Як падала стіна та єдналася Німеччина

«Багато маленьких людей, які у багатьох маленьких місцях роблять багато маленьких справ, можуть змінити обличчя світу», – надпис на одному з фрагментів східної сторони стіни

Рівно 30 років тому, 9 листопада 1989 року, почалося возз’єднання Східної та Західної Німеччини: сотні студентів ринулися до символу залізного занавісу – стіни, що розділила Берлін на дві частини – роздираючи її на шматки. Як стіна постала, як вона впала та як Німеччина пережила об’єднання: читайте у нашому матеріалі.


Розділення Німеччини

Image result for щссгзфешщт ща пукьфтн"
Зони окупації Німеччини та її територіальні зміни після війни. Фото: Вікіпедія

Після капітуляції Німеччини 8 травня 1945 союзники поділили її на зони окупації: Британську, Французьку, Американську та Радянску. Значна частина країни також відійшла третім країнам: Польща «посунулася» на Захід, отримавши Сілезію, частину Померанії, Ґданськ та землі майже до самого Берліну, РРФСР «виторгувала» на перемовинах собі колишній Кеніґсберґ, а Саар, земля на заході країни, відійшла під французький протекторат. Открім того, Берлін також був поділений на 4 зони окупації.

Image result for germany and austria occupation by allies"
Окупація Австрії продовжувалася до 1955 року. Фото: Maximilian Dörrbecker

Подібної участі зазнала і Австрія: їй також судилося залишатися розділеною десятиліттями, але у 1955 сторони дійшли згоди, що країна об’єднається, залишившись при цьому нейтральною. Німеччині так не пощастило: перемовини про її об’єднання закінчувалися безрезультатно: радянська верхівка вважала, що це означає поглинання радянської території Заходом.

Читайте також: Японський імператорський дім від початку минулого століття і до сьогодні

Незалежні країни на місці зон окупації утворяться у 1949 році: об’єднана Західна Німеччина, або ФРН, та Східна Німеччина – НДР, сателіт Радянського Союзу. Поки що люди можуть вільно ходити Берліном, між різними його частинами курсує транспорт, а люди, живучи у східній частині, можуть працювати у західній. До спорудження стіни залишилося 12 років.

Image result for Flight and expulsion of Germans during and after World War II"
Більше 10 мільйонів німців були депортовані після війни зі Східної Європи до Німеччини та Австрії. Фото: Zoom Maps/Pinterest

В перші роки окупації Німеччини активно проходила денацифікація: всі, хто були членами нацистської партії, підлягали автоматичному арешту, а потім їх класифікували за ступенем тяжкості злочинів та висували покарання: від штрафу до таборів праці та смертної кари. У Британській зоні від нацистів очищали усі владні структури, політику та економіку. В Американській денацифікафія прийняла найбільші масштаби: карали не тільки безпосередньо причетних до злочинів, чи службовців, а і всіх «активних» у свій час нацистів. Франція ж проводила очищення від нацистів лише у тих сферах, які були у її інтересах: промисловість та державна служба, не приділяючи уваги нацистам, що залишилися політиками. У радянській зоні до денацифікації додалося переслідування тих, хто виступав і проти радянської влади. За декілька років люди, що мали за спиною не надто грішне минуле, могли навіть повернутися до керівних посад чи державної служби.

Цивільних німців іноді залучали до робіт по екзгумуванню тіл жертв нацистського режиму, або змушували відвідувати концтабори, аби ті на власні очі побачили злочини своєї країни. Фото: Cpl. Edward Belfer

Читайте також: Скандал, якого давно не бачила Америка. Що нового в історії з телефонним дзвінком Трампа

Тим часом напруга зростала: Західний Берлін, як зазначав Хрущов, «став Радянському Союзу як кістка в горлі». Оточений з усіх сторін радянською окупаційною зоною, цей невеликий шматок «західнонімецької» землі не мав прямого сухопутного сполучення із іншими територіями, а тому був легкою ціллю для радянського тиску: поставки до нього велися тільки із мислості СРСР. Так, Сталін вирішив «витруїти» звідти союзників у 1948, влаштувавши блокаду Західного Берліну. Порятунок міста тривав рік і став справжньою спецоперацією: кожні 30 секунд із Західної Німеччини піднімалися у небо літаки союзників, аби доставити припаси у зону блокади. Тільки за рік безрезультатної суперечки Сталін скасував блокаду.

Image result for berlin airlift"
Літаки союзників готуються летіти в окупований Берлін. Щодня перевозилося від 5000 до 8000 тон продукції. Фото: Adam Smith Institute

Після цього напруга спала на 10 років, до 1958 року. За цей час у Європі проходила відбудова. Західна Європа отримувала великі капіталовкладення від США за планом тодішнього держсекретаря Джорджа Маршалла. «План Маршалла» – програма економічної допомоги некомунстичній Західній Європі із метою відбудувати економіку регіону після війни, прибрати торгівельні бар’єри та запобігти розповсюдженню комунізму. Що цікаво, ЦРУ отримувало 5% всіх коштів, що йшли на допомогу Європі для створення бізнесу, що працюватиме в американських інтересах.

Image result for marshall plan"
Німецький плакат часів реалізації плану Маршалла. Фото: Stars and Stripes

Допомога, фактично, надавалася 4 роки: з 1948 до 1952, до початку Корейської війни, і за цей час ФРН отримала близько 11% всіх коштів, що надходили до Європи. Також, до 1950 року продовжувалася виплата військових репарацій Західною Німеччиною та до 1953 року Східною. Оскільки і там, і там економіка ще залишалася у жалюгідному стані, країні довелося розплачуватися заводами.

Читайте також: Як дипломатичне листування розсварило Британію та США

1950-ті важко назвати спокійними у Європі: прямих конфліктів не було, але напруга потроху зростала. Так, у 1955 році закінчилася окупація Західної Німеччини і та того ж року стала одним із перших членів НАТО, а Східна Німеччина доєдналася до Варшавського договору – радянського військово-політичного блоку, відповідника НАТО. У 1957 році Франція повернула зі свого протекторату у володіння Німеччині Саар, а ФРН стала співзасновником Європейської економічної спільноти, попередника нинішнього ЄС.

Ich bin ein Berliner

«Я – берлінець»: такі слова сказав американський президент Джон Кеннеді під час своєї промови у Берліні перед Брандебурзькими воротами у 1963 році, за 2 роки після того, як Радянський Союз спорудив берлінську стіну. Його промову тоді прийшли прослухати 120 000 німців і вона стала однією із найвідоміших антикомуністичних промов у світі.

«У світі є багато людей, які справді не розуміють, або кажуть, що не розуміють, яка ж велика різниця між вільним та комуністичним світом. Нехай вони приїдуть до Берліну», – говорив тоді Кеннеді, додававши, що «свобода складна, а демократія не є ідеальною, але ми ніколи не ставили стіну, щоб утримати наших людей, щоб перешкодити їх бажанню від нас піти».

Image result for john f kennedy speech berlin"
Джон Кеннеді під час своєї промови у Берліні. Він заявив тоді також, що стіна краще аніж війна. Фото: Reddit

Повернемося у 1961-й, за 2 роки до того, як Кеннеді відвідав Берілн. До цього часу відносини між СРСР та Заходом вже остаточно зіпсувалися, що вело до подальшої ескалації конфлікту у Берліні, як одному із центрів протистояння НАТО та країн Варшавського договору. До того ж, бачучи успіхи Західної Німеччини, німці зі Східної почали масово емігрувати: загалом виїхало до 3 млн. осіб, а найбільша кількість мігрантів припала саме на 1961 рік: одного тільки 12 серпня 12 000 людей перейшло на Захід (це був день найбільшої міграції, і останній день вільних подорожей). На Захід у величезній кількості їхали молоді та кваліфіковані працівники, за що НДР звинуватить Західний Берлін у «торгівлі людьми» та «переманюванні» кадрів.

Image result for west and east germany gdp per capita"
Показники росту ВВП на душу населення у Східній (зліва) та Західній Німеччині (справа) у тисячах євро. На 1960-й рік ФРН випереджала НДР більше ніж у 2 рази. Фото: deviantart.com

У ніч на 13 серпня прорадянської владою було заборонено пересування зі Східного до Західного Берліну, а прикордонники, військові та добровольці почали споруджувати посеред міста та на околицях Західної його частини спочатку паркан із колючого дроту, а згодом і бетонні стіни. Радянський Союз тоді мотивував свої дії намаганням утримати західних «фашистів» від в’їзду до Східної Німеччини та їхнім спробам підірвати основи соціалістичної держави. Для перетину кордону залишили лише 3 КПП. Цікаві слова промовив Голова Державної ради НДР Вальтер Ульбріхт за 2 місяці до зведення муру: «Ніхто не має наміру будувати стіни».

Image result for American and Soviet tanks faced off at Checkpoint Charlie"
Американські та радянські танки стояли один навпроти одного на пропускному пункті «Чарлі» впродовж 16 годин. Жовтень 1961-го. Фото: rarehistoricalphotos.com

Загальна довжина стіни сягала 155 кілометрів, 45 із яких проходили у межах самого міста. Стіна пройшла декілька етапів трансформації: від колючого дроту із поодинокими постами 13 серпня до перших бетонних ділянок 15 серпня. Згодом виросла друга бетонна стіна: 302 сторожові вежі, з’явилися патрулі та світлові прожектори. Прикордонникам також наказали стріляти у всіх, хто намагався втекти. Окрім спорудження стіни, влада НДР обрізала телефонні лінії та перекрила залізнічне сполучення із Західним Берліном.

Читайте також: Забута дружба: хроніка ірано-американських відносин. Частина 1

За час існування стіни близько 5000 людям, в тому числі 600 військовим, що її охороняли, вдалося покинути Східну Німеччину. Спершу спроби втечі були простими: перекинути мотузку через паркан та перелізти, але згодом довелося вдаватися до все хитріших методів: підкопи, таран автомобілем, вистрибування з вікна прилеглих до стіни будинків. Близько 200 людей таки не змогли подолати перешкоду, загинувши від рук прикордонників.

  • «Останній потяг до свободи»: 5 грудня 1961 року Гарі Детерлінг, інженер-залізничник, посадив на потяг свою сім'ю і друзів і на повній швидкості протаранив огорожу, що розділяла Берлін. На фото поліція розбирає колію після цього інциденту. Фото: АР

Одна із найвідоміших смертей на тій стіні – 50-та за ліком жертва, Петер Фехтер. Цей 18-річний юнак разом зі своїм другом намагилися втекти до Західного Берліну влітку 1962 року. Його товаришу вдалося перелізти стіну, а самого Петера підстрелив прикордонник, коли той намагався перелізти стіну. Добравшись до верхівки, Петер вибився із сил і впав назад на східну сторону міста. Близько години йому ніхто не допомагав, його навіть не вбили, а тіло хлопця забрали тільки після того, як він стік кров’ю.

Image result for peter fechter"
Прикордонник несе тіло Петера Фехтера. Фото: Reddit

Падіння стіни

Перші надії на те, що Німеччина стане незалежною, з’явилися ще у 1985 році, коли до влади у Радянському Союзі прийшов Михайло Горбачов і невдовзі пілся того олосив політику перебудови. У 1987 році ще один американський презиеднт – Рональд Рейган – виступив перед Брандебурзькими воротами, але на цей раз закликавши Горбачова зруйнувати стіну, наголосивши при цьому, що німецьке питання залишатиметься відкритим доти, доки німецький народ розділений.

Image result for fall of the berlin wall"
Жителі Західного Берліну подають прикордонникам каву. Фото: АР

Читайте також: Від мемів до вбивства. Історія теракту в Новій Зеландії

Тоді Горбачов у своїх листах до канцлера ФРН Гельмута Коля дав надію на зрушення процесу із мертвої точки. Перший реальний крок же був зроблений, коли у 1988 році Коль приїхав у Москву із візитом. Тоді відбулися перші переговори, а за рік сторони підписали спільну заяву. Далі Горбачов та Коль неодноразово зустрічалися, аби обговорити механізм об’єднання Німеччини.

Image result for fall of the berlin wall"
Молодь Берліну під час протестів. Фото: АР

Окрім Німеччини, потепління почувалося по усім країнам Варшавсьокого пакту: радянські війська поступово виходили із держав, де починалися демократизаційні процеси. У 1989 році, до прикладу, спочатку був спрощений, а потім і скасований контроль за перетином кордону між Австрією та Угорщиною.

Урядовці НДР, тим часом, не надто вітали таке потепління: 7 жовтня 1989 року вони збиралися з розмахом відзначати 40-річчя від створення НДР, але такі дії вже викликали масові негаразди серед протестно налаштованого населення. За кілька тижнів, 18 жовтня, генеральний секретар Соціалістичної єдиної партії Німеччини та багаторічний керівник НДР Еріх Хонеккер заявив, що комуністичний режим в країні пав і склав із себе повноваження.

Image result for fall of the berlin wall"
Протестувальники трощать стіну. Фото: AP

Його наступником стає Егон Кренц, який 9 листопада і запустив неминучий хід подій, оголосивши, що формальності із оформленням віз до НДР будуть зведені до мінімуму. Але натовп було уже не зупинити: від 200 тис. до 1 млн людей вийшли цього дня 30 років тому на демонстрацію, попрямувавши до стіни. Прикордонники спершу намагалися відтіснити людей, але згодом поступилися їм місцем і не заважали руйнувати символ Холодної війни.

Читайте також: 29 довгих років правління. Як завершилась епоха великого елбаси Назарбаєва

За півроку у Східній Німеччині пройдуть перші вільні вибори, на яких переможе партія Альянс за Німеччину, яка була частиною західнонімецького Християнсько-демократичного союзу Німеччини (що переважає у владі країни і досі). Менше ніж за пів року, 3-го жовтня 1990-го НДР увійде до складу ФРН, Берлін об’єднається і стане столицею нової республіки. До цього часу у всіх країнах центральної Європи пройдуть «тихі» революції, наслідком яких стане стрімка демократизація суспільного життя.

Image result for fall of the berlin wall"
Протестувальники руйнують стіну. Фото: project-syndicate.org

Німеччина ще довго страждатиме від комуністичного правління: одразу на східних землях ліквідуються чи приватизуються державні підприємства, Захід повинен буде вкладати величезні кошти (трильйони доларів) на відновлення та розвиток Сходу. Навіть зараз рівень життя та заробітня плата на Сході значно менші, ніж на Заході. Окрім того, на Сході праві партії мають значну підтримку серед населення: цього тижня, наприклад, у Дрездені, що біля кордону із Польщею, оглосили «надзвичайну нацистську ситуацію», що означає сильні проблеми у місті із ультраправими організаціями та існування загрози демократичному суспільству.

Різниця між Західною та Східною Німеччинами сьогодні за показниками безробіття, середньої зарплати, індексу розвитку людини та явкою на вибори відповідно. Фото: Maps of Europe

Загалом, падіння берлінської стіни стало переломним моментом у німецькій історії. Можна сказати навіть, що це був завершальний етап, який дав змогу бачити Німеччину такою, якою вона є зараз: економічно сильною, стабільною та такою, що задає темп руху сучасній Європі.

Данило В’юнов

Головне фото: одне із найвідоміших графіті на берлінській стіні від Дмитра Врубеля: знаменитий поцілунок голови СРСР Леонід Брежнєва та лідера НДР Еріха Гонеккера. Надпис під графіті говорить: «Боже! Допоможи мені вижити серед цієї смертельної любові».

Джерела: