З чим їдять імпічмент: підвалини американської демократії

Десятки обкладинок світових медіа, сотні статей, інтерв’ю і подкастів, тисячі пошукових запитів – і все, здається, на одну й ту саму тему. Увага без перебільшення всього світу прикута до слухань в американському Конгресі, де вирішується доля 45-ого президента США. Чи зможуть демократи довести провину Дональда Трампа, якою буде роль України в розслідуванні, як від цього змінюються рейтинги Демпартії – постає безліч питань без відповідей. Але часто перед тим, як робити прогнози, забувають про найперше й найпростіше питання: що ж таке цей загадковий «імпічмент»? І чому хибно ототожнювати його зі втратою Дональдом Трампом зручного президентського крісла? Варто розібратися.

Хто вигадав імпічмент

Імпічмент як такий походить корінням від англо-саксонської системи права, під впливом якої й розвивалося правосуддя США. Після проголошення незалежності пункт про імпічмент був одним із тих, довкола якого розгорталися найзапекліші дебати на Філадельфійському конвенті – тобто під час укладання Конституції Сполучених Штатів у 1787 році.

Картина Говарда Чендлера Крісті «Підписання Конституції США», 1940 рік

Попри поширені стереотипні та спрощені уявлення імпічмент а) не означає автоматичне усунення глави держави з посади і б) стосується не лише президента, а й інших високопосадовців. Імпічмент передбачає лише висування звинувачень у Конгресі (Парламент США складається з двох палат: Нижньої – Палати представників, де працюють представники, та Верхньої – Сенату, де працюють сенатори, – Прим. ред.). Висунуті звинувачення у подальшому можуть стати основою для судового розгляду та висунення вироку у вигляді позбавлення повноважень.

Отже, у статті 2 Конституції США зазначено, що президент, віце-президент та будь-який інший державний службовець «має бути знятий з посади шляхом імпічменту за державну зраду, хабарництво або інші серйозні злочини та правопорушення». Звідси починаються певні неточності.

Хабарництво та державна зрада – більш-менш чіткі та загальнозрозумілі юридичні категорії. Утім, усталеного формулювання того, наскільки тяжкими мають бути скоєні «серйозні злочини та правопорушення» для початку процедури імпічменту, немає. Справді, найчастіше до такого звинувачення відносять зловживання владою. Джеральд Форд під час свого перебування в кріслі конгресмена визначив імпічмент як «будь-яку дію, яку визнає порушенням більшість Конгресу в той чи інший момент американської історії». Такий феномен невизначеності робить з імпічменту не стільки чітку юридичну процедуру, скільки політично заангажований процес.

Будівля Американського Конгресу

На додачу до цього, не лише саме процедура імпічменту, а й її успішне завершення залежать не стільки від юридичного тлумачення, скільки від розкладу сил в самому Конгресі. Усувати посадовців з займаних посад має повноваження саме Конрес, а точніше його Верхня палата. Відповідно до цього, за американської двопартійної системи, коли парламент переважно контролюється однією з двох традиційних партій, легко передбачити, яким буде рішення Конгресу залежно від статусу пропрезидентської партії в ньому.

Читайте також: Скандал, якого давно не бачила Америка. Що нового в історії з телефонним дзвінком Трампа

Непроста процедура

Формально кожен член Нижньої палати, тобто Палати представників, яких там є 435, може ініціювати початок процедури імпічменту. У 2019 році, наприклад, цей перший крок зробила спікерка Нижньої палати демократка Ненсі Пелосі, оголосивши початок розслідування 25 вересня.  За цим послідували розсекречення стенограм, свідчення на закритих, а згодом і відкритих слуханнях, та різного роду політичні заяви.

Спікерка Палати представників Ненсі Пелосі. Фото: Getty Images

Офіційно процес імпічменту та всі відповідні заходи в напрямку розслідування мають відбуватися після того, як це простою більшістю голосів схвалить Палата представників. Однак збори доказів та допит свідків відбувається насправді набагато раніше. Так, Комітет з розвідки Палати представників певним чином тимчасово перетворюється на Комітет з розслідування імпічменту, і його члени виступають у ролі слідчих.

Зібрані докази передаються в Юридичний комітет Палати представників, де вони систематизуються. У підсумку юристи-конгресмени публікують так звані «статті імпічменту» – обвинувачувальні висновки, виступаючи тепер у ролі прокурорів.

На даному етапі процесу 2019 року демократи вже передали докази провини президента до другого комітету на розгляд юристів, а ті 10 грудня оголосили перші офіційні звинувачення. Голова Юридичного комітету Джеральд Надлер оголосив висунення двох статей: зловживання владою задля політичної вигоди та перешкоджання роботі Конгресу, а саме розслідуванням ним потенційно незаконних дій Трампа. Тринадцятого грудня Комітет проголосував за статті звинувачення.

Голови Юридичного комітету Джеррі Надлер та Комітету з розвідки Адам Шифф. Фото: Washington Times

Наступним кроком є вже згадуване голосування в Нижній палаті за «статті імпічменту» у повному складі: 450 представників, яке, ймовірно. Для остаточного оголошення імпічменту потрібні голоси простої більшості парламентарів, тобто 50%+1 голос. За таких умов можна вважати імпічмент ухваленим. У випадку з Дональдом Трампом таке голосування Демократична партія збирається встигнути провести до Різдва 25 грудня, а найбільш імовірною датою називають середу 18 грудня.

Отже, імпічмент – це звинувачення, а не відставка, але він може стати підґрунтям для останньої. Відставка стається за певних умов та політичної розкладки в парламенті. Коли до Сенату, тобто Верхньої палати Конгресу надходять висновки Нижньої палати, проголосовані більшістю, сенатори перехоплюють подальший процес. Вони стають свого роду присяжними, а Сенат – судом. У випадку розслідування імпічменту президента очолює цей «судовий процес» Голова Верховного суду США. Щодо держслужбовців нижчого рангу існує інша процедура визначення очільника процесу.

Лідер Сенатської більшості республіканець Мітч Макконнелл та Дональд Трамп. Фото: CNN

Звідси починається ще більш запекле видовище: обидві сторони висувають докази, і будь-який свідок може зіграти вирішальну роль. Це справжнє судове розслідування, яке зазвичай транслюють американські телеканали, та до якого прикута увага всіх американців і не тільки.

Судовий процес закінчується голосуванням. Сенатори мають визначити, чи справді президент, або будь-який чиновник, проти якого порушено справу, винний. Для підтвердження провини та відставки потрібна кваліфікована більшість, тобто 2/3 голосів, або 67 зі 100. Притягнення до кримінальної відповідальності, натомість, можливо лише після відсторонення від посади. Місце президента ж до найближчих виборів займає віце-президент.

Читайте також: Як Україну втягнули в передвиборчу суперечку США

Деякі американські ЗМІ вже роблять припущення, яким би був нинішній віце-президент Майк Пенс на посаді Дональда Трампа

Саме цей, фінальний крок, найбільше підриває буквально будь-яку віру прихильників імпечменту в можливість відставки Дональда Трампа за справою шантажування української влади з особистих міркувань. Після проміжних виборів 2018 року Нижня палата Конгресу дійсно контрольована Демократичною партією США, опозиційною до президента. Протилежна ситуація в Сенаті, де засідають 53 республіканці, 45 демократів та 2 незалежні депутати. Вона ставить під сумнів реалістичність голосування 67 сенаторів на користь усунення 45-го президента. Малоймовірно, що принаймні 20 однопартійців вирішать перейти на бік таких затятих противників.

Уроки історії

Жоден політолог, напевно, не заперечить, що поряд з вільними виборами та референдумом імпічмент належить до інструментів справжньої демократії. Тим не менш, у понад 230-річній історії найпотужнішої демократії світу випадки реального застосування цього пункту Конституції можна перерахувати на пальцях рук і ніг. А подальшого примусового усунення від влади – на пальцях лише однієї пари кінцівок.

Жителі Нью-Йорку вже виступали в підтримку імпічменту Трампу ще в червні 2019 року. Фото: David Dee Delgado/Getty Images

За весь час Палата представників розпочинала провадження у справі про імпічмент понад 60 разів. Однак лише 19 випадків призвели до повного імпічменту когось із посадовців. А от засуджено та остаточно усунуто з посади було лишень 8 чиновників. Усі вони були федеральними суддями, а останній випадок стався у 2010 році.

Якщо ж говорити окремо за президентів, то за всю історію США випадок Трампа став четвертим, коли парламент ініціює початок процесу імпічменту. До того подібні процедури стосувались Річарда Ніксона (був президентом США з 1969 по 1974 рік – Прим. ред.), Ендрю Джонсона (був президентом з 1829 по 1837 рік – Прим. ред.) та Білла Клінтона (керував США з 1993 по 2001 рік – Прим. ред.). До безпосереднього голосування в Сенаті дійшли лише справи двох останніх, але жодного з президентів не було відправлено у відставку.

Перший раз Конгрес застосував статтю про імпічмент відносно Ендрю Джонсона, 17-ого президента США й наступника Абрахама Лінкольна. Сенат звинуватив його в неправомірному звільненні військового міністра. Утім, до відсторонення від посади Джонсона вберіг результат голосування: 35 за, 19 проти. Цікаво, що це саме той випадок, коли один голос справді має значення, адже для ухвалення відставки треба було 36 голосів.

Читайте також: Новий зелений курс, або американське яблуко розбрату-2019

Ілюстрація, присвячена слуханням у Сенаті щодо імпічменту Джонсона. Джерело: Library of Congress

У контексті Білла Клінтона мова йде про справу його підлеглої Моніки Левінскі і позашлюбних стосунків 42-го президента США. Палата представників тоді проголосувала на користь імпічменту Клінтона за лжесвідчення та перешкоджання слідству. Коли справа перейшла до Сенату у 1999 році, то пропозиція про відставку не набрала двох третин голосів.

Гілларі та Білл Клінтон у розпал розслідування 1998 року. Фото: Tom Sloan/AFP

Та найгучнішим, напевно, таки є кейс Річарда Ніксона, більш відомий як скандал Уотергейт (назва походить від назви готелю, з яким пов’язаний скандал. У подальшому багато баталій, що були пов’язані з президентами, мали суфікси -гейт, зокрема зараз використовується термін Українагейт – Прим. ред.). Тридцять сьомого президента підозрювали у підслуховуванні опонентів-демократів, а також у корупційних зв’язках і впливі на ФБР, ЦРУ та інші секретні служби. Вірогідно, усвідомлюючи безвихідність свого положення та бажаючи уникнути сорому, Ніксон добровільно подав у відставку ще в процесі розслідування, навіть до початку голосування в Палаті представників.

Комітет з Уотергейту під час розслідування імпічменту Ніксону, 1974 рік. Фото: The New York Times

Отже, попри наявність процедури та критеріїв, процедура імпічменту застосовувалася американськими законодавцями вкрай рідко. А ще рідше вона призводила до відправлення посадовців, що порушили федеральні закони чи Конституцію США, у відставку. Не останню, якщо не головну, роль у цьому завжди грав політичний контекст, а саме партія при владі в Нижній, та особливо у Верхній палаті Конгресу.

Думка платників податків

Поняттям імпічменту, на жаль, часто маніпулюють, не до кінця пояснюючи громадянам його повне значення та сутність. Останні опитування демонструють поляризованість думки в США: від 45 до 50% опитаних в середньому підтримують ідею імпічменту Трампу як такого. Однак, якщо взяти до уваги результати соціологічного дослідження Business Insider, які показали, що лише 1/3 американців можуть правильно пояснити значення імпічменту, результати подібних опитувань варто сприймати критично. На щастя, деякі з соціологічних дослідників конкретизують своє питання. Тоді думка виглядає так: 53% населення виступають за початок розслідування, а от за усунення президента Трампа – 46%. Серед прихильників процедури 83% становлять демократи, і менше 10% – республіканці.

Кількість людей, що тим чи іншим чином залучені до розслідування, вже складно порахувати. Ілюстрація: The Washington Post

Постає одне важливе «але»: переконувати в доцільності відставки 45-го президента демократам зараз треба не населення, а як мінімум двадцятьох сенаторів з пропрезидентської партії. У бік ймовірності такого розвитку подій лунає чимало скептицизму. Та після свідчень Гордона Сондленда, Марі Йованович і Курта Волкера, заяви Олени Зеркаль та поїздки Руді Джуліані до Києва доказів зловживання владою Дональдом Трампом може стати більше ніж достатньо.

Звісно, контроль над Сенатом, що тримають у своїх руках республіканці, схиляє до скептицизму щодо реальності голосування однопартійців лідера держави за його відставку. Та в тому разі, якщо провину Дональда Трампа буде доведено, чи вистачить політичної волі сенаторам, представляючи волю й інтереси громадян і платників податків США, захищати президента, що зневажає Конституцію? Це питання залишається відкритим.

Євдокимова Олександра

Головне фото: Записник Дональда Трампа перед одним із виступів, Getty Images

Джерела:

Імпічмент президента у США. Як це? – BBC Україна
Процедура імпічменту в США: порядок її проведення – DW
Impeachment: What is it and how Trump can be impeached? – Al Jazeera
What is impeachment and how does it work? 10 facts to know – NBC News
The Constitution of the United States
Do Americans Support Impeaching Trump? – Five Thirty Eight