Шляхи дипломатичного вирішення конфлікту на Донбасі

У 2014 році становище України на внутрішній та міжнародній арені погіршилося. Режим Януковича, Майдан, Анти-Майдан, відмова підписати угоду про економічну Асоціацію з ЄС, закони 16 січня, загальна стагнація – все це спричинило загострення внутрішньополітичних, соціальних, а також зумовлених зовнішньополітичними аспектами проблем.

На тлі таких обставин в березні Російська Федерація, порушуючи міжнародний правопорядок, анексувала Крим, а згодом у квітні почала військову агресію проти України, прикриваючись так званими «Донецькою та Луганською народними республіками».

Світова спільнота не залишилась осторонь цих подій: було розроблено декілька форматів, які могли би врегулювати конфліктну ситуацію між Україною та Росією. Внутрішній дворик спробував дослідити всі ці шляхи та визначити, який з них міг би бути найбільш дієвим.

Мінські домовленості

Перший варіант Мінських домовленостей був підписаний у вересні 2014 року. У переговорах брали участь: від України – другий президент Леонід Кучма, від Росії – посол в Україні Михайло Зурабов, а також представник ОБСЄ – Хайді Тальявіні й лідери «ДНР» та «ЛНР» нині покійний Олександр Захарченко та Ігор Плотницький відповідно.

Леонід Кучма та Олександр Захарченко на підписанні першого варіанту Мнських угод. Фото: hvylya.net

Всі пункти угод можна умовно розділити на три групи: положення про припинення бойових дій, положення про політичне врегулювання конфлікту й положення про безпеку в зоні конфлікту.

Зазначимо, що Мінські угоди були затверджені Радою безпеки ООН і вони є міжнародно-правовим документом, обов’язковим до виконання усіма сторонами.

І Україна, і Росія мали свої причини для підписання цієї угоди. Щодо України – бойова поразка й загроза продовження бойових дій за участі, прямої чи непрямої, Росії могли призвести до ще більших територіальних втрат і внутрішньої дестабілізації – аж до повної втрати суверенітету України як держави. Росія ж прагнула продемонструвати свою прихильність до мирного врегулювання конфлікту та наблизитися до зняття санкцій, які наклали на неї провідні держави Європи та світу.

Для контролю за виконанням мінських угод було передбачено проведення зустрічей з регулярною періодичністю, як правило, на рівні вищих посадових осіб, які представляють міністерства закордонних справ.

Таким чином, перший варіант Мінських угод був спробою прийти до компромісного рішення, яке б припиняло бойові дії, нормалізуючи політичний процес. Однак, існували наступні проблеми:

  • Протокол мав нечіткі формулювання щодо спеціального статусу Донбасу, не було описано порядку припинення бойових та відведення військ.
  • Домовленості були підписані фактично під тиском: Україна стояла перед загрозою повномасштабного воєнного вторгнення, сепаратисти – перед загрозою відмови у підтримці з боку Росії, а Росія опинилася в досить незручному становищі через санкції.
  • Мінські угоди мають загальну слабку легітимність, бо їх підписували не президенти, і навіть не голови дипломатичних відомств.

Ескалація конфлікту та бойових дій на початку 2015 року (боротьба за донецький аеропорт, бої за Дебальцеве) привели за один стіл переговорів тодішнього президента України Петра Порошенка та президента РФ Володимира Путіна. До них також долучилися представники ЄС, президент Франції Франсуа Олланд та канцлерка Німеччини Ангела Меркель.

Отож, було вирішено створити другий варіант Мінських угод. Він уточнював і конкретизував заходи на забезпечення перемир’я. У ньому передбачалося відведення важкого озброєння на максимальну дальність пострілу, створення 30-кілометрової зони безпеки, заборона на наступальні дії, використання бойової авіації та встановлення нових мінних загород. Також передбачалася організація місії ОБСЄ з моніторингу виконання домовленостей.

Петро Порошенко тисне руку Володимиру Путіну на другй зустрічі у Мінську. Фото: kp.ua

Цей меморандум дав певні результати, проте головні причини конфлікту не було подолано.

Наразі варіантів подальшого розвитку конфлікту є два. Перший –Мінські угоди таки втілюються в життя, окремі райони Донбасу повертаються під юрисдикцію України. Другий – одна зі сторін отримує вирішальну військову перемогу й закінчує конфлікт повністю на своїх умовах.

Нормандський формат

«Нормандська четвірка» або «нормандський формат» – дипломатична контактна група України, Німеччини, Франції та Росії щодо врегулювання ситуації на сході України.

Лідери «нормандської четвірки» на початку її створення. Фото: 24tv.ua

Своїм головним завданням формат вбачає розробки «дорожньої карти» імплементації, тобто впровадження у дію, Мінських домовленостей. Сюди входять виконання безпекових умов, припинення вогню, виведення іноземних військ, дотримання режиму розведення військової техніки, забезпечення безперешкодного доступу представників ОБСЄ.

Спочатку консультації щодо врегулювання ситуації на Донбасі проходили в Женеві за участю представників України, Росії, США та ЄС. Зокрема, 17 квітня 2014 року в Женеві відбулися чотиристоронні переговори за участю держсекретаря США Джона Керрі, глави МЗС РФ Сергія Лаврова, в.о. глави МЗС України Андрія Дещиці і єврокомісарки Кетрін Ештон. За підсумками зустрічі було прийнято рішення про деескалаціїю конфлікту в Україні. Тоді всі сторони зобов’язалися утриматися від будь-яких форм насильства, залякування або провокаційних дій.

Джон Керрі та Кетрін Ештон на зустрічі у Женеві. Фото: U.S. Department of State photostream

Перша зустріч, яка і поклала початок нормандському формату, відбулася 6 червня 2014 року в місті Бенувіль у Нормандії. Друга проходила з 16 по 17 жовтня 2014 року. Тоді італійський прем’єр Маттео Ренці заявив, що відчуває «позитивний настрій» щодо врегулювання кризи в Україні. Путін також назвав зустріч «доброю, позитивною». Згодом прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що переговори складні, є розбіжності. За словами Порошенка, сторони домовились, що мають бути виконані всі пункти мінського меморандуму, також досягнуто певного прогресу з газового питання.

Наступна зустріч відбулася в Мінську 11-12 лютого 2015 року. Тоді Петро Порошенко підкреслив, що білоруська сторона і особисто Лукашенко зробили все необхідне для організації зустрічі.

П’ятий президент України Петро Порошенко та президент Білорусі Олександр Лукашенко. Фото: Gleb Garanich/Reuters

«Ми з вами швидко переговорили, і відповідь була, що у будь-який час Мінськ готовий максимально сприяти деескалації, миру й розрядці напруженості», – зазначив він.

Остання зустріч радників «нормандської четвірки» пройшла 2 вересня 2019 року у Берліні. На ній йшлося про подробиці розведення військ, однак конкретної дати саміту визначено не було. Про це Внутрішній дворик писав раніше.

Миротворча місія ООН на Донбасі

Ще одним варіантом вирішення конфлікту на сході України стала пропозиція введення миротворців ООН безпосередньо в зону конфлікту. Таку ідею вперше висунув Петро Порошенко у 2017 році на 73-й сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Тоді президент висловив переконання, що миротворча місія ООН на Донбасі з потужним мандатом та широким колом відповідальності допоможе відновити мир на українській землі. При цьому він зазначив, що тільки під егідою миротворців ООН можливо змусити Росію виконувати Мінські угоди.

Виступ Петра Порошенка під час Заходу високого рівня щодо діяльності ООН з підтримання миру. Фото: president.gov.ua

За словами Порошенка, миротворці зможуть роззброїти незаконні збройні формування, взяти під контроль неконтрольовану ділянку українсько-російського кордону і зупинити інфільтрацію російських військ, російської зброї на окупованій території.

Після цього Україна розробила проект резолюції ООН, де було сказано, що миротворці мають бути розміщені по всій окупованій території, включно з ділянкою українсько-російського кордону, через який, за твердженням Києва, здійснюється постачання боєприпасів незаконним збройним формуванням сепаратистів. Окрім того, Київ не мав наміру узгоджувати розміщення миротворців з представниками самопроголошених республік «Л/ДНР». Принциповим моментом стало виведення російських військ з ОРДЛО (Окремі райони Донецької та Луганської областей) до розгортання місії. Україна також закликала покласти більше функцій на миротворців, ніж просто охорона спостерігачів ОБСЄ, які працюють на Донбасі від початку конфлікту.

Росія не забарилася з відповіддю та підготувала власну резолюцію, яка, втім, в багатьох моментах суперечила українській. РФ запропонувала розмістити миротворців лише на фактичній лінії розмежування сторін конфлікту на Донбасі. За цим проектом, «блакитні шоломи» мали бути оснащені легкою стрілецькою зброєю, а їхня головна місія полягала у захисті спостерігачів ОБСЄ. Місію пропонували відправити на шість місяців, але лише після того, як відбудеться «повне відведення сил і озброєння від фактичної лінії контакту».

Саме через суперечності з приводу розміщення миротворців питання було заблоковане в Радбезі ООН.

Миротворці ООН. Фото: ЕРА

Щодо міжнародних партнерів України, то вони впевнені, що миротворці повинні мати доступ до всієї території, підконтрольної проросійським сепаратистам, в тому числі і на кордоні з Росією. Вони також підтримують позицію української сторони щодо надання більш широкого мандату «блакитним шоломам», ніж просто охорона спостерігачів ОБСЄ.

Нинішній президент України Володимир Зеленський заявив, що підтримує збереження формули Порошенка щодо миротворців. Під час щорічного форуму Ялтинської європейської стратегії (YES) президент заявив, що він «із задоволенням» погодиться на варіант розгортання миротворців, але тільки на кордоні України та Росії.

Міністр закордонних справ Вадим Пристайко заявив, що введення миротворчої місії на Донбасі стане наступним кроком, якщо не вдасться вирішити конфлікт завдяки Мінським угодам.

«У цьому наша пропозиція – спробувати вирішити нашу ситуацію на основі тих Мінських угод, які укладені. Якщо у нас не виходить і ми стикаємося з повним небажанням просуватися далі, одним з варіантів наступних кроків буде миротворча місія», – сказав він.

Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко та президент України Володимир Зеленський. Фото: МЗС України

Формула Штайнмайєра

Франк-Вальтер Штайнмайєр – глава МЗС Німеччини на момент початку агресії РФ проти України і до січня 2017 року, учасник переговорів в нормандському форматі. Формула Штайнмайера – запропонований ним порядок виконання Комплексу заходів, які було прийнято на другий мінської зустрічі лідерів формату.

Очільник МЗС Німеччини з 2014 по 2017 рік Франк-Вальтер Штайнмайєр. Фото: Reuters

Детально суть формули роз’яснив екс-міністр закордонних справ Павло Клімкін.

Він зазначив, що формула стосується тільки одного пункту Мінських домовленостей: так званого «особливого статусу» ОРДЛО.

«Після 5 вересня 2014 року, коли був узгоджений Мінський протокол, українська сторона працювала над його впровадженням, здійснювала кроки у напрямку деескалації. Верховна рада ухвалила закон про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО. Вже тоді були визначені райони для проведення місцевих виборів, а самі вибори призначені на грудень 2014 року. Однак проведення демократичних виборів в ОРДЛО – тобто таких, які проходили би відповідно до українського законодавства та стандартів ОБСЄ – не входило у плани Кремля. У порушення домовленостей РФ вирішила провести свої «фейкові» вибори на місяць раніше, у листопаді. Таким чином процес був зірваний – зусиллями Москви», – розповів Клімкін в дописі на Європейській правді.

Тож формула Штайнмайєра з’явилася як відповідь на питання, коли та за яких умов має бути наданий «особливий статус» ОРДЛО. Найпростіше її можна сформулювати так: «особливий статус через чесні, демократичні вибори відповідно до стандартів ОБСЄ».

Очільник МЗС України з 2014 по 2019 рік Павло Клімкін. Фото: МЗС України

«На мою думку, у жодному разі не можна допустити, щоб «формулу Штайнмайєра» нам продали як повноцінний план врегулювання. РФ також зробить все, щоб розмити поняття стандартів ОБСЄ щодо виборів – доводитиме, що серед них є і принципово важливі, і не такі вже й важливі», – застеріг екс-міністр.

Саме формула Штайнмайєра постала на порядку денному у вересні цього року. Як ми писали раніше, нинішній міністр закордонних справ України Вадим Пристайко погодився на впровадження формули, проте за умови проведення чесних виборів на Донбасі. Питання про те, чи можливо провести чесні вибори в ОРДЛО, залишається відкритим.

Ірина Захарова
Головне фото: NewsOne 

Джерела

Що ми знаємо про Мінські домовленості?

Мінські угоди: історія, інтереси, перспективи

Миротворча місія ООН на Донбасі: усі можливі варіанти 

Павло Клімкін про формулу Штайнмайєра