Край диктатури. Як у Центральній Азії президенти правлять десятиріччями

Щороку видання The Economist складає рейтинг демократичних країн. У 2018 році зі 167 позицій у ньому Туркменістан посів 162-ге, Таджикістан – 159-те, Узбекістан – 156-те, а Казахстан – 144-те місця. Всі ці країни мають показник рівня демократії менше 3 балів із 10 можливих, що відносить їх до останньої групи країн під загальною назвою «авторитарні». Серед країн Середньої Азії лише Киргизстан не підтримує тенденції своїх сусідів, розмістившись на 98-му місці з рейтингом 5.11 (в той час як в України – 5.69) в групі країн із «гібридним» режимом.

Після розпаду Радянського Союзу у більшості центральноазійських країн владу, після недовгої боротьби, захопила колишня комуністична верхівка, або наближені до неї люди. Одні і ті ж люди, сім’ї чи політичні групи тримали владу десятками років. Деяких помістила із президентської посади тільки смерть, деяких – революція. Як живеться цим країнам з їхніми диктаторами – розповідаємо тут.

Image result for central asia"
Країни Середньої Азії. Фото: Radio Free Europe

Казахстан

Найбільша і найбагатша країна Середньої Азії, яка за минулі 29 років бачила тільки двох президентів. Нурсултан Назарбаєв був першим і донедавна єдиним президентом незалежного Казахстану. Свою посаду він покинув у березні 2019 року за власним бажанням, але з політики не пішов, залишивши за собою купу привілегій, аби уберегти і себе, і владу. Так, Назарбаєв тепер пожиттєвий глава Ради безпеки, керівник правлячої партії «Нур Отан» і Конституційної ради. Окрім того, він має титул «батька нації» – елбаси, що гарантує йому та його сім’ї недоторканність.

Image result for Нурсултан Назарбаєв"
Нурсултан Назарбаєв. Фото: Reuters

Фактично, вся історія перебування Назарбаєва при владі – історія підлаштовування цієї влади під себе: він став головою Казахстану у 1989 році, а на перших демократичних виборах у 1991 році був єдиним кандидатом. Після цього він розпустив невигідний для себе параламент та зібрав новий, з урізаними повноваженнями. Пізніше, він так само уріже повноваження президента, коли йтиме з посади.

За найкращими традиціями диктаторів, наступний термін Назарбаєву продовжили на всенародному реферндумі, а майже всі наступні вибори «батько нації» вигравав із більш ніж 90% голосів. Що цікаво, вибори 1999, 2011 та 2015 років були достроковими. Пропозиції на проведення дострокових виборів висувалися Асамблеєю народів Казахстану, створеною уазом самого Назарбаєва.

Читайте також: 29 довгих років правління. Як завершилась епоха великого елбаси Назарбаєва

Під час голосування за проведення дострокових виборів у 2015 році у сенаті 1 із 43 членів проголосував проти, після чого тодішній спікер, а нинішній президент, Касим-Жомарт Токаєв поставив питання на повторне голосування, аргументувавши це тим, що «хтось дуже неуважно проголосував». «Це просто для чистоти експерименту, як то кажуть», – додав Токаєв. Ці ж вибори ОБСЄ розкритикувала за безальтернативність кандидту Назарбаєву.

Image result for назарбаев и зеленский"
Нурсултан Назарбаєв на зустрічі із Президентом України Володимиром Зеленським. Фото: ТСН

Назарбаєв як ніхто знається на придушенні опозиції. Зараз правляча партія Нур Отан займає абсолютну більшість в нижній палаті парламенту: 84 зі 107 депутатів, а спікерка сенату – Дарига Назарбаєва – дочка елбаси. Але так було не завжди: у 1990-х міністр енегргетики, індустрії та торгівлі країни Мухтар Аблязов намагався провести численні реформи, що не сподобалося Назарбаєву і той спершу урізав повноваження міністра, а згодом його партію «Демократичний вибір Казахстану» визнали екстремістською. 

У 2007 році Назарбаєв посварився зі своїм колишнім зятєм, бізнесменом та політиком Рахатом Алієвим: політики один одного звинувачували у корупції. За 8 років Алієв помер (за офіційною версією він вчинив самогубство) у віденській в’язниці, де його звинувачували у вбивстві двох банкірів у Казахстані та відмиванні грошей.

Image result for Нурсултан Назарбаєв памятник"
Касим-Жомарт Токаєв, наступник Назарбаєва. Фото: REUTERS

Наступником Назарбаєва став Касим-Жомарт Токаєв, особа надійна та вірна Назарбаєву. Токаєв свого часу був спікером сенату, прем’єр-міністром та Міністром закордонних справ. За його кандидатуру у червні 2019 року проголосували 70% виборців. Під час виборів відбувалися численні протести: поліція того дня затримала понад 500 людей, деякі опозиціонери «раптово» отримали повістки для служби в армії. Загалом, жодні із виборів, починаючи з 1991 року не були визнані міжнародними організаціями вільними та чесними.

Узбекистан

Багатий на ресурси, зокрема на нафту, газ, бавовну та золото, Узбекистан закритий від світу цензурою, звідти свого часу вигнали міжнародні організаці та журналістів, війська розстрілювали протестувальників, а політичні в’язні страждають у в’язницях від тортур.

Image result for ислам каримов"
Президент Узбекистану Іслам Карімов. Фото: Вікіпедія

Подібно до президента Казахстану, узбецький лідер, Іслам Карімов, прийшов до управління країною ще за радянських часів: 1990 року він, колишній Міністр фінансів республіки, голова Держплану та партійний лідер, був обраний президентом, одним із перших в СРСР. За конституцією, президентську посаду можна займати не більше двох термінів поспіль, але Карімов просидів при владі майже до своєї смерті у 2016 році. 

Особливо приховувати свою диктаторську натуру Карімов не планував: перший його термін був продовжений на референдумі, другий збільшений на 2 роки також на референдумі. Наступні рази Карімов став президентом «уперше» та «вдруге», адже після останнього загального волевиявлення лічильник вирішили обнулити. Кандидатуру на третій (тобто п’ятий) термін Карімов подав без проблем: ЦВК просто проігнорувала Конституцію. Майже усі свої вибори Юртбаши (неофіційний титул, що означає «голова держави») перемагав із більше ніж 90% голосів.

Image result for узбекистан хлопковое поле"
Узбекістан славиться своєю бавовною, основним експортним продуктом за часи СРСР. Фото: centralasia-travel.com

Іслама Карімова вважають одним із найжорстокіших диктаторів сучасності: так, «Репортери без кордонів» порівнювали його із лідером Північної Кореї Кім Чен Ином та президентом Зімбабве Робертом Мугабе. 

Читайте також: Японський імператорський дім від початку минулого століття і до сьогодні

Політичний опонент Карімова Мухаммад Саліх, який у 1990-х втік в Туреччину, говорить, що тисячі людей у країні ув’язнені за опозиційні погляди. Окрім того, самого Саліха тричі намагися вбити, а троє його братів відсиділи в узбецькій в’язниці понад 10 років кожен.

Найгучнішою подією в політичній біографії Карімова став розстріл протестувальників у місті Андіжан. Так, у 2005 році урядові війська розстріляли 187 демонстрантів, що вимагали проведення соціально-економічних реформ у країні. Цей інцидент на довгі роки, майже до самої смерті Карімова, вселив у людей страх перед владою. Тоді Карімов звинуватив США та західні медіа у спробі влаштувати ісламську революцію. Після подій десятки журналістів та міжнародних організацій змусили виїхати з країни, а ЄС та США наклали на Узбекистан санкції, які були зняті через декілька років. До цих подій Карімов ішов на співпрацю із Заходом, але потім перемкнувся на Росію.

Image result for шавкат мирзиёев"
Наступник Карімова Шавкат Мірзійоєв. Фото: uzlidep.uz

Карімов помер на своєму п’ятому терміні у 2016 році від інсульту. Його наступниом став однопартієць, до цього прем’єр-міністр, Шавкат Мірзійоєв, який пообіцяв продовжувати справу попередника, але в той же час провести і реформи. За декілька років його правління ситуація в країні справді покращилася: новий президент оглосив, що права людини – його пріоритет, в країну вперше за багато років впустили іноземних журналістів, держава зменшила свою «залізну хватку» над населенням і бізнесом, була скасована примусова та заборонена дитяча праця. Проте, як ми можемо бачити, до ідеалу ще далеко: країна все ще знаходиться на 156-му місці у рейтингу демократії.

Таджикістан

Емомалі Рахмон, «Засновник миру і національної єдності – Лідер нації», зайняв президентський пост у вогнищі громадянської війни.

Image result for рахмон"
Емомалі Рахмон із екс-президентом США Бараком Обамою та його дружиною Мішель. Фото: Вікіпедіа

На початку 1990-х років країна перебувала у тяжкій економічній та політичній кризі. Різні клани, відчуваючи слабкість прорадянської влади, намагалися прийти до керма мирним шляхом через вибори. Згодом в країні розпочалися військові дії між опозицією та угруповуваннями, які залишились при владі після розпаду СРСР. Спочатку війна нагадувала нерозбірливу різанину, але за деякий час ситуація склалася таким чином, що різні націонал-демократичні сили та ісламісти об’єдналися задля повалення комуністичної верхівки.

Взимку 1992 року на 16-й «примирювальній» сесії Верховної Ради Таджикистану її головою обрали Емомалі Рахмонова (пізніше він змінить прізвище на Рахмон), колишнього директора колгоспу. Частина опозиції тоді не визнала нового голову, вважаючи його комуністом. На цій же сесії Рада ухвалила рішення попросити Узбекістан, Казахстан та Росію про введення миротворчих військ. У війну в Таджикістані також втручалися Іран, Саудівська Аравія, бої проходили на кордоні з Афганістаном, а ісламістам допомагала Аль-Каїда.

Image result for tajik civil wa"
Спеціальні війська міністра Внутрішніх справ Таджикістану в одній із битв у 1997 році. Фото: redronald1949.deviantart.com

Війна у країні продовжувалася ще 5 років і майже остаточно завершилася у 1997 році підписанням мирного договору у Москві між опозицією та Рахмоном. За результатами договору, у країні була дозволена опозиційна партія, її представники зайняли державні посади, а члени опозиційних  військових сил влилися в армію. Проте ще довгий час малі групи продовжували свою боротьбу, часом піднімаючи збройні повстання. За різними даними, за час війни в країні померло від 100 до 150 тис. осіб.

З приходом до влади Рахмон почав підмітати все навколо під себе: 1994 року на референдумі була прийнята Конституція, яка укріпила владу новообраного президента. Згодом у в’язницю починають потрапляти опопненти президента. Так, наприклад, до 28 років в’язниці засудили Зайду Саідова, представника опозиції, колишнього міністра економіки, коли він оголосив, що створюватиме свою партію.

Читайте також: Юне обличчя екоактивізму. Хто така Ґрета Тунберґ

«Рахмон дійсно не шкодував зусиль, щоб розправитися зі своїми супротивниками, і не тільки із опозиції, але навіть з найближчими соратниками, з тими, з ким був в пору громаднської війни і в перші роки встановлення миру. Багато з них відбувають покарання у в’язницях, багатьох немає в живих», – говорить політолог і експерт у питаннях Центральної Азії Аркадій Дубнов.

Image result for рахмон"
Емомалі Рахмон та президент РФ Володимир Путін. Фото: РИА Новости

У 1999 році Рахмон вдруге перемагає на виборах президента, тоді ж термін його повноважень збільшений до 7 років, а згодом президента можна буде обирати на два семирічних терміни. Після свого другого терміна Рахмон знову пішов на «перший» (по аналогії з узбецьким диктатором). У 2015 році спеціальним законом його іменували «Пешвої міллат», або «Лідер Нації», а такій поважній особі, звичайно ж, дозволили обиратися президентом необмежену кількість разів. Підтримка народу на всіх виборах у Рахмона була стабільно велика: від 70 до 97%, за виключенням виборів 1994 року, де він набрав 59%. Проте, зважаючи на стан опозиції у країні, вільними такі вибори назвати складно. Законодавчий орган, звісно ж, контролюється президентською партією.

За час свого правління Рахмон відзначився низкою, щонайменше, дивних заборон, аби змусити своїх громадян економити: людям було заборонено носити позолочені зубні протези, заборонено святкувати останній дзвоник, носити в школу телефони та приїжджати туди автомобілями. Чим далі – тим абсурдніше: заборонили проводити пишні весілля та похорони, у країні заборонені поминки та не дозволено гучно плакати на похоронах.

Image result for рахмон"
Емомалі Рахмон зі своїм сином, якого він нагородив орденом «Золота корона». Фото: fergananews.com

Хоча для таких заходів економії є цілком «об’єктивні» причини: сім’я Емомалі Рахмона, за інформацією Wikileaks, заробляє більше, аніж вся країна. «Лідер нації» погруз у корупції, а економіка країни знаходиться у жахливому стані, що змушує народ масово виїжджати на заробітки за кордон.

Існують чутки, що Рахмон планує залишити після себе президентом сина, для чого спеціально був зменшений віковий ценз для президента до 35 років.

Туркменістан 

«Я – дух Туркменістану, я відродився, щоби привести вас до золотого віку. Я ваш рятівник… у мене пильний погляд – я бачу все. Якщо ви чесні у своїх вчинках, то я це бачу; якщо ж ви грішите, то і це не зможете сховати від мене». 

Image result for сапармурат Ниязов"
Сапармурат Ніязов. Фото: persons-info.com

Так казав про себе перший президент Туркменістану Сапармурат Ніязов, більше знаний як Туркменбаши (глава туркмен), Сердар (вождь), або, по-простому, Вічно Великий Сапармурат Туркменбаши, 5-кратний герой Туркменістану.

У порівнянні з іншими середньоазійськими диктаторами, Ніязов прийшов до влади відносно рано: у 1985 році, коли став першим секретарем компартії Туркменістану. На президентських виборах 1990 року він отримав 98% голосів, а на виборах 1992-го – 99,5%. Як це прийнято серед диктаторських режимів, він був єдиним кандидатом. У 1994-му на референдумі 99,9% людей виступили за продовження повноважень Ніязова на наступний термін, а у 1999-му парламент оголосив його «пожиттєвим президентом».

Image result for Ниязов памятник"
Ніязов поставив собі позолочений пам’ятник, який повертався услід за сонцем. Фото: varlamov.ru

Як країна із багатими покладами газу (4 місце у світі), Туркменістан заробляє на продажу горючого до Росії, Китаю та Ірану. Таким чином, країна могла собі дозволити поставляти газ в будинки громадян безкоштовно, а бензин зробити надзвичайно дешевим. Окрім того, Ніязов знайшов гарний спосіб отримати додаткові гроші: він організував «новий шовковий шлях», транспортуючи на Захід наркотики з сусіднього Афганістану. Колишні урядовці, що втекли із країни, заявляли також, що у Ніязова є власний гарем.

Читайте також: Республіка Білорусь. «Злиття» з Росією чи розворот на Захід

Ніязов вирізняється серед своїх колег особливо тим, що став для туркменського народу не просто вождем, а і духовним наставником. У спадок народу він залишив Рухнаму (книгу душі), яку поважали не менше, ніж Коран: її вивчали у школі та університеті, на честь книги 12 вересня оголосили державним святом, а сам вересень тепер іменувався рухнамою. Окрім того, суботу назвали рухґюн (день душі), у який всі були зобов’язані вивчати Рухнаму. У книзі Ніязов розповідав про те, як туркмени першими винайшли колесо та навчилися плавити метали, заснували безліч держав та, загалом, повчав моральності. До речі, якщо вірити цій книзі, в рай можна потрапити, тричі прочитавши Рухнаму.

Image result for Рухнама памятник"
Рухнамі, як і самому Ніязову, теж поставили пам’ятник у столиці. Фото: tomkad.livejournal.com

За час свого правління Туркменбаши скасував пенсії, закрив лікарні та бібліотеки в провінціях, розформував Академію Наук Туркменістану, скоротив час навчання в школах та університетах, заборонив балет, оперу, цирк та ще безліч усього.

Помер «вічний президент» у 2006 році і йому на зміну прийшов новий, не менш одіозний диктатор – Гурбангули Бердимухамедов. Його кар’єра почалася у 80-х роках, коли він, звичайний стоматолог, швидко досяг високих державних посад і, на диво, не постраждав від чиновницьких чисток свого попередника.

Image result for бердымухамедов"
Гурбангули Бердимухамедов. Фото: tass.ru

Саме Бердимухамедов був одним із найбільш наближених до Ніязова свого часу: за радянською традицією, керував його похоронами і за рік, у 2007-му став новим президентом Туркменістану. Щоправда, лише після того, як його конкурента Овезгельди Атаєва заарештували і кинули до в’язниці: навіть найближчі родичі не знають де він зараз знаходиться (окрім нього, за останні роки більше 100 людей зникли безвісти у в’язницях). Наразі Аркадаг (покровитель) обирався вже тричі і востаннє за нього проголосували 97,69 % виборців.

Зайнявши президентський пост, новий диктатор прийнявся викорінювати культ особи старого: зносилися пам’ятники, із шкільної програми прибрали Рухнаму, були повернуті старі назви місяців і днів тижня. Аркадаг дозволив у країні інтернет (хоча і тотально контрольований), повернув театри, опери і багато чого з того, що позабороняв його попередник.

Але, за старими заборонами прийшли нові: заборонено автомобілі чорного кольору, заборонено водити жінкам, з 2019 року скасовані усі субсидії на газ та електроенергію для населення.

Image result for бердымухамедов памятник"
Бердимухамедов встановив свій пам’ятник на місці монумента свого попередника. Фото: tomkad.livejournal.com

У країні існує примусова праця на бавовняних плантаціях: щороку на збір урожаю туди під загрозою звільнення зганяють дерслужбовців, військових, студентів і, як стверджують правозахисні організації, навіть школярів. При цьому, не варто забувати, що режим диктатора тримається не тільки на покірності, але і на репресіях: сотні політичних в’язнів відбувають покарання, країна сильно ізольована від світу, а сам Бердимухамедов зайняв почесне п’яте місце серед найгірших диктаторів світу (у цей список також потрапили узбецький Карімов та білоруський Лукашенко).

Читайте також: Північна Ірландія – відкрита рана Великої Британії

Новий президент, на відміну від старого, який був сиротою, керує країною за допомогою клану: його син є заступником Міністра закордонних справ країни і керує нафтогазовим бізнесом. Загалом, його клан налічує 80 людей, які контролюють всі гроші країни.

Бердимухамедов неабияк любить повихвалятися перед народом своїми талантами: співак, діджей, гітарист, вершник, автогонщик, займається спортом, пише книги та не забуває все це показувати по телевізору.

Image result for бердымухамедов на коне"
Одне із улюблених занять Бердимухамедова – кінні скачки. Фото: pikabu.ru/@Fettah

Зовнішня політика з часів попередника не змінилася: Туркменістан проголосив себе нейтральною державою, підтримує дружні відносини із Китаєм та Росією. Незважаючи на свій диктаторський статус, Бердимухамедов неодноразово зустрічався із американськими та європейськими посадовцями.

Киргизстан

На фоні своїх сусідів ця країна сьогодні виглядає порівняно добре, але і її не оминула епоха дикторських режимів.

У 2005 році тут відбулася «Тюльпанова рефолюція», коли опозиційні сили створили Координаційну раду, захопили друге за величиною місто Оша та домоглися втечі із країни тодішнього президента Аскара Акаєва, який правив країною ще з 1990 року. Втік він, до речі, до Росії, де влаштувався працювати в московський університет (на батьківщині до президентської посади був головою Академії Наук). У 2014 році Акаєв хотів повернутися у країну на похорони брата, але уже в аеропорту скасував поїздку, адже в Бішкеку його пообіцяли відразу ж арештувати.

Image result for Аскар Акаєв"
Аскар Акаєв. Фото: peoples.ru

Опозицією тоді керував Курманбек Бакієв, людина, якій судилося зайняте почесне місце президента країни, а за 5 років – другого президента-втікача з Киргизстану. Прийшовши до влади, Бакієв забув про всі демократичні гасла і принципи, які виголошував у розпал революції. Він розширив свої повноваження у новій Конституції, а згодом розпустив парламент, щоб його могла зайняти пропрезидентська партія.

У 2010 році люди знову вийшли на протест і цього разу революція не була безкровною: поліція вбила близько 100 та поранила ще 400 людей. Проте протестувальники добилися свого: президент втік до Білорусі, звідки ще деякий час робив заяви про свою легітимність (нікого не нагадує?). Пізніше його заочно засудять до 24 років колонії, але в країну він так і не повернеттся.

Читайте також: Два народи на одному острові. Кіпр та сепаратизм

На фоні революції та посилення киргизького націоналізму на півдні Киргизстану у 2010 році спалахють етнічні чистки між киргизами та узбеками, що за декілька днів забрали життя більше тисячі людей та змусили до переселення ще близько 400 тис. Досі у країні продовжується прихована дискримінація узбеків: тільки їх судять за тодішні погроми, їм важче займати державні посади, а проти підприємців-узбеків відкривають провадження за надуманими звинуваченнями. Хоча, на побутовому рівні відносини між народами поступово нормалізуються.

Image result for бакиев"
Курманбек Бакієв. Фото: regnum.ru

Більше ніж рік у країні правила перехідна влада, а у 2011 році президентом тепер уже парламентської республіки обрали Алзамбека Атамбаєва, який добровільно пішов з посади у 2017 році. За час свого правління Ататмбаєв відзначився у низці корупційних скандалів, зокрема у призначеннях своїх наближених на високі державні посади. У серпні 2019 року його намагалися арештувати силовики, але місцеві люди довгий час не давали забрати свого улюбленця. Згодом Атамбаєв сам здався спецпризначенцям. Його наступником став Сооронбай Жеенбеков, який оглосив у країні боротьбу із корупцією.

Зовнішня політика країни значно повернулася у бік Росії за президентства Атамбаєва: той привів Киргизстан до вступу до Євразійського економічного співтовариства – російського проекту, у якому зараз лише 4 члени: Росія, Білорусь, Вірменія та Киргизстан. Також, за його головування США винесли із країни свою військову бвзу, що знаходилася тут ще з операції у Афганістані.

Image result for Сооронбай Жээнбеков и Алмазбек Атамбаєв"
Сооронбай Жеенбеков та Алзамбек Атамбаєв. Фото: president.kg

Спостерігаючи за диктатурами у цих п’яти країнах важко уявити, що нинішня ситуація зможе кардинально змінитися в найближчі роки (окрім Киргизстану, який успішно іде шляхом демократизації). Окрім того, населення кожної країни не однорідне: десь досі збереглося кланове правління та спосіб життя, десь існують величезні громади іноземців, десь на тлі економічної та політичної нестабільності нарощує свій вплив Аль-Каїда. Середня Азія ніколи не мала легкої долі, що і вилилося у приході до влади жорстоких диктаторів.

Данило В’юнов

Гловне фото: Регістан, центр стародавнього міста Самарканд, що в Узбекистані. Ця площа є одним із найвідоміших символів Центральної Азії. Фото: Вікіпедія

Джерела: