності. Вони задоволені правами автономії, данськими дотаціями та можливістю вчитися у вузах Копенгагена та їздити до столиці Королівства на свята.

Найбільші проблеми острова – безробіття та безгрошів’я. Місцевому населенню дозволено навіть виловлювати китів, окрім синіх, та полювати на тюленів аби прогодувати себе. Проте м’ясо цих тварин категорично заборонено експортувати.

Самобутність культури

«Незалежність – це наше право будувати будувати країну такою, якою ми її бачимо: зі своєю мовою, культурою та традиціями». З публічного листа Віттуса Куяукитсоґа.

Культура Гренландії – це культура інуїтів, які сьогодні складають 88% населення із 56 000 мешканців острова. Вони розмовляють на гренландській мові, що подібна до мови ескімосів Канади. Інуїти зберегли свої національні костюми та язичницькі вірування.

 Полювання на морських левів у Східній Гренландії. Фото: Visit Greenland

Головне свято острова – 21 червня, найдовший день в році. Це свято підтримує національний дух гренландців та демонструє всьому світу гренландську культуру.

Найбільш розвинене місто – столиця Нуук на Західному узбережжі острова. Тут діє вся необхідна інфраструктура, є музей гренландської культури та Katuaq – місцевий культурний центр. З року в рік Гренландія приваблює все більше і більше туристів. Також на острові проводяться різні зимові змагання.

 Данило В’юнов

Джерела:

Історія Гренландії, Гренландська незалежність, Гренландська мова, Фарерські острови, Історія Ісландії, Економіка Гренландії, Вікіпедія

Атомні бомби в Гренландії, WAS.media

Chinese investment may help Greenland become independent from Denmark, The Economist

Лист Віттуса Куяукитсоґа