Голанські висоти – «‎яблуко розбрату»‎ між Ізраїлем та Сирією

У четвер 21 березня у Twitter президент США Дональд Трамп заявив, що після 52 років Вашингтон повинен визнати суверенітет Ізраїлю над Голанськими висотами. Чому ця територія така важлива та чому на неї претендують аж дві держави? У цьому спробував розібратися Внутрішній дворик.

Голанські висоти – малозаселена, гориста територія на Близькому Сході, яка, починаючи від 1967 року, перебуває під контролем Ізраїлю. Голанські висоти – стратегічний актив, адже з пагорбів добре видно північні ізраїльські міста. Також вони фактично розділяють Ізраїль та Сирію, бо саме там проходить лінія демілітаризації. У 1981 році кнесет (парламент) Ізраїлю ухвалив закон «Про Голанські висоти», який проголошує над ними суверенітет країни. Проте міжнародна спільнота, в тому числі й США, не визнала цей документ. Зокрема, Рада Безпеки ООН визнала закон недійсним та таким, що не має міжнародної юридичної сили.

Голанські висоти. Фото: Tourist Israel

З чого почався конфлікт?

Незважаючи на те, що Ізраїль був утворений лише в 1948 році, історія конфлікту почала ще в кінці 19 століття, коли з’явився політичний сіоністський рух, який виступав за створення власної єврейської держави.

Після Першої світової війни конфлікт між євреями-сіоністами, які прагнули створити власну державу, та Палестиною зводився до претензій на територію Палестини. За мандатом Ліги Націй вона була під адміністративним режимом Великої Британії. Потім до територіальних протиріч додалися релігійні й культурні. У 1948 році Єгипет та Йорданія теж оголосили війну новоствореній державі. За більш ніж 30 років по тому у 1979 та 1994 роках відповідно Ізраїль уклав мир цими країнами. Проте конфлікт з Палестиною продовжується.

Голанські висоти на карті. Зображення: PatriotsNews

Як були захоплені Голанські висоти?

Це сталося внаслідок Шестиденної війни 1967 року, яка тривала з 5 по 10 червня, Ізраїль розгромив армії Єгипту, Сирії та Йорданії і окупував територію, що втричі перевищує його власну.

13 травня Уряд СРСР повідомив Єгипет про те, що ізраїльські війська готують напад на Сирію. Президент Єгипту Гамаль Абдель Насер зажадав вивести війська безпеки ООН, які патрулювали лінію припинення вогню. Після цього Єгипет та Сирія почали погрожувати «тотальною» війною. Єгипет закрив Тиранську протоку для ізраїльських суден. Тоді Ізраїль і отримав привід для війни.

Ізраїль завдав раптовий удар по єгипетських аеродромах, що стало для його противників великою несподіванкою. Ізраїльські війська вже 8 червня зайняли Синайський півострів і вийшли до Суецького каналу на всій його довжині. На йорданському фронті ізраїльтяни під кінець 7 червня повністю оволоділи Східним Єрусалимом і вийшли до Йордану. Зрештою, в Сирії ізраїльська армія зайняла Голанські висоти і 10 червня оволоділа стратегічно важливим містом Ель-Кунейтра. У 1973 Сирія зробила спробу повернути Голанські висоти під час Війни Судного Дня, але зазнала поразки. Відтоді територія окупована Ізраїлем.

Танки в Голанських висотах. Фото: Newsweek

Як до цього причетні СРСР та США?

Радянський Союз приписував собі головну заслугу в припиненні Шестиденної війни. Мовляв, загроза прямого радянського втручання в конфлікт змусила ізраїльську армію припинити наступ на Сирійські міста та погодитися на перемир’я. Також тоді у єгипетській та сирійській арміях було багато радянських військових радників і самі ці армії були озброєні переважно радянською бойовою технікою.

Натомість, США підтримували Ізраїль, без них успіх Шестиденної війни був би неможливим. Тому більшу роль у зупинці Ізраїльського нападу зіграли США, які не могли допустити захоплення арабських столиць.

Що відбувається зараз?

У даний час США хочуть показати усьому світові, що арабо-ізраїльське протистояння потрібно закінчити. У грудні 2017 року вони визнали Єрусалим столицею Ізраїлю та у травні 2018 року перенесли туди своє посольство, що неабияк обурило світову спільноту. Генасамблея ООН навіть ухвалила резолюцію із закликом відмовитися від визнання Єрусалима столицею Ізраїлю. На голосуванні документ підтримало 128 країн. Україна тоді утрималась.

Дії Трампа суперечать Резолюціям ООН, згідно з якими Східний Єрусалим досі вважається окупованою Ізраїлем територією. Ізраїль робить все, щоб залишити її собі. Зокрема, багато євреїв переселилися до арабського Східного Єрусалиму. Арабам Єрусалима нав’язують ізраїльські паспорти та відбирають йорданські та палестинські документи, пише Громадське.

Палестинські діти з табору біженців Шуфат йдуть у напрямку до ізраїльського пункту пропуску. Єрусалим. Фото: B’Tselem

Схожа ситуація і в Голанських висотах. Там, окрім євреїв, проживають друзи – арабська меншина, яка сповідує іслам. Друзи вже майже півстоліття живуть під контролем Ізраїлю, та навіть попри це багато з них вважають себе сирійцями.

Зараз же американські чиновники готують офіційний документ, який би кодифікував визнання Сполученими Штатами ізраїльського суверенітету над Голанськими висотами. Ймовірно, що президент Дональд Трамп підпише його наступного тижня, повідомляє Reuters.

Яка реакція світу?

Тим часом світ уже зреагував на заяву Трампа. Іран, Туреччина, Єгипет, Франція та низка інших країн наголосили на тому, що вважають Голанські висоти окупованою Ізраїлем територію Сирії. Росія ж висловила надію, що це був лише виклик з боку США. А Європейський Союз підкреслив, що жодним чином не змінив свою позицію: він не визнає суверенітету Ізраїлю над цими територіями. ООН теж зреагувала заяву Трампа – Рада з прав людини ухвалила резолюцію щодо Голанських висот, в якій засудила його слова.

Яка позиція Ізраїлю?

Заява Трампа припала якраз на єврейське свято Пурім. У цей час вшановують євреїв, що вижили після засудження на смерть перською владою в давнину. Ізраїльтяни раді, що США визнали їхній суверенітет над спірними територіями, але зізнаються, що це, напевно, ніяк не змінить їхнього життя, пише Reuters.

Єрусалим. Фото: Getty Images

Чи справді це рішення Трампа буде мати велике стратегічне значення «для безпеки держави Ізраїль і регіональної стабільності», як він написав у своєму Twitter, побачимо згодом.

Дарина Кухар

Головне фото: Public Radio International