Єдине на всю Польщу. Японське консульство у Львові

Свого часу у Львові могло відкритися єдине на всю Польщу японське консульство. Воно не запрацювало тільки через початок Другої світової війни. Розповідаємо про зв’язки країни висхідного сонця з Україною.

Україна та Японія не мають довгої історії тісної співпраці. Так, вихідець з Галичини та студент ЛНУ Петро Марчишин свого часу був міністром Далекосхідної республіки, що мала японський протекторат. З японськими військовими виходили на зв’язок представнии ОУН, щоб отримати підтримку для боротьби проти російської окупації українського населення Далекого Сходу.

Обкладинка української газети на Далекому Сході

В інших питаннях історично Японія та Україна майже не перетиналися. Проте саме в Україні, яка частково на той час підпорядковувалася польскому уряду, Японська імперія вирішила розмістити єдине консульство у Другій Речі Посполитій.

Дипломатичні відносини між Польщею та Японською Імперією були встановлені 22 березня 1919 року, коли після Першої світової війни Японія визнала незалежність відновленої Польської Держави. Проте питання про відкриття консульства у Львові японська сторона почала розглядати лише в березні 1938 року і порушила його під час бесіди між заступником Міністра закордонних справ Польщі Шембком і Послом Японської Імперії в Польщі Сако.

На зустрічі 7 березня того ж року пан Шембек повідомив, що польська сторона дала згоду на відкриття консульської установи Японії у Львові, однак висловила побажання, щоб керівник майбутнього консульства не поєднував цієї посади з посадою у Посольстві Японії у Варшаві.

Таке зауваження було зумовлене особливою увагою, яку польський уряд приділяв Східній Галичині. Влада була зацікавлена у тому, щоб консульська установа мала реальну можливість підтримувати тісний і постійний контакт з місцевими органами державної влади. Лише через рік – 17 серпня 1939 року – Міністерство закордонних справ Польщі у відповідь на ноту Посольства Японії у Варшаві офіційно повідомило про відсутність заперечень щодо відкриття консульської установи Японської Імперії у Львові.

На фото перші японські посланці до США, 1854 рік

 Уже 22 серпня 1939 року під час бесіди секретаря японського посольства М. Іное з керівником Відділу Протоколу МЗС Польщі відбулось обговорення питання про територіальні межі консульського округу майбутнього консульства. Японський Уряд бажав зробити консульство у Львові єдиним штатним консульством Японії в Польщі й поширити його юрисдикцію на всю її територію.

Такої практики щодо організації консульської служби за кордоном – а саме не розташовувати консульство у столиці держави – Японія дотримувалась і в інших європейських державах (наприклад, у Німеччині місцем перебування єдиного японського консульства був Гамбург, у Франції (разом із Алжирським департаментом) – Марсель, у Бельгії – Антверпен). Протокольний відділ Міністерства закордонних справ Польщі натомість висловлював застереження з приводу розташування єдиного в державі консульства на периферії у відриві від органів центральної влади і великих промислових центрів. Це, на думку польської сторони, могло створювати великі незручності, перешкоджати нормальній роботі консульства і шкодити розвиткові польсько-японських торговельних відносин.

Польська ж практика передбачала, що іноземні консульства з консульським округом, що включають всю територію держави, повинні бути розміщені в столиці. Крім того, традиційно склалось, що консульський округ іноземних консульств (і штатних, і почесних), що розташувались у Львові, охоплював тільки східні воєводства Польщі: Львівське, Тернопільське, Станіславівське й іноді Волинське. Однак доки остаточно не було визначено статусу і майбутньої територіальної компетенції консульського представництва Японії у Львові, Посольство Японії у Варшаві 31 серпня 1939 року надіслало МЗС Польщі ноту, у якій повідомлялось про призначення аташе японської дипмісії у Варшаві Ясуцугу Ґото віце-консулом Японії у Львові. Одночасно японська сторона просила про тимчасове визнання пана Ґото на цій посаді.

 Ясуцугу Ґото – віце-консул Японської Імперії у
Львові.

Уже наступного дня, 1 вересня 1939 р. Міністерство закордонних справ Польщі нотою повідомило про надання такого визнання. Територіально консульський округ мав бути визначений згодом, але тимчасово японський консул мав юрисдикцію на території п’яти польських воєводств: Львівського, Тернопільського, Станіславського, Волинського і Краківського.

Того ж дня Польське зовнішньополітичне відомство повідомило про призначення і тимчасове визнання Ясуцугу Ґото японським віце-консулом у Львові. Міністерство закордонних справ та Міністерство промисловості й торгівлі Польщі просили всі зацікавлені компетентні установи допомагати і сприяти новопризначеному віце-консулу у здійсненні функцій до моменту належного оформлення консульського патенту і консульської екзекватури. Одночасно Відділ протоколу МЗС Польщі розмістив у пресі повідомлення про це.

У цей же день, союзник Японської імперії Німеччина перетнула кордон Польщі, чим розпочала багаторічну окупацію країни. Через початок Другої світової війни, японське консульство не встигло розпочати своєї діяльності у Львові. За деякими даними, воно мало розміститись на вул. Лозинського, 7 (тепер вул. Герцена) в будинку колишнього «Польського академічного дому».


Будинок на вул. Герцена, 7 (колишня вул. Лозинського), де мало працювати Консульство Японської Імперії у Львові.

 Матеріали з книги Leopolis Consulari. Сторінками історії консульського Львова (2-ге видання).