Не такий, як усі. Особливості дипломатії Дональда Трампа

Дипломатичний протокол став неписаним кодексом спілкування між державами у важких реаліях міжнародних відносин. Він вимагає делікатності та виваженості кроків. Проте такі цілеспрямовані політики, як Дональд Трамп, надають перевагу лобовим атакам – тому вони часто не помічають, як за їх спинами розриваються міни світового обурення. Розповідаємо про дипломатичні ляпи, чи, як він вважає сам, особливості у роботі президента США Дональда Трампа на міжнародному рівні.

Часові пояси й телефонні розмови

Для більшості очевидно, що різниця в часових поясах вимагає певної узгодженості у спілкуванні між людьми. Проте оточенню Дональда Трампа кілька разів доводилось відмовляти його від ідеї зателефонувати прем’єр-міністру Японії Сіндзо Абе, адже під час світлового дня США в Японії триває глибока ніч.

Комізм ситуації полягає в тому, що вона повторюється на регулярній основі, і щоразу близькому оточенню президента доводиться боротися за дипломатичний імідж Америки.

Фото: deschide.md

Один із членів Ради нацбезпеки США говорить про Трампа: «Коли він (Трамп – ред.) хоче зателефонувати комусь, він це робить. Він дуже імпульсивний у цьому плані. Він не думає про те, котра це година або хто це».

Свого часу любов Трампа до телефонного спілкування на собі відчув і президент Франції, Еммануель Макрон. Очільник Штатів настільки затягується у процес телефонного спілкування, що може собі дозволити зачіпляти найрізноманітніші теми, що не мають жодного відношення до політики чи дипломатії.

Однак «щирі розмови» в форматі міждержавного спілкування комфортні не усім. Одного разу незручність ситуації примусила Еммануеля Макрона покласти кінець діалогу фразою: «Про що ми говоримо?».

 Фото: lesalonbeige.fr

Географія для чайників

Також у американського президента можна помітити граматичні помилки у вимові назв держав. Розглядаючи карту Південної Азії, він назвав країну Непал словом «nipple» (з англ. – сосок), а згодом провів ще одну аналогію: назву країни Бутан прирівняв до «button» (з англ. – кнопка).

На зустрічі із прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді ці дві азійські країни знову завдали американському президенту клопоту, адже він вважав їх частиною Індії, про що й заявив на вищезгаданій зустрічі.

  Фото: independent.co.uk

Проблеми Дональда Трампа з топонімікою Азії на цьому не закінчились. На зустрічі з представниками африканських країн під час засідання Генасамблеї ООН Трамп перейменував Намібію в Намбію. А пізніше він назвав ряд африканських країн «смердючими дірками».

«Страх і лють» – чому зовнішня політика Трампа просякнута агресією

Інколи дипломатія Трампа носить доволі жорсткий характер. Зокрема, Боб Вудворд, автор скандальної праці «Страх і лють у Білому домі», виділяє випадок квітня 2018 року. Тоді, після хімічних атак сирійського уряду, господар Білого дому так прокоментував ситуацію: «Давайте (нецензурна лексика) вб’ємо більшість з них».

 Фото: finance.yahoo.com

У розпал ворожнечі з Кім Чен Ином Трамп просив свою адміністрацію розглянути можливість превентивного удару по Північній Кореї.

Дотримуючись обіцянок своєї передвиборчої кампанії, Трамп розірвав попередні угоди із зарубіжними партнерами в пошуках «тої єдиної», ідеальної. «Транс-тихоокеанське партнерство», «Паризька кліматична угода», угоди з Іраном – з них усіх Трамп вивів Сполучені Штати, не звертаючи уваги на можливу шкоду для зовнішньої політики держави.

Звинувачуючи європейські країни, які «мало фінансують НАТО», починаючи торгові війни з Європою, Трамп намагається провадити політику «сильного лідера», але ця політика слабко зв’язана з міжнародними реаліями.

Інша точка зору, яку захищає певна кількість американських журналістів, полягає в тому, що передвиборні обіцянки Трампа щодо «струшування зовнішньої політики Обами» пішли в нікуди. Стиль ведення політики – так, він змінився і став суто «трампівським», але суть лишилася тією ж.

Тероризм, курди, ядерна угода з Іраном, яку він так критикував, але не розірвав через відсутність видимих альтернатив, Єгипет та Ізраїль як союзники на Близькому Сході. Але Саудівська Аравія стала винятком.

Після скандалу з Хашоґґі Трамп або «повністю вірив» у версію саудитів, або «дуже засуджував вбивць», або ж «наголошував на неприпустимості політичних замовлень» – але жорсткої заяви очільника Білого дому так і не послідувало. Альянс із Саудівською Аравією важить для Трампа більше, аніж політичні заклики. У незручних ситуаціях Трамп прекрасно вміє обирати слова, якщо це необхідно.

Фото: haaretz.com

Особливість чи безкультурність?

Проблеми Трампа стосуються також й історичного аспекту дипломатії. Історично Китай та Японія є ворогуючими країнами. Водночас у міжнародній практиці не прийнято виділяти суперника держави, з якою ведуться переговори. Трамп же не зміг чи не захотів приховати власні бурхливі симпатії щодо китайського «сильного» лідера Сі Цзіньпіня, тому на зустрічі із прем’єр-міністром Японії Сіндзо Абе постійно хвалив очільника Піднебесної за можливу допомогу з Північною Кореєю.

 Фото: POLITICO Europe

Незважаючи на відсутність такту, формат зустрічей та обговорень Трампу дуже подобається: із Сіндзо Абе він зустрічався вже сім разів, обговорюючи ті самі теми Північної Кореї та торгівлі. Японські чиновники кулуарно зазначають, що все це – лише одна велика зустріч.

Європейська політика також дається господареві Білого дому важко. Під час американського візиту італійського прем’єра Джузеппе Конте, Дональд Трамп привітав його з перемогою на виборах. І все було би добре, якби прем’єрів в Італії не призначала парламентська більшість без застосування класичного виборчого процесу.

Коли в липні 2018 року Трамп перебував із візитом у Великобританії, місцеві принци відмовились з’явитись на зустріч, яскраво проявляючи незацікавленість. Королева сама мусила прийняти сім’ю американського президента. Він же спізнився на зустріч з королевою на 10 хвилин, – монархиня навіть дозволила собі демонстративно поглянути на годинник, адже незважаючи на спеку і похилий вік, весь цей час провела на ногах. При огляді почесної варти Трамп пішов попереду Єлизавети, чим знову порушив дипломатичний протокол, а потім раптово зупинився, змусивши королеву шукати шлях для того, щоб обійти Трампа.

 Фото: interalex.net

У поведінці Трампа є і свої плюси

Коли в одній із країн світу відбувся землетрус, Трамп нікого не послухав і відправив туди кілька літаків військово-повітряних сил США із гуманітарною допомогою, не чекаючи офіційного прохання уряду бідуючої держави.

Сам Дональд Трамп не вважає свою поведінку чимось неприйнятним чи вартим осуду. Вірний своєму характеру й життєвим поглядам, найскандальніший американський президент розглядає свій спосіб ведення дипломатії як особливий і оригінальний, а протокол для нього, судячи з усього, не є авторитетним джерелом інформації про міжнародні відносини.

Радник команди Держдепу США та віце-президент з міжнародної політики Heritage Foundation Джеймс Карафано загалом характеризує Трампа так: «Я не думаю, що він розглядає їх як ляпи, я думаю, що він бачить їх як «погляньте, я роблю це по-іншому». Якщо ви скажете: «Це не так, як роблять всі», він відповість, – хто це сказав? Де записано, що він не може цього робити?»

Раніше Білий дом мав ще один особливий аспект публічної дипломатії, а саме «readouts» – публікація у вільному доступі записів дзвінків американських президентів до іноземних лідерів. Така практика застосовувалась з двох причин: по-перше, вона окреслює прозорість політики, а по-друге, записи дзвінків слугують важелями впливу на інші держави задля уникнення фальсифікацій.

Незважаючи на те, що Трамп мав у липні принаймні дві такі розмови – з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом та прем’єр-міністром Ізраїлю Бенджаміном Нетаньяху – розшифровка цих дзвінків без пояснення причин не були опубліковані.

Американський політикум частково вважає, що таким чином Білий дім втрачає частину свого іміджу. Складно сказати, яку думку на цей рахунок має сам Дональд Трамп, адже його поведінку рідко можна спрогнозувати чи назвати послідовною.

У будь-якому разі, тепер США мають цікавий та абсолютно нетиповий досвід ведення дипломатії.

Фото: shabat.am

Олена Мартинюк

 Джерела:

1.    Дипломатичні ляпи Трампа, ТСН

2.    Про розмови Трампа з іноземними лідерами, ТСН

3.    Трамп та його дитяче прагнення «перемогти», The Guardian  

4.    «Вогонь і лють у Білому домі», Боб Вудворд

5.    Стиль та зміст зовнішньої політики Тампа, Foreign Policy

6.    Трамп та дипломатичний протокол, Politico