Дипломатія мігрантів. Як і чому у Львові з’явилося консульство Перу

Продовжуючи цикл розповідей про консульські установи, що свого часу працювали у Львові, сьогодні розповідаємо про представництво Перу.

Стосунки Перу з країнами Європи мають свою специфіку. Досягнувши незалежності, як і інші колишні іспанські колонії, молода держава досить довго не мала дипломатичних відносин з колишньою метрополією. Іспанія протягом декількох десятиліть вважала країни Латинської Америки «повсталими колоніями» та багаторазово робила спроби відновити свою владу. Тільки у 1856 році були встановлені дипломатичні відносини між двома країнами, що розширило можливості Перу співпрацювати і з іншими європейськими державами.

Національний герой Аргентини і Перу Хосе де Сан-Мартін проголошує незалежність Перу

Важливо також розуміти, що Доктрина Монро, оголошена Сполученими Штатами Америки у 1823 році, блокувала як відновлення впливу європейських держав в країнах Латинської Америки, так і встановлення цивілізованих відносин між цими країнами після досягнення незалежності.

Перша світова війна викликала в Перу стрімкий ріст цін і падіння рівня життя населення. У цих умовах колишній президент Легія здійснив державний переворот і встановив власну диктатуру, що існувала до 1930.

Президент Аугусто Легія на обкладинці журналу TIME

Економічна криза кінця 1920-х – початку 1930-х років сприяла падінню влади Легія. У 1930 він був повалений військовими на чолі з полковником Луїсом Санчесом Серро. 30 квітня 1933 Санчес Серро був убитий.

Приблизно в таких умовах перебувала зовнішня політика Перу на початку 20 століття і за таких обставин тільки у 1923 році між Перу і Польщею були встановлені дипломатичні відносини. Вже наступного року у Варшаві було відкрите перуанське консульство, яке у 1926 році перетворили на Генеральне консульство.

Прагнучи розбудувати в Польщі широку консульську мережу, 15 березня 1927 року Генеральний консул Перу у Варшаві інженер Томас де Оксінський у листі до Міністерства закордонних справ Перу запропонував створити у великих містах і адміністративних центрах Польщі консульські установи.

Посол Республіки Перу в Польщі Оскар Баррос у товаристві секретаря посольства Перу Карлоса Гранда і Генерального консула Перу у Варшаві Томаса де Оксінського. Варшава

Зважаючи на зацікавленість Перу у масовій міграції польського населення до Південної Америки з метою розвитку сільського господарства, лист позитивно сприйняли в МЗС Польщі.

Навіть до тих часів в Перу вже проживала велика кількість поляків, що тікали з батьківщини після невдалих повстань. Хоча поляки в основному емігрували у США та Бразилію, враховуючи географічну близькість до цих країн Перу, остання намагалася перехопити ініціативу.

Загалом еміграція в Перу – істотна складова історії польського та українського народів з 30-тих років XIX століття. Тікаючи в молоду державу, інженери та архітектори з європейською освітою швидко знаходили собі роботу в Перу. До прикладу, одна з найвищих у світі ліній залізниці, що функціонує нині у Перу, була збудована польським емігрантом Ернестом Малиновським, який серед місцевих вважається героїчною особистістю та був нагороджений титулом почесного громадянина.

Польський інженер Ернест Малиновський, дизайнер і будівельник найвищої залізниці світу
«Залізниця в хмарах»
Сучасний вигляд на Центральну Трансандинську залізницю.

Подібні до Малиновського поляки зробили великий внесок у розвиток Перу. Едвард Габіч розвивав порти та систему зрошування, Рікардо де Якса Малаховскі реконструював важливі державні будівлі, тож, вочевидь, поляків у Перу знали та поважали.

Проте тільки в період відродження польської державності після Першої світової війни стало можливе створення системи опіки для численних емігрантів, які залишають батьківщину.

Наприклад, на початку 20-х років минулого століття Польща підписала двосторонню угоду з найбільш популярними серед мігрантів країнами, включно із Перу. Угоди передбачали надання польським громадянам доступу до ринку праці, а також виступали формою контролю над еміграцією.

У цих умовах Генеральний консул Перу Томас де Оксінський у зверненні від 16 червня 1928 року до перуанської столиці Ліми зазначав, що міграція польського населення до Перу відбувається швидкими темпами, і що найбільший відсоток емігрантів походить зі Східної Галичини із центром у Львові. Щоб забезпечити належний контроль за цими потоками, перуанці вирішили відкрити консульство у Львові.

На посаду Почесного консула рекомендували генерала в резерві Франціска Пауліка. Він мав значний вплив у всій східній Польщі. Крім того, він знав багатьох членів Польсько-американського колонізаційного синдикату, через який, власне, і відбувалось масове вербування польського населення для трудової міграції до Нового світу. Наприклад, у 1924 році уряд Перу за ініціативи синдикату дозволив створити польські поселення на берегах річок Укайялі, Тамбо та Урубамба. Осередок синдикату містився у Львові.

Генерал Паулік тоді вже надавав консультаційні послуги Генеральному консульству Перу у Варшаві. Його кандидатуру у Лімі підтримали і 25 жовтня 1928 року Почесним консулом Республіки Перу у Львові з юрисдикцією на Східну Галичину був призначений дон Франціско Паулік.

Консульство розташовувалось на пл. Госєвського, 4 (сьогодні – перетин вулиць Тершаковців і Туган-Барановського). У 1933 р. Почесним консулом Перу у Львові став доктор Станіслав Табіш, адміністративний директор нафтового концерну «Малопольська».

Вид на площу Госєвського
Копальня нафти в Коросно

До речі, концерн мав свою головну контору у Львові на площі Маріяцькій, 8 (тепер – пл. Міцкевича), у так званому «будинку Шпрехера», де в польський період містились також консульства Румунії і Угорщини.

Будинок Шпрехера – перший львівський хмарочос

Перуанське ж консульство функціонувало у Львові та контролювало міграційні потоки поляків до 1936 року. Після цього у Львів прийшла радянська влада, з якою Перу вдалося встановити дипломатичні відносини тільки у 1969 році. Зрозуміло, що на той час у Львів перуанська дипломатія повертатися не бачила сенсу.

Нагадаємо, проект Дипломатичний Львів ми започаткували у червні. За літо ми встигли розповісти про історію львівських консульств Бразилії, Чехословаччини, Бельгії та Латвії.

Джерела:

Leopolis Consulari. Сторінками історії консульського Львова (2-ге видання)

Migracje zarobkowe polaków – przeszłość i teraźniejszość, Paweł Olbrycht, pod merytoryczną opieką ppłk. dr. Marka Bodziany

Міграція – виклик XXI століття, Люблінський католицький університет Іоана Павла ІІ

Знали ли вы что, поляк построил в Перу самую высокую железнодорожную линию в мире?, Новости из Польши

Wkład Polaków w rozwój Peru, Pangea magazine

Polacy w Ameryce Łacińskiej

Российско-перуанские отношения, Википедия

История Перу. 1900–1968г.г, Rest in world

Эволюция внешней политики и дипломатии Перу, Петрова Татьяна

Эрнест Малиновский: польский инженер, перуанский патриот

Будинок Шпрехера – перший львівський хмарочос