Гонконг знову протестує

Протестний рух не є чимось незвичним для Гонконгу: з часів отримання незалежності колишня британська колонія охоплювалася антиурядовими акціями чи не з десяток разів. Утім, цього разу питання свобод гонконгців та поправки до закону про екстрадицію, прийняті за спрощеною процедурою в лютому, вивели на вулиці безпрецедентну кількість громадян. У найбільш масових за всю історію протестах чітко видно не лише прояв страху населення перед авторитарною комуністичною республікою, а й зіткнення західної та китайської моделей розбудови суспільства. Варто лише придивитися.

Історичний екскурс

З часів свого існування Гонконг, що складається головним чином із півострова та понад 200 дрібніших островів, населявся китайцями чи португальськими мандрівниками. Утім унаслідок Опіумних воєн середини XIX століття 90% його території перейшли у володіння британців. У 1898 році в стовідсотковому складі ці землі було «взято в оренду» Великобританією на 99 років, при цьому оплата оренди не передбачалася. За попередніми підкріплюючими домовленостями прем’єр-міністерки Маргарет Тетчер та прем’єра Держради КНР Чжао Цзияна, 1 липня 1997 року так звані Нові території було офіційно передано під юрисдикцію КНР на принципах автономії, відомих також як «Одна країна – дві системи».

Маргарет Тетчер та Чжао Цзиян при підписанні Спільної декларації з питання Гонконгу. Фото: CNN

Утім, за роки британського правління Британський Гонконг встиг набути значного контрасту порівнюючи з теперішнім «господарем», розвинути інститути демократії та, набувши статусу порто-франко – тобто безмитної території – зрости економічно, чим приваблював значні потоки біженців та робочої сили.

Ми – не Китай

За браком спільного історичного минулого останні 150 років неабияк позначилися на самоідентифікації жителів Гонконгу. Їх дійсно розділяли великі побутові відмінності. (оригінал за посиланням).

Відмінність, на якій тут варто зосередитися, власне стосується верхівок влади. Головою держави для обох адміністративних одиниць є президент КНР – по суті, Генсек Комуністичної партії Китаю. Однак їхні уряди очолюються різними людьми. Китайською виконавчою владою керує Прем’єр Державної ради, нині – Лі Кецян. Автономний Гонконг має свою очільницю уряду – Голову адміністрації. На виборах 2017 року в боротьбі за цю посаду вперше перемогла жінка – Керрі Лам. Саме довкола неї розгортатимуться подальші події.

Боротьба за свої свободи

Гонконг вирізняється не лише автономною виконавчою владою. Він має власну судову систему, правоохоронні органи, широкий спектр цивільних прав і свобод, і це все надзвичайно цінується та бережеться його населенням. Тому кожна спроба китайського центрального уряду втрутитися в політичну систему Гонконгу сприймається доволі різко. Найшвидше на них реагують правозахисні організації на кшталт Amnesty International Hong Kong та Human Rights Watch.

«Гонконг – не Китай!», – наполягають активісти. Фото: Al Jazeera

Насправді жителі Гонконгу ніколи не вірили в м’який перехід під суверенітет КНР, а молодь особливо була налякана подіями на пекінській площі Тяньаньмень (там у 1989 році були жорстоко придушені мирні акції студентів – прим. ред.), через що почала масово емігрувати. Не дивно, що опинившись під владою комуністичного уряду та прийнявши китайську Конституцію, Гонконг багато разів чинив опір законодавчим та виконавчим ініціативам. Цей опір нерідко виливався в масові демонстрації та страйки: як-от у 2003, 2012 та 2014 роках. Саме під час останнього зародився Рух парасольок, що здобув свою назву завдяки аксесуару, яким мітингарі боронилися від сльозоточивого газу. Як бачимо тепер, у 2014 році гонконгці розкривали парасолі в сонячну погоду не востаннє.

Екстрадиція для всіх

Історія останнього протесту обертається довкола місцевого законодавства. Свого часу Гонконг підписав та ратифікував угоди про екстрадицію з різними державами світу, що регулюють процедуру видавання підозрюваних і звинувачених у злочинах. Водночас такі договори з багатьма іншими державами досі не підписані, зокрема і з урядом Китайської Народної Республіки. Усе змінилося внаслідок прецеденту із вбивцею тайванського походження, що переховувався в Гонконзі та не міг бути переданий для покарання на батьківщині через відсутність відповідного договору про екстрадицію з Тайванем. Після цього в лютому до Законодавчих зборів (місцевий парламент – прим. ред.) надійшов проект поправки до чинного законодавства, який дає змогу передати обвинувачених у злочинах до всіх країн, що не мали регулювання такої процедури раніше. Це мало би стосуватися і Тайваню, і Макао, і комуністичного Китаю.

Постери з головними меседжами протестів червня 2019 року. Фото: AP

Проблема тут полягає саме в разючій різниці між двома судовими системами «однієї держави». За словами Голови Amnesty International Hong Kong, судова гілка влади в КНР підпорядкована Комуністичній партії та уряду, залежить від них та систематично порушує права людини у своїх рішеннях. На іншому боці – незалежні суди Гонконгу та імплементоване локальне й міжнародне законодавство в галузі прав людини. Запропоновані поправки стирають межу між цими двома системами, й, очевидно, що саме китайська цілком може «поглинути» гонконзьку. Представники бізнесу і юристи в Гонконзі побоюються, що внаслідок такого кроку місто може втратити позиції міжнародного фінансового центру. Крім того, введену поправку влада материкового Китаю може використовувати для винищення політичної опозиції. Це все і спричинило занепокоєння громадян.

Безпрецедентний протестний рух

Цей конкретний законопроект дійсно не є першим і єдиним випадком зазіхань материкового Китаю на права жителів автономної одиниці. Раніше руйнування базових свобод – питання виборчого цензу, вільної реєстрації громадських організацій, відмови у візах іноземним громадянам, що хоч колись згадували питання незалежності Гонконгу тощо – збурювали суспільство та спричиняло хвилі протестів. Саме так у 2014 році й зародився раніше згадуваний Рух парасольок, що почався зі страйку в центральному парку міста, а закінчився тримісячним багатотисячним протестом за універсальні виборчі права.

Учасник Руху парасольок у 2014 році. Фото: CBC

Однак характерною особливістю саме протестів 2019 року, порівнюючи з тими, що відбувалися з часів закінчення оренди Великобританією, є їхня універсальність. Дійсно, рух сформувався довкола однієї проблеми, але в процесі розростання не обмежився нею. Меседж мітингарів на вулицях Гонконгу охоплює безліч інших ширших питань, крім претензій до губернаторки Лам та екстрадиції. Також до звичних молодих протестувальників цього разу приєдналися бізнесмени, релігійні лідери, науковці – загалом кожен сьомий житель міста.

Масовий сидячий страйк. Фото: Reuters/Jorge Silva

Друге читання або дебати щодо законопроекту про екстрадицію спочатку планували на 12 червня. Для запобігання цього 9 червня на вулиці Гонконгу, за підрахунками поліції, вийшло майже 240 тисяч людей, хоча організатори – Фронт захисту цивільних прав – говорять про мільйон. Демонстранти тримали в руках плакати «Ні – екстрадиції в Китай» і «Виданий у Китай – пропав назавжди». Комунікація відбувалася переважно через соціальні мережі (здебільшого Telegram, що призвело до потужної кібератаки на нього), адже переважну більшість залучених представляла молодь.

Активісти 16 червня з вимогою припинити вбивати їх. Фото: Reuters/Athit Perawongmetha

Уже 12 червня, коли сплив термін ультиматуму депутатам для відмови від розгляду законопроекту, активісти заблокували урядовий квартал і намагалися проникнути в будівлю місцевого парламенту. Відтоді правоохоронці неодноразово вдавалися до застосування проти учасників протестів водомети, перцевий газ, кийки та гумові кулі. Мітингарі знову принесли свої славнозвісні парасольки для захисту. За словами свідків, неозброєних людей жорстоко били. Свої дії місцева поліція пояснює «виходом дій протестувальників за рамки мирного зібрання». Неділя 16 червня відзначилася зростанням чисельності учасників до 2 мільйонів. Багато хто одягнув чорні футболки й ніс білі квіти в руках на знак пам’яті хлопця, що загинув, зірвавшись із будівлі, на яку чіпляв постер. На сьогодні постраждали від сутичок від 70 до 100 людей. За офіційними повідомленнями, затримано 11 жителів.

Наймасовіші протести з майже двома мільйонами залучених. Фото: Bloomberg

Громадськість та урядовці кажуть, що почуваються шокованими, адже дізналися, наскільки сильно гонконзька молодь переймається політичною цілісністю Гонконгу та як вона здатна швидко самоорганізуватися. Варто відмітити рівень дисциплінованості: натовп безперешкодно пропускав карету швидкої допомоги, люди лишали пляшки з водою, аби кожен міг промити очі від газу, самостійно прибирали та сортували сміття.

Демонстранти сортують сміття біля комплексу урядових будівель в Гонконзі / Фото: Maryhui via Reddit
Протестувальники розступаються для того, щоб дати проїхати кареті швидкої. Відео: Times of India

Реакція місцевої влади та світу

Керівниця місцевої адміністрації Керрі Лам заявила, що не планує зовсім відмовлятися від законопроекту, проте пообіцяла передбачити в законі гарантії прав людини та звітувати про виконання закону в парламенті. 15 червня, після зростання динаміки руху, Лам оголосила, що уряд вирішив тимчасово зупинити внесення змін до законодавства, відновити спілкування з усіма верствами суспільства, провести більше пояснювальної роботи й послухати різні погляди. Отже, друге слухання тепер відкладене до наступного тижня. Утім, це вже мало що вирішувало, адже населення стало вимагати її відставки.

Губернаторка Керрі Лам звертається до населення. Фото: Getty Images

Офіційний Пекін рішуче підтримує поправки до закону про екстрадицію. Китайські державні ЗМІ звинуватили в підготовці акцій «сили з-за кордону, які намагаються нашкодити Китаю»; така ж заява прозвучала від офіційного представника МЗС Гена Шуана. Там переконані, що законопроект призначений для того, аби усунути прогалини в законодавстві й не дати Гонконгу перетворитися в безтурботне місце для злочинців. До речі, новини про протести в Гонконзі на материку цензурували: іноземні ЗМІ, що повідомляли про них, блокували.

Ген Шуан наполегливо просить США не втручатися у внутрішні справи Гонконгу. Фото: AP

Дональд Трамп хоч відкрито й не висловлював критики законодавчих ініціатив, але назвав протестувальників дуже ефективними та впливовими. Безсумнівно, на подальше врегулювання питання та на міжнародну реакцію чинитиме неабиякий вплив торговельна війна з Китаєм та поки що чинний статус преференційного торговельного партнера США, яким володіє Гонконг.

Поліція застосовує перцевий газ проти мітингарів. Фото: The New York Times

Правозахисні організації Human Rights Watch та Amnesty International звинуватили поліцію в застосуванні надмірної сили проти демонстрантів та закликали відкликати законопроект взагалі.

Чому це відбувається і що робити

Протестувальники стверджують, що демонстрації триватимуть, доки уряд повністю не відкличе закон про екстрадицію, не звільнить заарештованих учасників протесту й не зніме всі звинувачення, а також не відкличе характеристику протестів як «бунт» і не змусить генерального секретаря Керрі Лем піти у відставку. І хоча не весь протестний рух є однорідним та думки різняться щодо самого законодавства, утім загальна недовіра до влади та страх втрати своєї унікальної свободи об’єднує усіх протестувалників.

Учасники протестів біля імпровізованого меморіалу поки єдиній жертві протестів. Фото: Reuters /Athit Perawongmetha

Одним із пояснень руйнуванню автономності та демократичності Гонконгу може бути тенденція до централізації та посилення авторитарного уряду КНР в останні декілька років. Прикладом цього слугує остання зі змін до Конституції, що фактично зафіксувала можливість необмеженого переобрання Сі Цзіньпіна. До того ж, підвищена останнім часом активність правозахисних організацій та соціальних рухів сигналізує керівній верхівці Піднебесної, що варто «затягнути ремінь» і посилити контроль, доки Гонконг не набув надмірних устремлінь до демократії.

Після передання цієї адміністративно-територіальної одиниці під юрисдикцію КНР вона дійсно слугувала «вікном у світ», що розширило китайський загальний фінансовий та інвестиційний потенціал. Однак останнім часом материковий Китай набуває достатньої власної потуги та впливовості. Наприклад, за 26 років частка Гонконгу в загальному китайському ВВП скоротилася в 9 разів. Отже, перехідний період, який мав би тривати 50 років, починаючи з 1997 року, вважають за потрібне скоротити. Ми можемо говорити про спробу відмови від гасла «Одна країна – дві системи». І закон про екстрадицію може стати лише елементом такої загальної інтенції.

Євдокимова Олександра

Головне фото: The New York Times

Джерела

Гонконг: поліція почала стріляти в протестувальників гумовими кулями

Can Protests in Hong Kong Stop Beijing?

200-тисячні протести у Гонконзі. Чого вимагають жителі й чому Китай проти?

Hong Kong extradition bill: Protesters return to streets despite suspension

Hong Kong Is on the Frontlines of a Global Battle For Freedom

Graphics showing why ‘Hong Kong is not China’ go viral