29 довгих років правління. Як завершилась епоха великого елбаси Назарбаєва

Нурсултан Назарбаєв керував Республікою Казахстан майже 30 років – довше, ніж будь-який інший керівник держави на пострадянському просторі. 19 березня 2019 року 78-річний Назарбаєв заявив, що іде у відставку. Підтримка населенням свого лідера вже виразилася у тому, що сьогодні, 20 березня, депутати підтримали перейменування столиці Казахстану Астани в Нурсултан. Внутрішній дворик розібрався у причинах  прощання Назарбаєва із владою і зібрав для вас усю хроніку подій становлення «лідера нації».

Нурсултан Назарбаєв. Фото: РБК

«Дорогі казахстанці, співвітчизники, соратники. Сьогодні я звертаюся до вас, як це робив завжди у найважливіші моменти історії нашої держави. Але сьогоднішнє звернення моє особливе. Я прийняв непросте для себе рішення скласти з себе повноваження президента Республіки Казахстан. У цьому році виповнюється 30 років мого перебування на посаді вищого керівника нашої країни. Я був удостоєний великої честі моїм народом стати першим президентом незалежного Казахстану», – сказав Назарбаєв у телевізійному зверненні до народу.

Це перший середньоазійський лідер на пострадянському просторі, який добровільно залишає пост президента, не в результаті революції або смерті. Однак на відміну від Бориса Єльцина у 1999 році Назарбаєв у своєму зверненні не назвав наступника.

Тимчасовим керівником Казахстану став голова Сенату держави Касим-Жомарт Токаєв – кадровий дипломат, випускник Московського державного інституту міжнародних відносин. Токаєв займав посаду міністра закордонних справ, а також очолював уряд країни. Працював заступником генерального секретаря ООН. Згідно з Конституцією Казахстану, Токаєв не просто буде тимчасово виконувати обов’язки голови держави, а і стане повноцінним президентом Казахстану до 2020 року, коли заплановані чергові вибори. Єдиним стоп-краном для Токаєва залишається прикрий факт – він не може ініціювати поправки до Конституції.

Касим-Жомарт Токаєв. Фото: rg.com

Чи була відставка Назарбаєва неочікуваною?

У 2017 році Назарбаєв значним чином скоротив повноваження президента, а уряд зробив підзвітним парламенту. І хоча ці нововведення почнуть діяти лише після обрання нового президента, Назарбаєв зміг перестрахуватися. На думку Себастіана Шика, експерта берлінського фонду «Наука і політика», упродовж останніх років у країні була ухвалена низка законів, які вказували на подальшу зміну влади. За його словами, один із ухвалених законів передбачав, що після відставки президент залишається главою Ради безпеки і зберігає контроль над силами безпеки країни. У такій авторитарній державі як Казахстан і за такої персоналізованої системи «подавати у відставку президентові небезпечно», вважає Шик. Саме тому, на його думку, для Назарбаєва було важливо «зберегти інструменти влади, аби захистити самого себе».

Назарбаєв з президентами Азербайджану, Ірану, Росії і Туркменістану, серпень 2018 року. Фото: Vida Press

«30 років при владі – кругла дата, мабуть, президент вирішив “закруглятися”. Але ми ж розуміємо, що він залишається главою правлячої партії, Ради безпеки, членом Конституційного суду, так що формальна відставка не означає повну передачу влади. Готувалися різні варіанти залишити пост, але кожен раз оточення не відпускало», – розмірковує політолог та фахівець з країн Центральної Азії Аркадій Дубнов. Він також вважає, що Назарбаєв «підготував досить чіткий сценарій переходу влади, при якому він іде з посади президента, але залишається головою Ради безпеки з дуже високим рівнем повноважень».

Так званий трансферт влади вічний керівник Казахстану готував вже кілька років, формуючи владну команду під нового очільника держави. На це вказує цілий ряд фактів: у лютому цього року президент відправив у відставку уряд Бакитжана Сагінтаєва і сформував новий на чолі з Аскаром Маміним. А вже якраз напередодні відставки Назарбаєва на посаду генерального прокурора вступив Гізат Нурдаулетов, якого опозиційні казахські ЗМІ вважають креатурою племінника Назарбаєва Самата Абіша.

Іншими словами, відставка Назарбаєва була несподіванкою лише наполовину і відмовлятися від влади елбаси не збирається (елбаси – пожиттєвий титул Назарбаєва, що перекладається як «лідер нації» і гарантує його носієві та його родині захист від кримінального переслідування – прим.ред.). Відтепер він пожиттєвий глава Ради безпеки, керівник правлячої партії «Нур Отан» і Конституційної ради – органу, що має право вето на закони.

 Віктор Янукович, Нурсултан Назарбаєв и Дмитро Медвєдєв. Вашингтон, квітень 2010 року. Фото: AFP/Scanpix

Що було до Назарбаєва?

Події 1986 року можна справедливо назвати поворотним моментом в сторону сучасної історії Казахстану. 16 грудня 1986 року, Генсек Дінмахамед Кунаєв йде у відставку і замість нього Москва призначає на посаду глави республіки Геннадія Колбіна, який жодного дня не працював в Казахстані. Росіянин за походженням, Колбін не тільки не знав специфіки роботи на новому місці – до цього призначення він жодного разу не відвідував Казахстан.

Небажання підкорятися рішенням центральної влади призвели до протестів, що почалися в грудні 1986 року. Події грудня 1986 стали першим в СРСР масовим мітингом, в ході якого висувалися антирадянські і націоналістичні гасла. Казахи вийшли на вулиці з лозунгами «Ні диктатурі Москви» і «Кожному народу власного вождя». Заворушення продовжувались до 1989 року – в той же час казахській мові було присвоєно статус державної.

Мітинг 1986 року в Казахстані. Фото: zakon.kz

Сходження на вершину влади

Саме Назарбаєв змінює в 1989 році Колбіна на посаді глави республіки, а в квітні 1990 року обирається на безальтернативній основі Президентом Казахської РСР. На сьогоднішній день – це абсолютний рекорд серед усіх країн СНД по перебуванню на вершині влади. На відміну від провідних політиків у інших пострадянських республіках Назарбаєв не був палким прихильником незалежності від Москви. Коли останній очільник СРСР Михайло Горбачов у 1991 році хотів реформувати підважену кризою державу, Назарбаєв міг стати новим главою її уряду. Однак до цього не дійшло. Удома в Казахстані Назарбаєва з того часу вважають батьком-засновником країни.

1 грудня 1991 року Назарбаєв очолив Казахстан. Фото: currenttime.tv

Під час його правління відбулась важлива подія в параді суверенітетів – Всесоюзний референдум про збереження СРСР. Свою незалежність Казахстан проголосив набагато пізніше, аніж всі республіки СРСР, навіть пізніше підписання Біловезької угоди.

В перших всенародних виборах прийняли участь 88,2 відсотки громадян. Единий кандидат, що прийняв в цих виборах участь набрав 98,7 відсотків голосів і з цього моменту упродовж 29 років керував Казахстаном.

 Нурсултан Назарбаєв, безальтернативний кандидат голосує за себе. 1 грудня 1991 года. Фото: rus.azattyq.org

Що отримав Назарбаєв після виборів?

Казахстан зі своїми 2,7 мільйонами квадратних кілометрів території був за площею другою найбільшою республікою СРСР. Прикро, що більшу частину країни займала пустеля, на освоєння якої потрібні були гроші.

В той час, як у багатьох інших пострадянських республіках перед і після розпаду СРСР спалахнули криваві конфлікти, у Казахстані подібного не сталося. Багато хто вбачає в цьому і заслугу Назарбаєва. Переважно мусульманська країна також не мала проблем з ісламізмом. Казахстан використав мир, аби стати важливим експортером нафти та газу.

Перші роки правління Назарбаєв був зайнятий зосердженням влади в свої руки, йому вдалося розпустити опозиційний парламент і зібрати новий, більш вигідний стилю Назарбаєва – парламент з урізаними повноваженнями.

В 1993 році Казахстан отримав свою власну валюту – тенге. Фото: currenttime.tv

Назарбаєв вступає на трон

29 квітня 1995 року в Казахстані відбувся всенародний референдум щодо продовження президентських повноважень Назарбаєва до 1 грудня 2000 року. Що цікаво, референдум став ініціативою Асамблеї народів Казахстану, що була створена указом самого Нурсултана Назарбаєва. 95,46% виборців погодились з пропозицією продовжити термін повноважень Назарбаєва. Достеменно невідомо, чи виборці також погодились започаткувати традицію в Казахстані – відтепер проведення референдумів та дострокових виборів відбуватимуться на регулярній основі.

Переобраний президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв на інавгурації. Астана, 20 січня 1999 року. Фото: rus.azattyq.org

З того моменту всенародні президентські вибори в Казахстані проходили п’ять разів – в 1991, 1999, 2005, 2011, 2015 роках. Вибори 1999, 2011, 2015 років були достроковими. 30 серпня 1995 року влада прийняла нову Конституція Казахстану. Цей документ, а точніше, численні зміни до нього, забезпечили Назарбаєву одноосібні і практично необмежені повноваження. У Конституції, звісно, прописано деталі президентського терміну – з 2007 року встановлено не більше двох термінів по 5 років. Це стосується всіх президентів, але не Назарбаєва.

Лідер нації переїжджає

Головним подарунком для президента стала Астана – місто із сучасною архітектурою, яке виросло посеред пустелі.

 

Офіційне перенесення столиці Казахстану в Акмолу, яку 6 травня 1998 року перейменували в Астану Назарбаєв аргументував так: «Для Алмати існують як політичні, так і географічні проблеми – місто знаходиться в сейсмічно активній зоні, поруч з Китаєм». Переїзд столиці був одним з головних проектів Назарбаєва в період його президентства, а день столиці, який щороку відзначає Казахстан, невипадково збігається з днем народження Назарбаєва: 6 липня. І в цей день із року в рік медіа Казахстану повідомляють, що хтось досі хоче перейменувати Астану іменем Назарбаєва (20 березня депутати Казахстану таки пішли на цей крок – прим. ред.).

Борис Єльцин під час офіційного візиту в Казахстан, 17 серпня 1991 року. Фото: LETA

Зовнішня політика Казахстану ери Назарбаєва

Ще в далекому 1997 році було сформовано стратегію – «Казахстан 2030». Саме до 2030 року ця держава мала увійти в 30-ку найрозвиненіших держав світу. Цей документ досі є орієнтиром впровадження як внутрішньої, так і зовнішньої політики.

Перші тріщини в начебто позитивному іміджі, який Казахстан мав за кордоном, з’явилися у 2007 році – після сварки президента і його колишнього зятя, впливового політика і бізнесмена Рахата Алієва. Обидва звинувачували одне одного в корупції. Алієв помер у лютому 2015 року у віденській в’язниці, де його звинувачували у вбивстві двох банкірів у Казахстані та відмиванні грошей. Офіційною причиною смерті Алієва вважаться самогубство.

Нурсултан Назарбаєв і президент Білорусі Олександр Лукашенко на саміті СНД в Мінську, 10 жовтня 2014 року. Фото: Getty Images

Особливо «теплі» відносини склалися у Назарбаєва з Киргизстаном, а саме з колишнім президентом Атамбаєвим.

Президент Киргизстану Алмазбек Атамбаєв виголосив промову, яка обернулася міжнародним скандалом. Атамбаєв різко висловився на адресу Казахстану і по суті звинуватив керівництво сусідньої країни у втручанні у внутрішню політику Киргизстану, а заодно і згадав Назарбаєва.

«Назарбаєва (дочка президента Казахстану – прим.ред.) на зустрічі з олігархом Бабановим каже: добре, якщо молодий президент буде в Киргизстані. Але у нас найстарший кандидат в президенти на 20 років молодше Назарбаєва. А я – на 16 років. Так кому потрібен молодий президент: нам або Казахстану?», – такими були слова лідера Киргизстану.

У самому Казахстані виступ Алмазбека Атамбаєва сприйняли неоднозначно. Прем’єр Казахстану Бакітжан Сагінтаєв нагадав опоненту, що Казахстан виділив Киргизстану по лінії гуманітарної допомоги понад 20 млн доларів США, на які були побудовані дві загальноосвітні школи в Бішкеку і Оші, а загальний обсяг казахстанських інвестицій в економіку Киргизстану склав 820 млн доларів США. Завдяки цим коштам забезпечувались робочими місцями тисячі киргизів.

У зовнішній політиці й економічних питаннях Назарбаєв намагався мати хороші відносини як із Росією, так і з Заходом. Однак Москва була його найближчим союзником. На початку 2015 року Казахстан разом із Росією та Білоруссю заснували Євразійський економічний союз, проект престижу для Володимира Путіна.

Однак тісні зв’язки з Росією мали для Казахстану і негативні наслідки. Економіка країни також постраждала від західних санкцій, запроваджених проти Росії через кризу в Україні. Як і Росія, Казахстан зазнав збитків і через низькі ціни на нафту на світовому ринку.

Нурсултан Назарбаєв і Джордж Буш на переговорах про доставку казахстанського природного газу на західні ринки в обхід російської території. Вашингтон, 29 вересня 2006 року. Фото: Bloomberg / Getty Images

Внутрішні проблеми режиму Назарбаєва

Важко уявити, але навіть попри абсолютну підтримку народу та контроль влади, в Казахстані мали місце і опозиційні рухи. Правляча партія «Нур Отан» свого часу мала опонента у політичній боротьбі. В кінці 90-их років Мухтар Аблязов, колишній міністр енергетики, індустрії та торгівлі Казахстану намагався провести численні реформи, що не могло сподобатись Назарбаєву.

Спочатку він значною мірою «урізав» функції Аблязова, на що у відповідь отримав опозиційну партію «Демократичний вибір Казахстану». Ряд мітингів, організованих ДВК, призвели до ув’язнення одного з їх організаторів. В середині 2000-их Аблязова намагалися звинуватити в різноманітних фінансових махінаціях, а саму партію ДВК визнали екстримістською. Повернутись до гри в політику опозиція намагалась і в 2017 році, партію знову визнали екстримістською, а колесо сансари дало черговий оберт.

У 2011 році тріщини проявилися і на рівні населення країни. У місті Жанаозен на заході Казахстану акція протесту працівників нафтової галузі була придушена правоохоронцями. У результаті насильства загинуло більше десяти людей. Назарбаєв оголосив надзвичайний стан. На заспокоєння ситуації знадобилися місяці.

Нурсултан Назарбаєв і президент США Дональд Трамп. Вашингтон, 16 січня 2018 року. Фото: The Washington Post / Getty Images

Оглядачі характеризують політичну систему в Казахстані як автократію. Назарбаєв був єдиним повелителем, у слабкої опозиції шансів на владу не було. Назарбаєв перемагав на виборах із результатом, який видається неможливим не лише для демократій Заходу, але і для таких країн, як Росія.

Що буде далі і хто візьме кермо влади

Найбільш вірогідною кандидатурою, що може очолити Казахстан після виборів у 2020 році, є голова Сенату Касим-Жомарт Токаєв. На думку політолога Аркадія Дубнова, Токаєв – один з найстаріших соратників президента, йому 67 років. Він був прем’єр-міністром, був міністром закордонних справ, представляв країну в Женеві, і, нарешті, 6 років тому, коли пішли перші розмови про те, що Назарбаєв може піти, Нурсултан повернув Токаєва в Астану і привів його в Сенат.

За конституцією він показав, хто може стати його наступником. «Токаєв – людина дуже досвідчена, абсолютно відданна Назарбаєву, досить жорстка. На початку цього століття Токаєв вступив в серйозний конфлікт з “Демократичним вибором Казахстану” і здобув перемогу. Ця людина – вельми ефективний політик, який певний час перебував у тіні», – зазначає Дубнов.

Президент США Барак Обама вітає Нурсултана Назарбаєва на саміті з ядерної безпеки, 13 квітня 2010 року. Фото: Getty Images

Неочевидною, але приємною для Назарбаєва фігурою також може стати його дочка Дарига Назарбаєва. Свого часу екс-президент Азербайджану Гейдар Алієв, посадив на своє крісло сина Ільхама і цей маневр був більш, ніж вдалим. У середині 1990-х років Назарбаєва стала генеральним директором державного казахстанського телеканалу. Вона одразу ж зробила його автономною структурою, що, попри це, продовжувала працювати на державні кошти.

Однак вже 2003-го року Дарига Назарбаєва розпочала свою політичну кар’єру, утворивши провладну партію «Асар», якою керувала до 2006 року. Тоді її партія та ще кілька інших влились в офіційну керівну партію її батька «Отан». Це об’єднання отримало назву «Нур Отан». Як підприємець, крім банку та Національної атомної компанії, дочка володіє монополістом мобільного зв’язку – чи не єдиним оператором у Казахстані.

Нурсултан Назарбаєв і Дарига Назарбаєва на зустрічі з королевою Великобританії Єлизаветою II і її чоловіком принцом Філіпом. Фото: youtube.com

Вислови Нурсултана Назарбаєва про Україну

«Корінь всіх проблем і бід України – немає стабільності і загальнонаціональної згоди. Десятиліттями йдуть безперервні політичні баталії, які зараз переросли у збройний конфлікт. Невже ви думаєте, що проста людина вийшла з хати, взяла лопату і пішла воювати, вбивати. Нічого подібного. Політики їх відправляють у вогонь братовбивства», – слова Назарбаєва 25 грудня 2014 року.

Нурсултан Назарбаєв і Петро Порошенко в Києві, 22 грудня 2014 року. Фото: Getty Images

«Не буду приховувати, я за Україну теж переживаю. Я там навчався у Дніпродзержинську. Я знаю українців, у мене друзі досі збереглися. Ми розуміємо один одного, душі розуміємо. Одні і ті ж пісні співаємо, спільні жарти. Дуже хочеться, щоб відновилися відносини, які були», – казав він вже 7 грудня 2018 року.

Замість епілогу

«Коли лідер знаходиться при владі таку кількість часу, трапляються досить масштабні катаклізми або взагалі нічого не відбувається. В Сінгапурі, наприклад, Лі Куан Ю фактично до самої смерті був шанованим народом. Ден Сяопін, це авторитарний режим в Китаї, теж був таким суперлідером свого часу. Якщо взяти Індонезію, Сухарто, який просидів при владі більше 30 років, то він досить сумно закінчив. Казати щось конкретне досить важко. Люди просто не знають, що таке мирний перехід влади. Ця структура невідпрацьована, хтось в шоці, хтось не знає, що буде з батьківщиною і з нами. Я згадую, коли помер Брєжнєв, у 82 році, ми виросли з Брєжнєвим, ми не розуміли, що буде далі. Багато з нас були шоковані. Але нічого не сталося, і в цьому випадку все надалі буде продовжуватися, тим паче, Назарбаєв не пішов, його політика буде продовжуватися…» (редактор «Радіо Свобода» Мерхат Шаріпжан)☐

Мережко Владислав

Головне фото: Сергій Гріц / AP

Джерела:

Казахстан. Путь к свободе 1986-2018…

От съезда КПСС до встречи с Трампом. 30 лет власти Нурсултана Назарбаева в фотографиях

29 лет елбасы

Казахстан: чому відставка Назарбаєва не стала несподіванкою

Уникальная для Центральной Азии передача власти. Почему уходит Назарбаев? Что будет дальше с Казахстаном?

Назарбаев. 30 лет у власти

5 цитат Нурсултана Назарбаєва про Україну і Росію

Пішов чи залишився? Що задумав Назарбаєв 

Найімовірнішим наступником Назарбаєва в Казахстані називають його старшу дочку

Отставка Назарбаева – ушел, чтобы остаться