Синьо-жовтий прапор польського сепаратизму

Польща вважається однією із найбільш моноетнічних країн Європи, де титульна польська нація не має жодних проблем із самоідентифікацією громадян. Внутрішній дворик розповідає, чому це не так, звідки у Польщі взялася сілезька мова, куди хоче податись сама Сілезія і до чого в цій історії німецький уряд, жовто-блакитний прапор та Союз українців в Польщі. 

Коли подув вітер каталонського референдуму, всі європейські держави відчули сепаратистський ревматизм. Регіони, незадоволеність яких можна було приглушувати довгі роки, почали чітко заявляти про своє існування, підтримуючи каталанців і намагаючись звернути на себе увагу. У Польщі таким регіоном є Сілезьке воєводство. Розташоване на півдні країни, воно є одним із найкраще розвинених у Польщі – а ще має бажання від неї дещо відокремитись. 

 

Трошки про історію

Сілезія до десятого століття була заселена різними етнічними групами: чехами, поляками, німцями. Вперше сілезькі території увійшли до складу Польщі під час правління князя Мешко Першого з династії Пястів. У 1335 році польський король Казимир Третій віддав Сілезію королівству Богемія, яка через двісті років перейде у владу Австрійських Габсбургів і дуже сильно припаде їм до серця.

 Перша відома карта Сілезії, Мартін Хельвіг, 1561 рік, фото: Wikimedia

Імператриця Марія-Терезія називала територію «останньою спідницею», не бажаючи віддавати її Пруссії в боротьбі за «австрійську спадщину». Прусський імператор Фрідріх Другий теж мав великий інтерес до цієї території і у 1748 році забрав «останню спідницю» в обмін на визнання за Марією-Терезією австрійського престолу.

Ще двісті років Сілезія перебуватиме під наглядом німців і за цей період сформується особлива, польсько-німецько-чеська ментальність населення та відокремиться мова території – сілезька.

Сілезія знову увійшла до складу Польщі лише у 1921 році, що дуже відрізняє її від інших воєводств. Молода польська держава, яка повернула суверенітет лише у 1918, була спрагла сілезьких територій через величезний промислово-індустріальний потенціал краю.

 Травень 1921р, сілезійці під час повстання, фото: FoKa / Forum

З тієї ж точки зору регіон не хотіла відпускати Німеччина і Ліга Націй взяла на себе труд провести референдум про самовизначення населення. За приєднання до Польщі проголосувала меншість – 40% переважно сільського населення, 60% виборців були мешканцями великих міст і не хотіли нікуди рухатись від Німеччини.

Пояснюється це тим, що німецька комуна Сілезії загалом завжди була заможніша за поляків, що не могло влаштовувати останніх. Тому прихильники полонізації організували маленьку переможну революцію і добилися входження до складу Другої Польської республіки.

У 1939 році Сілезія опиниться під молотом нацизму і муситиме прийняти німецьку маску. Гітлер вводить позицію «фольксліст», лише потрапивши до якого можна уникнути тортур режиму. Загалом, більша частина населення підходила третій категорії: сілезців ідентифікували як «фольксдойче», які, після «відповідного виховання і онімечення», могли існувати в умовах Третього Рейху.

40 тисяч населення змусили служити у Вермахті, а з 1942 року всі чисто польські сім’ї повинні були бути направлені до концентраційних таборів. Навіть польський уряд у вигнанні погоджувався з необхідністю свого народу прикидатись німцями.

Із закінченням Другої Світової легше сілезцям не стало: до краю прийшов СРСР. Людей репресували за звинуваченням у колобораціонізмі. Радянська влада традиційно не розбиралась, чому народ мусив себе так поводити і не розділяла сілезців на поляків, чехів чи німців – для неї всі ці люди були пособниками нацистів.

СРСР активно насаджував польську ідентичність і змушував сілезців говорити польською. У своїй же країні вони стали громадянами другого сорту. Була накладена заборона на німецьку мову у регіоні, яку було знято лише у 1991 році, після краху комуністичної системи.

Наразі Сілезія апелює до свого автономного статусу, який мала у 1920-1939 роках, вимагаючи від Сейму звернути на це увагу. Польському уряду такі ініціативи не подобаються по цілому ряду причин.

 Представник «Руху за автономію Сілезії» під час протесту у Варшаві, 18.07.2014, фото: Філіп Блажевський / Форум

Сілезька: діалект чи окрема мова?

Підхід Варшави до сілезького питання доволі чіткий: сілезці визнаються польським субетносом, але не окремим етносом; сілезька мова – не самостійною мовою, але діалектом. Враховуючи, що через змішання різних культур мова увібрала в себе польську, чеську та німецьку ідентичності, заперечити її існування поляки не можуть, але і надати статус регіональної мови побоюються, що дуже розсварює польський політикум.

 Сілезька абетка та вимова

Культурне крило «Руху за автономію Сілезії» наводить свої аргументи на користь регіонального статусу:

1)     7 років тому польська держава визнала регіональною мовою діалект кашубів, тобто автохтонного населення Балтійського узбережжя, говірка якого вимирає;

2)     сілезька відповідає усім тим самим критеріям, що і кашубська мова, а саме: традиційно вживається на території країни групою громадян, яка кількісно менша від решти населення держави, не є мовою мігрантів і відрізняєтьється від офіційної мови держави;

3)     статус регіональної мови дозволив би фінансувати з держбюджету уроки сілезької на всіх рівнях освіти;

4)      державну фінансову підтримку отримали б організації, які плекають культуру Сілезії, а мову з регіональним статусом, можна було б використовувати у діловодстві в органах місцевої адміністрації.

5)      Молоді люди перестали би соромитись сілезької і вважати її ознакою відсталості.

На дебатах у Сеймі, на яких вирішувалась доля говірки, сілезький митець Маріан Макуля звернувся до поляків сілезькою. Ніякого конкретного результату вчинок не дав. Депутат «Права і справедливості» Дорота Арцішевська висловила політику партії досить чітко: статусу регіональної мови не дамо, тому що не бажаємо підвищення сепаратитських настроїв у регіоні, а сілезські ініцативи підозріло схожі на автономістський проект, гарно прикритий плеканнями мови і культури.

Але сілезці не здаються. У 2015 році в Сілезькому університеті запустили нову навчальну програму, присвячену культурі регіону, в місцевих магазинчиках продаються також книги сілезьких авторів: Тріска Твардоха або професора Кадлубек. Професор Тамбор із того ж університету наголошує, що Польща багато втратить, якщо не візьме курс на мультикультурність. За її словами, багато студентів спілкуються з нею польською, щоб потім відвернутись до друзів і говорити з ними вже сілезькою.

Політичні та економічні аспекти: Ruch Autonomii Śląska (рух за автономію Сілезії)

Власне, поляків найбільше би влаштувало, якби цей рух нікуди не рухався. Ruch Autonomii Śląska виник у 1990 році і наразі опонує правлячій партії «Право і справедливість» майже в усьому. У 2009 році «Рух» підписав договір про співробітництво з німецькою організацією «Ініціатива автономії Сілезії» (Initiative der Autonomie Schlesiens), штаб-квартира якої розташована у Вюрцбурзі.

 Марш членів Ruch Autonomii Śląska

У 2011 «Право і справедливість» заявила, що РзАС фінансується Німеччиною для плекання в польському регіоні пронімецьких настроїв. Незважаючи на різкість заяви, ніяких гучних скандалів чи викриттів щодо цієї теми далі не послідувало.

Нервозність уряду пояснюється невисоким, але все ж присутнім рівнем пронімецькості населення. Історично певну кількість німців переселили в Сілезію після Другої Світової і лейтмотивом маленької діаспори звучить «Wir sind Oberschlesier. Wir sind daheim» («Ми верхні сілезці. Ми вдома»).

У німецьких ЗМІ тема сілезького регіоналізму висвітлюється надто вже докладно. Тут зосереджені основні польські запаси міді, кам’яного вугілля, цинку, залізної руди, сірки, нікелю, мармуру, граніту. Частка гірничодобувної і металургійної галузі в структурі польської економіки вище загальноєвропейського рівня, і все завдяки Сілезії.

Тому сілезці хотіли би, щоб більша частина коштів лишалася в регіоні на його потреби, але унітарно-налаштована Варшава ігнорує ці бажання, ще більше роздратована надмірним німецьким інтересом до території (адже нижня частина Сілезії підпорядкована Берліну і питання «чи не хоче часом Німеччина отримати знову повний комплект» не таке вже і риторичне).

В сучасній Польщі 847 тисяч громадян назвали себе сілезцями під час перепису населення. Половина з них називає себе і поляками, і сілезцями одночасно. За десять років до перепису населення 2011 року, лише 173 тисячі осіб подали себе як сілезці. Тобто, за десять років кількість самоусвідомлених сілезців дійсно збільшилася у чотири рази, що означає присутність доволі серйозної демографічної бази.

У 2017 році президенту Анджею Дуді було направлено звернення із закликом про надання Сілезії автономії від імені «Руху», але їх проігнорували. Тоді РзАС через свій журнал «Сілезька ластівка» закликав сілезців відмовитися відзначати 11 листопада 2018 року, 100-річчя незалежності Польщі.

У липні 2017 року у неофіційній столиці сілезького регіоналізму Катовіце пройшов 11-й марш за автономію Сілезії, на якому лідер ДзАС Єжи Горелик знову критикував Варшаву, в руках учасників маршу розвівались транспаранти «Автономія 2020», лунали усні гасла – «Хай живе Верхня Сілезія!» –  загалом, повний пакет звичного сепаратизму.

Погану славу автономістським рухам робить «Спілка осіб сілезької національності», друга за чисельністю після «РзАС». Утворення стоїть на лояльних до Москви позиціях. У 2013 році Рудольф Колодзейчик та Анжей Рочник, лідери «Спілки», написали Володимиру Путіну листа, у якому просили не асоціювати русофобську політику Варшави з позиціями сілезького народу. А ще прохали не направляти на Сілезію ядерні боєголовки у разі конфлікту.

На відміну від «Права і справедливості», партія Дональда Туска «Громадянська платформа» намагається взаємодіяти з організаціями сілезьких автономістів, діючи за принципом: якщо революцію не можна придушити, її потрібно очолити. Але ділові кола з побоюванням поглядають на сепаратистські проекти місцевих політиків, боячись, що за автономію Сілезії доведеться заплатити нестабільністю, економікою та політичною стійкістю.

Членство у ЄВА

У Європарламенті існує фракція «Європейський вільний альянс», до якої входять депутати від сепаратистських та ірредентистських (від слова – «відокремлення») політичних партій (з найбільш відомих – представлені Шотландська національна партія та партія Уельсу). «Рух за автономію Сілезії» є асоційованим членом фракції і користується там безпрецедентною підтримкою.

Показовим є випадок, коли депутати від ЄВА роздавали в Європарламенті автономістські сілезькі листівки, чим неймовірно роздратували Варшаву.

Зв’язок із українцями

Найбільше Польща не хоче, щоб «Рух за автономію Сілезії» мав особливі зв’язки з Союзом українців у Польщі. Спільність жовто-блакитних стягів України і Сілезії нервує Сейм. СУвП є активним в Східній Польщі, звідки в результаті операції «Вісла» 1947 українське населення було депортовано в сілезькі воєводства.

Оскільки «Рух за автономію Сілезії» рішуче засуджує операцію «Вісла», а в день польського прапора обидві організації його не вивісили, політикум Третьої Республіки почав розглядати вірогідність певної спілки організацій, яка мали би носити антиурядовий характер. Але ніяких доказів подібних шпигунських змов наразі не знайдено.

Коли після Першої Світової війни Сілезія відійшла до Польщі, молода польська держава довго шукала свій стиль: дипломатичний, культурний, політичний. Візуально це може підтвердити центр сілезького воєводства, Катовіце: промислове місто шахтерів, при розбудові якого до всіх архітектурних проектів була поставлена одна вимога: не використовувати готичний стиль, властивий Німеччині. Так народився польський модернізм, який мав перекреслити собою німецьке минуле.

Але центр сілезького Катовіце все одно нагадує старе баварське містечко, нехай і обнесене індустріальними мурами. Так і сама Сілезія – переплетення культур посеред суворої польської моноетнічності.

 Олена Мартинюк

Джерела:

Катовице. Воображаемые границы, culture.pl

Что такое Силезия?, culture.pl

Силезька ідентичність: між нацією та етносом, Фонд гражданской дипломатии

Польская Силезия по пути каталонского референдума, amarok_man, Livejournal

Мовні пристрасті у Польщі: сілезці хочуть регіональної мови, Радіо Свобода