Що відбувається між Індією і Пакистаном

Дві південно-азіатські держави знову конфліктують через Кашмір. Спробуємо розібратися, чому так сталося та в чому полягає ядро суперечки.

 

Наслідки теракту в Кашмірі 14 лютого 2019 року. Фото: cfr.org

Що відбувалося в останні два тижні?

В четвер, 14 лютого, внаслідок нападу смертника, у Кашмірі загинули 44 індійських поліцейських: наповнений вибухівкою позашляховик врізався в автобус, що перевозив індійські військові формування вздовж Національної автомагістралі Джамму-Срінагар в Кашмірі, що знаходиться під управлінням Індії.

Відповідальність за напад на себе взяло угруповання «Джаіш-е-Мохаммад», що базується в Пакистані. Як і можна було очікувати, Індія швидко засудила Пакистан за організацію нападу і почала вимагати зупинення підтримки Пакистаном тероризму, а також почала обдумувати дії у відповідь.

Прем`єр-міністр Індії Нарендра Моді заявив, що він «надав силам безпеки повну свободу для реагування» на напади, чим викликав телевізійну відповідь прем’єр-міністра Пакистану Імрана Хана за декілька днів. Він відкинув звинувачення і заявив, що надає дипломатичну підтримку кашмірській боротьбі за право на самовизначення.

Нарендра Моді. Фото: ТАСС

Після цього, 26 лютого, Індійські військово-повітряні сили завдали «попереджувального авіаудару» по бойовиках «Джаіш-е-Мохаммад» у Пакистані. Індія атакувала місто Балакот, що знаходиться біля кордону Пакистану зі спірним регіоном Кашмір за 80 км від «лінії контролю», що є фактичним кордоном між Індією і Пакистаном в Кашмірі.

У відповідь на такі дії Індії, вночі 27 лютого пакистанські бойовики відкрили вогонь через «лінію контролю» в більш ніж десяти прикордонних районах. Індійські війська також відкрили вогонь і знищили п’ять прикордонних постів пакистанської армії.

Імран Хан. Фото: Reuters

Трохи пізніше у цей же день винищувачі пакистанських військово-повітряних сил збили два індійських літака. Інцидент стався в повітряному просторі Пакистану в районі лінії контролю, що розділяє Кашмір.

Далі індійські медіа заявили, що повітряні сили Індії збили пакистанський винищувач F-16. В той же час це заперечив представник Збройних сил Пакистану, заявивши, що країна не застосовувала винищувача.

Після обміну авіаударами Індія і Пакистан закрили повітряний простір в прикордонних областях для транзиту міжнародних рейсів, пише Еспресо. Пізніше Індія привела свою армію в повну бойову готовність, аргументуючи це тим, що Пакистан порушив індійський повітряний простір.

Індійські військові. Фото: Главком

Для Індії, Пакистану, США і інших членів міжнародної спільноти є вагомі причини переживати через недавню провокацію в Кашмірі. Держсекретар США Майк Помпео вже прокоментував конфлікт, закликавши Індію і Пакистан «проявляти стриманість і уникати ескалації будь-якою ціною», пише РБК-Україна.

Які історичні передумови?

Кашмір фактично розділений між мусульманським Пакистаном та індуїстською Індією, а ще одну його частину взагалі утримує Китай. Як Індія, так і Пакистан претендують на всю територію Кашміру.

Питання приналежності Кашміру постало внаслідок деколонізації Британської Індії ще 1947 року. Територіальні суперечки за Кашмірську область спровокували дві з трьох індо-пакистанських війн у 1947 та 1965 роках, а також Каргільську війну 1999 року, яка не мала широкомасштабного характеру. До того часу Індія та Пакистан вже заявили про володіння ядерним потенціалом.

Танк часів другої індо-пакистанської війни. Фото: Warspot

Ще перед тим, як Індія та Пакистан отримали незалежність від Великобританії в серпні 1947 року, майбутнє Кашміру палко обговорювалось. Згідно з планом розділу, передбаченим Законом про незалежність Індії, Кашмір міг вільно приєднатись до Індії чи новоствореного Пакистану.

Тоді, в кінці сорокових років, махараджа (місцевий правитель – ред.) Кашміру, не маючи змоги провести референдум, спочатку не міг вирішити, до якої держави приєднається територія. Зрештою, він схилився до вступу в Індійський союз, але рішення було прийнято занадто пізно. У 1947 році Індія та Пакистан почали війну за регіон, що тривала два роки.

Військові дії під час однієї з індо-пакистанских воєн. Фото: AP News

Коли дві держави уклали перемир’я, Пакистан відмовився виводити війська і Кашмір розділили на дві частини. На фоні цього протистояння частина регіону поступово відійшла до Китаю – під його управлінням з 1950-х років знаходиться східна частина Кашміру під назвою Аксайчин, на яку також претендує Індія.

Ще з тих пір ООН закликає провести в Кашмірі референдум, щоб враховувати думки місцевих жителів у прийнятті політичних рішень. Індія спочатку підтримувала цю ідею, але потім індійські державці вирішили, що референдум не потрібен, оскільки в індійській частині Кашміру і так проходять вибори, що передбачає волевиявлення громадян. Пакистан не погоджується і вважає, що значна частина жителів регіону не бажають бути під контролем Індії, а замість цього надали б перевагу Пакистану або іншій незалежній державі. Досі сторони так і не дійшли згоди.

Сьогодні населення індійської частини Кашміру на 60% складається з мусульман, і це єдиний штат в Індії, де мусульмани становлять більшість. І хоча обидві держави, Індія та Пакистан, зберігали крихке перемир’я з 2003 року, вони регулярно обмінювались вогнем на території спірних кордонів. Обидві сторони звинувачують одна одну в порушенні режиму припинення вогню і заявляють, що стріляють виключно у відповідь.

Мечеть Хазратбал в індійській частині Кашміру. Фото: Wikipedia

У 2014 році, після того, як новообранний прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді запросив на свою інавгурацію прем’єр-міністра Пакистану Наваза Шарифа, у спостерігачів могла з’явитись надія на ініціативу нового уряду Індії продовжити конструктивні мирні переговори з Пакистаном.

Однак, після нетривалого періоду оптимізму, в серпні 2014 року, відносини знову погіршились, коли Індія скасувала переговори з міністром закордонних справ Пакистану. Сталося це як наслідок зустрічі Верховного комісару Пакистану з кашмірськими сепаратистами в Індії.

Тим не менш, перемовини продовжились в 2015 році: тоді відбулася незапланована кулуарна зустріч представників держав на Конференції щодо клімату в Парижі. Це призвело до зустрічі радників з національної безпеки держав в Бангкоці, де обговорювалася кашмірська проблема. Пізніше в грудні прем’єр-міністр Моді здійснив неочікуваний візит в Лахор (друге за величиною місто Пакистану – ред.), щоб зустрітися з прем’єр-міністром Шарифом. Це був перший візит індійського лідера в Пакистан більш ніж за десятиліття.

Прем’єр Пакистану зустрічає індійського колегу в аеропорті Лахору. Фото: iimes.ru

Імпульс до конструктивних переговорів завершився у вересні 2016 року, коли пакистанські бойовики здійснили напад на віддалену індійську базу в Урі поруч з лінією контролю. Тоді було вбито 18 індійських солдат, а напад на Індійські збройні сили став найбільш смертоносним за останні десятиліття.

Тоді індійський уряд звинуватив у нападі пакистанську групу бойовиків «Джаіш-е-Мохаммед», яка, як стверджується, пов’язана з Міжвідомчою розвідкою Пакистану.

Пізніше у 2016 році індійські військові заявили, що нанесли «хірургічні удари» по таборам терористів на території, підконтрольній Пакистану, в той час як Пакистан заперечував проведення такої операції.

Ці прикордонні сутички, що почалися наприкінці 2016 року та продовжувались до 2018 року, стали причиною загибелі десятків і переміщення сотень тисяч цивільних по обидві сторони.

Які фактори призводять до регулярного відновлення конфлікту?

Нинішнє становище є результатом факторів, які періодично викликають кризи між Індією та Пакистаном.

Найбільш визнаним фактором є те, що незважаючи на міжнародний тиск, Пакистан продовжує надавати підтримку міжнародно-визнаним терористичним організаціям, таким як «Джаіш-е-Мохаммед».

Мусульмани б’ють плакати із зображенням лідера «Джаіш-е-Мохаммед» Масуда Ажара під час протесту. Фото: ThePrint

Індійський уряд (а також більшість представників міжнародної спільноти) звинувачує Пакистан у фінансовій та збройній підтримці терористів. І хоча Пакистан сам є жертвою тероризму, а протягом двох останніх десятиліть в своїх антитерористичних кампаніях переслідував декілька груп, дослідження показали, що уряд Пакистану таки продовжує вибірково співпрацювати з групами бойовиків.

Іншим фактором можуть бути проблеми з постачанням питної води. Утримуючи Кашмір, Індія може впливати на Пакистан, обмежуючи надходження придатної до вживання води, що робить її стратегічним ресурсом.

Фермер індійського Кашміру дивиться на воду. Фото: India Climate Dialogue

Ще одним фактором є невдоволеність жителів Кашміру індійською владою. Адже всі наслідки конфлікту між Індією та Пакистаном відчуває, в основному, місцеве населення.

В результаті політична ситуація та економіка регіону нестабільна. В Кашмірі зберігається високий рівень безробіття. На думку лорда Назіра Ахмеда – члена британського парламенту і спеціаліста по Кашміру, регіон став осередком тероризму.

Як ми бачили у минулому, в регіоні посилилось відчуження, невдоволення і радикалізація, що спровокували ріст найму в бойові організації та масштабні теракти. В 2015 році один високопоставленний працівник Служби безпеки Індії, що базується в Кашмірі, заявив, що якби не обмежені поставки зброї, Кашмір був би охоплений повномасштабним заколотом.

Вісім місяців потому його слова стали пророчими, коли сотні тисяч кашмірців були мобілізовані у відповідь на вбивство командира бойовиків Бурхана Вані. 22-річний Бурхан Вані був убитий індійськими військами 2016 року, після того, як закликав мусульманське населення регіону повстати проти індійських військ. Після протестів, викликаних убивством Бурхана, загинуло понад 30 людей.

Пакистанка осипає пелюстками портрет Бурхана Вані. Фото: Lenta.ru

А протягом декількох місяців після його смерті загалом було поранено більше 15 тисяч людей, що говорить про те, що десятки тисяч людей, – в основному молоді люди, – готові вдатися до помсти в знак протесту проти держави.

І хоча індійський метод боротьби з заколотниками різко знизив насильство в Кашмірі з початку 2000-х, надмірно мілітаризований і примусовий підхід Індії посилив відчуження і супротив. Багато кашмірців відмовились від участі в «нормальній» демократичній політиці (наприклад, голосування на виборах) і замість цього схильні до квазі-насильницького супротиву (враховуючи участь у похоронах бойовиків, закидання камінням індійської поліції і створенням воєнізованих формувань).

Як діють терористи?

Місцеве обурення перегукується з конкуренцією між групами бойовиків. Щоб вижити, ці організації повинні залучати гроші і робочу силу, і один зі способів це зробити – перекупити конкуруючі групи, щоб показати силу, відданість і рішучість.

Наслідок однієї з терористичних атак. Фото: NDTV.com

Метод суїцидальної атаки з використанням саморобного вибухового пристрою на транспортному засобі – велика рідкість для Кашміру через труднощі матеріально-технічного забезпечення. Проведення у лютому такого складного нападу може казати про те, що терористичні групи Пакистану і Кашміру, напевно, значно зросли.

«Джаіш-е-Мохаммед» завжди стикалася з проблемами в Кашмірі. Вона не користується такою народною підтримкою, як «Лашкар-е-Тайба» або «Хізбул Муджахеддін» і може стикнутися із тиском зі сторони «Аль-Каїди» та Ісламської Держави.

Можна зробити висновок, що така невелика група з незначною кількістю новобранців, як «Джаіш-е-Мохаммед», буде використовувати насильство, щоб претендувати на вплив в пакистанських та кашмірських войовничих колах.

Жоден з цих трьох факторів – підтримка Пакистаном антиіндійського заколоту в Кашмірі, незадоволення жителів регіону і жорстка конкуренція між войовничими угрупуваннями – не зміниться в середньотерміновій перспективі. Такий статус-кво забезпечує основу для циклу посилення і спаду насильства, якого індійські політики не змогли, або не захотіли запобігти.

Підготували Дарина Кухар та Владислав Мережко