Не сплачують штрафи та курять в літаках: як дипломати зловживають імунітетом

Дипломатичний імунітет як сукупність прав та привілеїв дипломатів був остаточно утверджений в міжнародному праві у середині минулого сторіччя. Його завданням є захист дипломата та його прав впродовж перебування у можливих ворожих умовах. Це, вочевидь, має сенс доти, доки дипломат не зловживає імунітетом.

Терорист, що курить трубку

Мохаммед аль-Мададі, віце-консул Катару

У 2010 році віце-консул Катару Мохаммед аль-Мададі летів із Вашингтона в Денвер та вирішив викурити трубку на борту літака.

Аль-Мададі вийшов в туалет, вимкнув пожежну сигналізацію, забив собі трубку і курив доти, поки екіпаж не відчув запаха диму. На питання екіпажу він пожартував, що від нього пахне димом через спробу підпалити свій черевик – подібно так званому «черевиковому терористові» Річарду Рейду, котрий спробував детонувати вибуховий пристрій під час трансатлантичного перельоту в 2001 році.

Представник служби безпеки коротко переговорив з катарцем, потім пристебнув його до крісла, а потім через пілота активував сигнал тривоги загальнодержавної системи безпеки, загальний для всіх авіаліній США, що знаходяться в повітрі.

У повітря тут же піднялися два винищувачі F-16, які супроводжували лайнер аж до самої посадки в аеропорт прибуття. А там нашого героя зустріли співробітники ФБР. Американські медіа стверджують, що за ходом операції стежив особисто президент Барак Обама.

Деякі офіційні і неофіційні особи висловлювали припущення, що дипломат свідомо спровокував інцидент, знаючи, що завдяки недоторканності витівка легко зійде йому з рук.

На землі Мохаммеда аль-Мададі допитали і обшукали, не знайшовши у нього нічого протизаконного. За словами представника правоохоронних органів, аль-Мададі не можна інкримінувати нічого, крім куріння на борту, але і від цього обвинувачення його захищає дипломатичний імунітет. Представник влади повідомив, що катарський дипломат курив маленьку трубку.

Держдеп США пояснив уряду Катару, що оголосить дипломата персоною нон-грата і вишле його з країни, якщо Катар самостійно не видалить його з посольства. Після цього дипломата відізвали.

Мексиканський викрадач телефонів Білого дому

Саміт лідерів Північної Америки – щорічна подія, в якій приймають участь США, Канада і Мексика з метою зміцнення зв’язків між трьома державами. Зазвичай, сам саміт ніколи не потрапляв в заголовки газет, але все змінилося у 2008 році.

Під час зустрічей учасники зазвичай залишають свої телефони на столі в приміщенні, що охороняється, поруч із конференц-залом. На саміті 2008 року все відбувалося точно так само – кілька важливих чиновників залишили телефони і вирушили на переговори. Повернувшись, своїх телефонів вони знайти не змогли.

Легко уявити, яка саме інформація знаходилась в телефонах (тут тобі і смс повідомлення, номери великих політиків). Камери спостереження записали, як мексиканський прес-аташе Рафаель Квінтеро Кюріель викрав 7 телефонів BlackBerry, що належали працівникам Білого дому.

Секретна служба відправила агентів до аеропорту, де мексиканська делегація очікувала літак додому. Рейс було скасовано, а на звинувачення агентів Кюріель відповів, що не знає про що вони говорять.

Настрій дипломата змінився, коли йому показали запис з камер. Але він не став вибачатися. Тепер версія була така: він випадково знайшов нічийні смартфони, вирішив, що хтось їх загубив, і збирався (з найдобріших, зрозуміло, спонукань) доручити своєму шоферу, щоб той віддав їх особам, відповідальним за організацію саміту.

Співробітники служби безпеки зауважили, що це ніяк не пояснює, чому він упирався, а не віддав смартфони на першу їх вимогу, так само як і те, навіщо взагалі їх треба було брати і везти із собою в Мексику. У відповідь Кюріель помахав перед носом офіцера своїм дипломатичним паспортом, заявивши, що не має наміру більше виправдовуватися.

В результаті телефони були повернуті, а Кюріель, завдяки своїй дипломатичній недоторканності, безперешкодно полетів додому. Щоправда, згодом його звільнили. Проте, незважаючи на докази правопорушення, за цей інцидент перед законом не відповів ніхто.

Новини після саміту країн Північної Америки

Викрадення людини за допомогою дипломатичної пошти

Дипломатична пошта є одним із видів зв’язку між державою, її дипломатичними, консульськими та іншими представництвами за кордоном. Вона має забезпечити нормальне їх функціонування відповідно до норм сучасного міжнародного права.

Згідно зі ст. 27 Віденської конвенції, вона є відповідним «сховищем», яке не підлягає ні розпакуванню, ні затриманню. При цьому дипломатична пошта може містити лише дипломатичні документи та предмети, призначені для офіційного користування.

Простіше кажучи, усе, що є всередині дипломатичного пошти, є недоторканим для правоохоронних органів. І хоча більшість країн використовує дипломатичну пошту для нудних речей на кшталт секретних файлів, деякі держави помітили прихований потенціал і проявили креативність.

У 1984 році в уряді Нігерії трапився конфлікт з колишнім міністром Умаро Дікко, у результаті якого останній переїхав до Англії. Дікко був людиною різкою за характером і дозволяв собі вкрай гучні висловлювання на адресу чинного на той момент уряду, критикуючи кожен його крок.

У якийсь момент опоненти Умаро вирішили доставити Дікко назад до Нігерії і змусити замовкнути. У липні 1982 року його схопили прямо на вулиці Лондона, накачали наркотиками і привезли в аеропорт члени спеціально підготовленої групи. Але ж треба було його якось погрузити в літак.

Завдання виявилося нескладним. Дікко дбайливо спакували в дерев’яний ящик, наліпили дипломатичне маркування і відправили в Нігерію. Проте папери на дипломатичну пошту були оформлені неправильно. Тому чиновники поцікавилися вмістом посилки. І дуже здивувалися, коли знайшли там нігерійського політика. Викрадачів на місці заарештувала поліція.

Ящик, який був використаний для викрадення Умару Дікко з Лондона в 1984 році

150 тисяч штрафних талонів

Дипломатична недоторканність використовується не тільки в тих випадках, коли потрібно уникнути неприємностей, пов’язаних з серйозними злочинами. Іноді дипломати використовують привілеї та імунітети для безкарного порушення дрібних правил.

Взяти, наприклад, талони на парковку. Автомобіль посланника іншої держави має, як відомо, особливий номерний знак. Відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні відносини (1961 рік), поліцейські не мають права ані скласти протокол на дипломата, ані евакуювати його автомобіль. Як правило, вони лише передають рапорт про інцидент для передачі в посольство.

У період між 1997 і 2002 роками дипломатам з консульств і ООН тільки в Нью-Йорку було виписано 150 тисяч штрафів, які залишилися неоплаченими. Якщо підрахувати, ми отримаємо приблизно 70 талонів на один день та загальну суму у 17 мільйонів доларів.

Найбільше штрафів припадає на частку російських дипломатів – 32 тисячі неоплачених квитанцій. Кувейт виявився чемпіоном за кількістю порушень на посланника – на один дипломатичний паспорт виписано 246 квитанції.

Крім того, стиль водіння дипломатичних машин відрізняється своєрідністю настільки, що поліція Вашингтона визнала за необхідне особливо проінструктувати звичайних водіїв уникати їздити позаду автомобілів з дипломатичними номерами.

Карта неоплачених штрафів (1997-2002)

Як відкрити казино у будівлі консульства

У жовтні 2006 року Бенні Кусні прибув в консульство Сенегалу в Сінгапурі, де він служив почесним консулом – тобто дипломатичною недоторканністю не володів. Розпоряджаючись великою будівлею почесного консульства, Кусні вирішив використати його заради власних інтересів.

Консул відкрив казино, яке працювало місяць і виявилося разюче прибутковим підприємством, що приносило почесному консулу до півмільйона доларів за день. Поліція зацікавилася небувалою активізацією світського життя і невичерпним потоком дам в коктельних сукнях та джентльменів у смокінгах біля будівлі сенегальського консульства.

На відміну від посольств, консульства не вважаються територією іноземної держави. Тож поліція із чистою совістю могла влаштувати там облаву, що вона і зробила.

Кусні негайно заявив про свою дипломатичну недоторканність і почав пакувати речі для від’їзду. А поліція деякий час перебувала в ступорі, поки хтось не згадав, що почесним консулам ніякої недоторканності не надається. В результаті Кусні потрапив до в’язниці, з якої вийшов під заставу у 40 тисяч доларів.

Вбивство без наслідків

Вбивство поліцейської у Лондоні

У квітні 1984 року працівник посольства Лівії в Лондоні вирішив відкрити вогонь у натовпі протестувальників за межами свого посольства. У результаті він вбив поліцейську та поранив 10 інших людей.

Поліція оточила посольство на 11 днів, після чого уряд Великобританії дозволив послу та його співробітникам залишити приміщення – їх відразу вигнали з країни. Двома роками пізніше це вбивство стане головною причиною згоди прем’єр-міністерки Великобританії Маргарет Татчер на початок бомбардування Лівії з американських баз у Сполученому королівстві.

За цей злочин ніхто так і не був засуджений, але у 1999 році уряд Муаммара Каддафі визнав свою відповідальність за смерть поліцейської та погодився виплатити компенсацію її сім’ї.

Патрульна Флетчер лежить поранена на землі поруч з іншими поліцейськими

Вбивство через зраду

У 1967 році посол Бірми в Шрі-Ланці Сао Бунваа застрелив свою дружину через підозри у зраді. Принаймні, про постріли зі сторони посольства повідомляли сусіди.

Після цього він розвів у дворі посольства похоронне багаття (що на території бірманської землі справа законна) і спалив дружину на очах у здивованих представників преси і поліції. Через недоторканість посла Бірми не покарали за убивство. Окрім цього, його навіть не звільнили з посади посла.

За матеріалами cracked.com.