Компроміс по-французьки. Чому Франція виступає за потепління відносин з Росією

9 вересня французький міністр закордонних справ Жан-Ів Ле Дріан прибув до Москви. Там він спробував встановити «основи довіри» між Францією та Росією, а нещодавній обмін полоненими назвав «вікном можливостей» для зменшення напруженості між Україною та Росією.

Президент Франції Еммануель Макрон теж славиться своїм лояльним ставленням до Росії. Він закликає до її повернення у G7, зустрічається з Путіним та говорить про невиправдану політичну ізоляцію Росії в Європі. Він також готовий посадити за один стіл переговорів президентів України та Росії у Нормандському форматі, виступаючи при цьому посередником між країнами. Зустріч має відбутися цього місяця.

Макрон прагне долучити Москву і до вирішення інших кризових ситуацій, у тому числі до питання іранської ядерної програми. Газета Financial Times цитує директора Французького інституту міжнародних відносин Томаса Гомарта, який каже, що дипломатичні плани Макрона щодо Росії ґрунтуються на думці про те, що «мати відносини з Москвою, гірші ніж ті, що були під час холодної війни, – абсурдно».

Коли все почалося

Французький лідер вперше заговорив про «необхідність переусвідомити взаємини з Росією» після зустрічі з Путіним у Осаці в червні 2019 року. Проте найбільші зміни можна було побачити після переговорів у Брегансоні у серпні цього ж року. Тоді Париж почав наголошувати на «відчутних зрушеннях» з боку Росії. Ці «зрушення» не забарилися. Зараз Франція та значна частина світу розцінює звільнення українських політв’язнів як позитивний крок до врегулювання російсько-українського конфлікту.

Саме після переговорів у Брегансоні французькі чиновники почали говорити про відсутність розуміння Росії з боку Європи, яке призведе до того, що перша звернеться до Китаю. Схоже, Франція хоче взяти на себе провідну роль у розподілі світового впливу та шукає союзників для послаблення як Китаю, так і США.

Після саміту «Великої сімки» у Біарріці Макрон у виступі перед французькими дипломатами заявив, що «відштовхування Росії від Європи є глибокою стратегічною помилкою, бо це ізолює Росію і лише збільшуватиме міжнародну напруженість». Макрон сказав, що він хоче розвивати загальноєвропейську структуру безпеки у співпраці з Росією.

Президент Франції Еммануель Макрон на саміті G7 у Франції, серпень 2019. Фото: Michel Spingler/REUTERS

Позиція Макрона викликала бурхливу дискусію у Франції. Політолог Франсуа Хайсбург, спеціальний радник Фонду стратегічних досліджень (FRS), застеріг, що цілі Макрона є нереальними, якщо він вважає, що може відірвати Росію від Китаю.

Чому політичні кола Франції цікавляться Росією 

У випадку з ПАРЄ, коли російській делегації дозволили повернутися до Асамблеї, Франція наголошувала зокрема на тому, що виключення Росії з Ради Європи позбавить російських громадян можливості звертатися в Європейський суд з прав людини. Хоча, більш ймовірною причиною можна вважати відкриття для французьких товарів російських ринків, якщо зникнуть санкції. Не можна забувати про внески до Ради Європи, які сплачувала Росія (а це близько 10% усього бюджету).

Парламентська асамблея Ради Європи. Фото: УНІАН

У Франції, схоже, ще досі вірять у те, що Росія може піти на компроміс та хоч якось прагне до врегулювання конфлікту. Макрон дивує своїми заявами про те, що Росія – глибоко європейська держава, а сам вірить у Європу «від Ліссабону до Владивостока». Звідси і розмови про пошук «шляхів до зближення», про які дуже часто говорив колишній міністр закордонних справ Юбер Ведрін, а він, до речі, колись регулярно співпрацював з Росією.

З іншого боку, існують ще Іран і Сирія. Франція сподівається, що з Росією можна буде поговорити і щодо цих питань. Французька сторона також стурбована роллю Росії в Центральноафриканській Республіці. Зазначимо, що остання багата мінеральними речовинами і є колишньою французькою колонією. Франція втратила там авторитет, тож ситуація в регіоні вкрай нестабільна. Росія готує урядові війська і каже, що хоче відновити мир, але французи побоюються, що це може створити подальше поглиблення кризи, пише  британська газета The Telegraph.

Путін та Макрон катаються на гольф-мобілях навколо Версалю, травень 2017.
Фото: Reuters

«Переконання французького президента, що він може знайти спосіб повернути Росію до кола однодумців (або повернути з вигнання) є помилковим, бо Росія не хоче повертатися, навіть якщо вона каже, що бажає цього. І точно – не на умовах ЄС. Коли лідери «Сімки», такі як Дональд Трамп, активно закликають до повернення Росії, то не дивляться на ширшу стратегічну її мету», – кажуть британські аналітики Джеймс Ніксі та Матьє Булеґ з Королівського інституту міжнародних відносин (Chatam House – The Royal Institute of International Affairs).

Chatham House, August 2017
Chatham House, серпень 2017. Фото: www.chathamhouse.org

На думку авторів, Макрон дуже сильно помиляється. Співпрацюючи з Росією, він «повторює помилки дуже багатьох західних лідерів минулого і сучасності». Французькі президенти Франсуа Міттеран, Жак Ширак та Ніколя Саркозі теж свого часу підігрували російському імперіалізму. І у кожного були різні причини: ідеологічні міркування, персональні амбіції або доктрина про розподіл впливу між «великими державами».

Абсолютно нелогічно очікувати, що Росія піде на поступки чи матиме якісь добрі наміри. Достатньо поглянути на дотримання нею норм міжнародного права за останні кілька років. Ймовірно, там знайдеться велика кількість порушень.

Реакція світової спільноти

Існують країни, які не підтримували рішення повернути Росію до ПАРЄ, а тепер виступають також проти повернення її до «Великої сімки».

У випадку ПАРЄ – це Польща, Нідерланди, Велика Британія, країни Балтії. Приблизно те саме відбувається і зі ставленням до надто промосковської політики Франції. Дивно, але Німеччина виступала за повернення Росії до ПАРЄ, однак була категорично проти такого ж повернення до «Великої сімки».

Колишня прем’єр-міністерка Британії Тереза Мей та президент Росії Володимир Путін на саміті G20 в Осаці. Фото: Reuters

Наближення Франції до Москви також може сподобатися не всім членам ЄС, зауважує британська газета The Guardian. Наприклад, воно «залишає за бортом» Велику Британію, яка з усіх європейських держав найбільше налаштована проти Росії. Частково це стосується невирішеного питання з отруєнням російського агента Скрипаля на її території з застосуванням біологічної зброї.

Дослідник Інституту Томаса Мора Жан-Сільвестр Монґреньє зазначає, що Франція, як і кожна країна, дбає про свої політичні інтереси. Ці інтереси залежать від багатьох факторів: економіка, амбіції президента чи банальне прагнення всіх перехитрити і бути саме тією «потужністю рівноваги», що має силу «говорити з усіма». 

Питання лише в тому, чи спрацює стратегія віднайдення компромісу між Росією і Францією. Важко називати партнером того, хто ніяк не хоче переглядати свою експансіоністську політику та агресію на міжнародній арені.

Можливо, Макрон просто керується принципом «тримати друзів близько, а ворогів ще ближче». 

Головне фото: Reuters

Дарина Кухар

Джерела:

Французька стратегія щодо Росії та України набирає обертів і викликає застереження

On Russia, Macron Is Mistaken

Діалог Макрона і Путіна: крок вперед і два назад

Французькі граблі у діалозі з Москвою

Тактика троянського коня

France calls for easing of tensions with Russia

Trump offers to join in French overtures to resolve Russia-Ukraine crisis

France says ‘time has come’ to ease tensions with Russia

Чому Росія повертається у ПАРЄ