Політичні в’язні Кремля: життя на межі смерті

Їх ув’язнюють в найгірших традиціях ГУЛАГу, фальсифікують докази, з повітря, просякнутого тяжким духом катувань і вибитих свідчень, сплітають кримінальні справи. До них не пускають рідних батьків і священників – а вони пишуть маніфести справжнього українства до цілого світу, голодують, втрачають здоров’я і балансують на гострій межі втрати життя. Героїчні українські політв’язні в російських застінках: Внутрішній дворик розповідає, чому вони досі там.

Фото: LetMyPeopleGo

Як повідомляє Громадське, в Росії та в анексованому Криму утримують 64 українських політв’язня, 27 з яких перебувають на території федерації.

58 з них затримані у Криму чи у справах, що пов’язані з Кримом. Ці цифри не враховують в’язнів, що утримуються на території самопроголошених республік.

На сьогодні безстрокового голодування все ще дотримуються двоє політв’язнів:

Фото: Євромайдан SOS

Володимир Балух оголосив голодування 19 березня 2018 року. Він знаходиться на підтримувальній терапії та станом на 6 жовтня голодує протягом 202 днів. Зафіксовані побої в російській в’язниці, через що в нього з’явилися ураження голови, спини і печінки, а також можливі проблеми із серцево-судинною системою.

Підконтрольний Росії Раздольненський районний суд Криму засудив вже засудженого українського активіста до 5 років колонії загального режиму та штрафу у 10 тисяч за погану поведінку у в’язниці.

ФСБ Росії затримала Володимира Балуха 8 грудня 2016 року. Тоді співробітники спецслужб заявляли, що знайшли на горищі будинку Балуха 90 патронів та вибухівку. Його засудили до трьох років та 5 місяців позбавлення волі.


Фото: Слово і Діло

Олександр Шумков – екс-член «Правого сектора», який оголосив голодування у підтримку Олега Сенцова. Олександр перебуває у слідчому ізоляторі російського Брянська, йому інкримінують участь в «екстремістській організації».

Севський районний суд Брянської області Російської Федерації почав розгляд по суті справи українського громадського активіста та військовослужбовця 27-28 червня 2018 року. Шумков стверджує, що він був викрадений у ніч на 24 серпня 2017 року з території України співробітниками ФСБ РФ.


Фото: Євромайдан SOS

Олександр Кольченко у кінці травня 2018 року також оголосив голодування. Його вимогою для припинення голодування стало звільнення Олега Сенцова. Проте вже 7 червня політв’язень голодування припинив, оскільки втратив 10 кг ваги.

За версією російського слідства, Олег Сенцов, в групу якого входив Олександр Кольченко, створив в Криму терористичну організацію, яка була структурним підрозділом забороненого в РФ «Правого сектора», з метою виходу півострова зі складу Росії.

Засуджений на 20 років Сенцов та на 10 років Кольченко обвинувачення відхиляють. Після зачитування вироку вони заспівали у приміщенні суду гімн України.

Олег Сенцов та Олександр Кольченко

До сьогодні, 6 жовтня 2018 року в стані безстрокового голодування знаходився, напевно, найвідоміший український політв’язень – Олег Сенцов.

Фото: Вежа

Він оголосив голодування 14 травня 2018 року, за два тижні Олег погодився на підтримуючу терапію (живильна суміш Nutridrink, що використовується для живлення тяжкохворих людей з порушеним ковтальним рефлексом), але 5 жовтня режисер підписав заяву про припинення голодування.

Олег Сенцов, фото: Главком

Як Внутрішній дворик писав раніше, Сенцов пояснив своє рішення у листі-зверненні: «У найближчий час щодо мене заплановано застосування примусового харчування. Моя думка при цьому вже не враховується. Нібито я вже не в стані адекватно оцінювати рівень здоров’я і небезпеки. Насильницьке годування буде проводитися в межах реанімаційних заходів з порятунку життя пацієнта. У цих умовах я змушений припинити своє голодування з 6 жовтня».

Відмова від харчування уже викликала гіпоксію і спровокувала загострення хронічних проблем: 8 серпня режисер уже не міг ходити самостійно. Вже після оголошення припинення голодування Олег Сенцов написав листа своїй сестрі Наталі Каплан, де розповів про стан свого здоров’я: «Останнє обстеження показало, що “полетіли” внутрішні органи. У серці почалась аритмія з ішемією, нирки забились і в будь-який момент відмовлять, печінка збільшилась і почала розкладатись, кишечник, мозок – там все. Прикро програвати, але вибору мені не залишили, я не хочу перетворювати це все на принизливе видовище»

Його вимогою для припинення голодування було звільнення усіх українських політв’язнів.


За що засуджені?

Першими жертвами Росії стали фігуранти справи Сенцова, які активно виступали проти анексії Криму, пише Українська правда. Їхнє затримання – це публічна демонстрація того, що загрожує жителям півострова з проукраїнськими поглядами. Сенцова, Кольченка і Чирнія в Росії звинуватили у підготовці терактів в анексованому Криму. У результаті розгляду справ Олега Сенцова засудили до 20 років ув’язнення у колонії суворого режиму. Олександра Кольченка ув’язнено на 10 років.

Марш студентів у Львові, фото: Українська правда

Сергій Литвинов, що проживав у Станично-Луганському районі Луганської області, у серпні 2014 року поїхав лікуватися в Ростовську область, після чого зник. Згодом стало відомо про його арешт. Сергія звинувачували у масових зґвалтуваннях і вбивствах мирних громадян сходу України. У результаті справа розвалилася, частину звинувачень з Сергія зняли, але лишили статтю за розбій – 8,6 років ув’язнення.

Сергій Литвинов, фото: Новинарня

Учасник Революції Гідності з Київщини Андрій Коломієць наприкінці 2014 року переїхав у Кабардино-Балкарію до нової дружини, де його затримали і засудили так само, як і Литвинова. Чоловіка звинуватили в замаху на вбивство двох колишніх співробітників «Беркуту».

Андрій Коломієць, фото: Цензор.НЕТ

Євген Панов став одним із перших затриманих так званих «кримських диверсантів», схоплених у серпні-листопаді 2016 року. Їх звинувачували в підготовці диверсій та зберіганні вибухівки. Його засудили до 8 років колонії суворого режиму.

Євген Панов, фото: Укрінформ

У червні 2018 року за ніби-то шпигунську акцію українського журналіста Романа Сущенко засудили до 12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

Роман Сущенко, фото: Главком

Що робить Україна

Відповідь на питання, чому українська дипломатія і світова спільнота не може посприяти визволенню бранців, дає перша заступниця голови Верховної Ради України Ірина Геращенко: «Звісно, звільнення українців не залежить від консулів. Звільнення політв’язнів Кремля залежить виключно від Путіна».

Ірина Геращенко, фото: Укрінформ

Професійна діяльність консулів України в Росії є ускладненою російським відношенням до міжнародного права і права людини зокрема. Відомо про випадок побиття українського консула Олександра Ковтуна у Чечні, коли він спустився дізнатися, чи все нормально із правозахисниками, що займались справою Миколи Карпюка та Станіслава Клиха.

«Вислання дипломатів, звичайно, вплине на роботу тих кількох консулів, які залишаться в Росії (прим. ред. – через справу Скрипаля Україна відізвала декількох дипломатів з Росії). Це і ускладнить їхню роботу, і посилить тиск, відповідальність та навантаження. Треба пам’ятати, що українські політв’язні розкидані по усій Росії. Якщо Путін прийме рішення, то завтра нам віддадуть Карпюка, Клиха, Сенцова, Сущенка, Кольченка, Гриба, Панова і кримських татар. Але поки ми бачимо, що це заблоковано», – резюмує Геращенко.

За її словами, консульська робота в умовах російської реальності включає в себе не лише дипломатичну і юридичну допомогу, але і психологічну підтримку людям, яким забороняють кореспонденцію та спілкування із зовнішнім світом.


Обміни на росіян: чому вони так і не відбуваються?

Як пише DW, юридично формат переговорів у Білорусі дозволяє обмінювати українських бранців на росіян, адже з точки зору міжнародного гуманітарного права, ув’язнених у Криму людей можна вважати жертвами міжнародного збройного конфлікту. Координаторка «Медійної ініціативи за права людини» Марія Томак вважає, що люди, яких пропонує видати Україна, були здебільшого затримані саме у зоні конфлікту, тому їх обмін на українських політв’язнів не суперечить логіці мінського формату.

В рамках Мінського процесу Іриною Геращенко була озвучена пропозиція обміну: «Ми говорили про готовність української сторони передати 23-х росіян. Але для цього потрібна й воля, й готовність РФ, якої на сьогодні немає».

Фото: Український тиждень

Обмін Сенцова в обхід України: реакція Сполучених Штатів

Єдиною ініціативою, що може зацікавити Росію, став обмін українського режисера на громадян РФ, засуджених у США – Віктора Бута і Костянтина Ярошенка, а також арештованої влітку 2018 року Марії Бутіної, пише Громадське.

Немає нічого дивовижного в тому, що Росія не зацікавлена у поверненні свого «розхідного матеріалу», який відбуває покарання в Україні за екстремізм та тероризм. Ініціатива обміну на росіян в Америці не передбачала би жодної участі України в переговорах. Але речниця МЗС Росії Марія Захарова повідомляє, що «не в курсі» таких ініціатив.

Фото: DW

ТАСС повідомляє, що Сполучені Штати, в свою чергу, висловили свою позицію наступним чином: «Будь-яка помилкова спроба Росії використовувати своє незаконне затримання громадянина України як основу для переговорів стала б ще однією ознакою неповаги з боку Росії до прав людини, суверенітету України і верховенства закону».


Щодо міжнародних ініціатив…

…то вони існують і в якісному, і в кількісному вимірі, але носять поки що декларативний характер. Зокрема, міністри закордонних справ Данії, Латвії, Литви, Естонії, Швеції, Польщі, Румунії і України написали статтю під назвою «Чотири роки потому – але ми не забудемо незаконно окупований Крим», опубліковану на сайті Euobserver. В ній глави МЗС закликали Росію негайно звільнити Олега Сенцова і ще 60 інших політичних ув’язнених.

Фото: Flickr/Sasha Maksymenko

Також раніше голова Європейської Ради Дональд Туск закликав Росію звільнити усіх політвязнів.

Міжнародний досвід свідчить, що повернення політичних вязнів – складний і часотривкий процес. Це підтверджує і сумнозвісний випадок американського бранця Північної Кореї Отто Вормбєра, якого Пхеньян повернув лише через рік переговорів з Держдепом. Хлопець, засуджений за «крадіжку політичного плаката», повернувся у стані глибокої коми і невдовзі помер. Відомого африканського правозахисника Нельсона Манделу випустили на волю лише через 25 років.

Явище політичних увязнень не є наслідком дій чи видимої бездіяльності української зовнішньої політики, це проблема міжнародного товариства і загальної декларативності міжнародного права, коли тоталітарна держава може просто вирішити, що може ламати чужі життя на користь політики і замикати людей у своїх застінках без права на справедливий суд.

Одразу після ув’язнення Олега Сенцова, розголос про справу пішов далеко за межі України. Звільнити Сенцова вимагали представники Єропейської кіноакадемії, на кінофестивалях у Каннах та Польщі. Письменники, журналісти, філософи, кінематографісти з Франції та інших країн Європи розгорнули кампанію підтримки українського режисера.

Фото: oiff.com.ua

Окрім того, у світі відбуваються різноманітні акції та флешмоби на підтримку Олега Сенцова та інших українських політичних в’язнів. Під хештегом #FreeSentsov та #SaveOlegSentsov люди виходять на вулиці, пікетують російські консульства та посольства та вимагають звільнити в’язнів.

Скріншот сторінки Конґресу українців Канади

Зокрема, до акцій приєднуються дипломати, активісти з Берліна, Тбілісі та навіть Москви. Щоправда, акції підтримки у Росії зазвичай закінчуються затриманням активістів. Загалом, тільки у червні 2018 року акції на підтримку Сенцова пройшли у більш ніж 80-ти містах світу.

Студенти Львова також проявили свою підтримку політичним бранцям Москви, пройшовши ходою до російського консульства весною цього року.

Марш студентів до консульства РФ, фото: Внутрішній дворик

Окрім того, свою підтримку Олегу Сенцову в рамках кампанії Imprisoned for Art висказав голівудський актор Джонні Депп. Низка російських діячів у червні 2018 року написали звернення до Володимира Путіна з проханням помилувати режисера. Під ним підписалися Чулпан Хаматова, Андрій Звягінцев, Олексій Учитель, Ксенія Собчак та інші. У вересні цього року Олег Сенцов став почесним громадянином Парижа.

Фото: Радіо Свобода

В контексті міжнародних спроб допомогти українським політвязням варто також згадати ініціативу Президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, який після розмов із Петром Порошенком та Мустафою Джемілєвим зумів дійти до спільної мови з Володимиром Путіним та посприяти звільненню Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова, що повернулися до Києва восени 2017 року.

Тим не менш, поки міжнародна спільнота намагається знайти якісь важелі впливу на Кремль, Олег Сенцов втрачає віру в своє повернення і пише заповіт на творчість: «Я не знаю, чого можуть коштувати твої переконання, якщо ти не готовий за них постраждати».


Знайти повний перелік політичних бранців Кремля можно на сайті кампанії LetMyPeopleGo. Вона була започаткована ініціативою «Євромайдан SOS» для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому нею Криму.

Олена Мартинюк