Союзники, співгромадяни та бізнес-партнери. Фінське консульство у Львові

В рамках проекту «Дипломатичний Львів» продовжуємо розповідати про консульські установи, що колись працювали у нашому місті. Цього разу мова піде про Почесне консульство Фінляндії та дипломатичні стосунки України із цією державою.

Із варяг у греки

Торговий шлях «Із варяг у греки», фото: history.wikireading.ru

Контакти між Україною та Фінляндією починали формуватися ще з IX століття – саме тоді було утворено торговий шлях «із варяг у греки», який поєднував тогочасні українські землі з торговими факторіями вікінгів на території фінських племен суомі та хяме.

Згідно з однією із теорій, київський князь Олег, що створив Руську державу, прибув на наші землі із скандинавських територій. Тож період князювання Рюриковичів запам’ятався постійною присутністю вихідців з фіно-балтійських земель в українському Подніпров’ї, які, окрім іншого, брали участь у військових походах князя Святослава на Візантію.

Історія Фінляндії знає довгий період панування Швеції. З початку ХІІ століття Фінляндія потрапляє під її вплив та стає частиною королівства. Перші ж дипломатичні контакти українців із фінами по завершенню Середньовіччя почали формуватися за правління гетьмана Богдана Хмельницького. За часів козацької держави він проводив перемовини з герцогом Фінляндії Юганом III, який в майбутньому стане королем Швеції.

Полтавська битва — баталія під час Великої Північної війни між арміями Карла XII та Петра I, фото: battle-poltava.org

Про військовий союз домовитися не вдалося, проте вже згодом його спромігся підписати гетьман Іван Мазепа. Союз України та Швеції, укладений 1708 року, призвів до фрагментарної активізації фіно-українських зв’язків. Мова про солдат армії короля Карла ХІІ, значну частину якої складали вихідці з Фінляндії. Частина фінського призову загинула під Полтавою у бою з військами московського князя Петра Романова.

За 100 років Росія, виконуючи умови свого ультиматуму, захоплює територію Фінляндії, землі якої у 1809 році офіційно стають територією Російської імперії. Фактично, саме тоді фіни та українці стали громадянами однієї держави.

Українська революція

Відомості про Фінляндію в Україні збільшувалися в геометричній прогресії після побудови на березі Фінської затоки фортеці Санкт-Петербург. Відтак більшість української шляхти, літераторів, військових, що жили в Петербурзі у XIX столітті, мали особисті контакти з фінами.

Приязне ставлення уряду Фінляндії до українців проявлялося і через давню дружбу маршала Карла Маннергейма та Гетьмана України Павла Скоропадського, які підтримували взаємини аж до 1945. Окрім того, під час правління в Росії Тимчасового уряду, за наказом Симона Петлюри українські війська відмовились виконувати накази росіян придушувати повстання військових Фінляндії. Врешті решт, швидкий розпад російських державних структур та жовтневий переворот стимулювали проголошення Фінляндією незалежності 6 грудня 1917 року.

Новостворена держава одразу почала будувати зв’язки із Україною. У 1918 році дипломат Герман Ґуммерус став першим послом Фінляндії в Українській Державі. Посольство Фінляндії базувалося в Києві і було створено з ініціативи фінів для поліпшення торгових відносин. Українськими ж послами у Фінляндії стали Костянтин Лоський та Микола Залізняк. Зазначимо, що Микола Залізняк та Герман Ґуммерус співпрацювали під час Першої світової війни в рамках націоналістичних утворень фінського та українського народів, які мали свої представництва у Стокгольмі.

Проте дипломатичні відносини двох держав тривали недовго – вже у 1920 році Україна почала втрачати свою незалежність, а Герман Ґуммерус переїхав працювати послом у Рим.

Фінське консульство у Львові

Паралельно з цим Фінляндська Республіка встановила дипломатичні відносини з Польщею. 8 березня 1919 р. першим послом Польщі в Гельсінкі став Міхал Сокольніцький, а послом Фінляндії у Варшаві – Карл Ґілленбоґель.

Вже у середині 1920-х років уряд Фінляндії ухвалив рішення відкрити консульство Фінляндської Республіки у Львові, який на той момент був частиною Польщі. Посольство Фінляндії у Варшаві наголошувало на тому, що саме в Східній Галичині зосереджені значні нафтові промисли, що становить неабиякий бізнесовий інтерес. На посаду Почесного консула обрали відомого у Львові технічного спеціаліста та інженера Конрада Лозінського, який тоді працював директором акціонерного товариства «Ракшава», що займалось текстильним виробництвом.

Почесний консул Фінляндії у Львові Лозінський із своєю дружиною

Він мав відмінну репутацію і високий авторитет у фінансових і промислових колах. Кандидатуру Лозінського рекомендував екс-міністр фінансів Польщі Міхальський. Рекомендацію підтримав і консульський корпус тогочасного Львова. 19 січня 1928 року Конрада Лозінського призначили Почесним консулом Фінляндської Республіки і на його ім’я був виписаний консульський патент. Консульський округ охоплював Львівське, Станіславівське, Тернопільське і Волинське воєводства. Консульство було розташоване на вул. Лозинського, 4 (нині вул. Герцена).

Будинок на вул. Герцена, 4

Консульські обов’язки Конрад Лозінський виконував до липня 1935 року, коли у зв’язку з тривалою хворобою і неспроможністю належно виконувати ці функції він попросив про відставку. Після цього уряд Фінляндії розпочав пошуки кандидатури на вакантну посаду у Львові. При цьому фінська сторона в інтересах економії коштів очікувала, що хтось з ділових людей міста сам зголоситься обійняти цю посаду. Зважаючи на політичне й економічне значення регіону, Посольство Фінляндії у Варшаві наполягало на активізації зусиль у цьому напрямі.

Консульський патент Почесного консула Фінляндії у Львові у 1928–1935

У листопаді 1936 року Посольство Фінляндії у Варшаві рекомендувало призначити на посаду Почесного консула доктора Павела Цсала, відомого львівського промисловця і громадського діяча, професора сільськогосподарсько-лісового відділу Львівської політехніки. 28 листопада Міністр закордонних справ Фінляндії Рудольф Холсті підписав консульський патент на його ім’я.

7 грудня того ж року через фінляндську дипломатичну місію у Варшаві про це рішення повідомили МЗС Польщі, яке зробило запит до Міністерства внутрішніх справ і Міністерства промисловості і торгівлі Польщі з проханням надати детальну інформацію про особу майбутнього консула. Відповідь надійшла 29 січня 1937 року і відповідно до неї доктор Цсала народився у 1884 році (за іншими даними – 1885 року) на Буковині, був польським громадянином і римо-католиком, мав нерухомість у Брюховичах і річний дохід 50 тис. злотих.

Від 1921 року він обіймав посаду директора одного з найбільших деревообробних концернів «S. A. Oikos», а також очолював Синдикат промисловців деревообробної галузі Східної Малопольщі, активно сприяв розвиткові деревообробної та деревозаготівельної промисловості й виходу польської продукції на світовий ринок.

Вже 17 квітня 1937 року МЗС Польщі видало на його ім’я екзекватуру, визнаючи його повноваження як Почесного консула Фінляндії у Львові. Почесне консульство Фінляндської Республіки містилось на вулиці 3 травня, 16 (тепер вул. Січових Стрільців).

Консульство діяло до 1939 року – моменту, коли в результаті початку Другої світової війни Галичина була приєднана до Радянської України. До 1940 року фінська сторона ще розглядала можливість відновити діяльність свого консульства у Львові, але, зважаючи на жорстку позицію радянського уряду, ця ідея так і не була реалізована.

Джерела:

Leopolis Consulari. Сторінками історії консульського Львова (2-ге видання)

Історія відносин України та Фінляндії – Українці Фінляндії

Факти про Фінляндію – Міністерство закордонних справ Фінляндії

История Финляндии – Это Финляндия

Дипломатичні відносини між Україною і Фінляндією у 1918 – 1920 роках – Стаття Йоганнеса Ремі та Віктора Пилипенко