За завершення війни та розвиток демократії: Нобелівська премія миру 2019

За даними Інституту дослідження миру, станом на 2019 рік у світі розгортається понад 50 конфліктів різної інтенсивності: від повномасштабних воєн до прикордонних сутичок. Сотні небайдужих по всьому світу долучаються до збереження людських життів та мирного врегулювання, розбудови демократії, боротьби з радикалізмом та утиском прав людини. Одні скликають форуми та стають посередниками у переговорах, інші засновують окремі кампанії та громадські рухи. Отож, щороку в Норвегії внесок одного або декількох таких діячів відзначають найпрестижнішою нагородою. У 2019 році володарем Нобелівської премії миру став Абій Ахмед Алі з Ефіопії, який поклав кінець марній війні із сусідньою державою.

Започаткування престижної нагороди

Нобелівську премію миру, як і цю ж нагороду в інших галузях, було започатковано Альфредом Нобелем, винахідником зі Швеції. Він заповів у своїх передсмертних бажаннях, аби щороку її присуджували тому, хто «зробить найбільший, або найкращий внесок у дружні стосунки між націями; у скасування, або скорочення армій, що існують, та у проведення або агітацію мирних з’їздів». Нобель інвестував понад 30 мільйонів шведських крон у фонд заради безпеки та на користь усьому людству.

Портрет Альфреда Нобеля

Згідно з процедурою, номінанти висуваються впродовж декількох місяців чітко окресленим колом людей: це можуть робити професори університетів, члени різноманітних асоціацій, міжнародних судових органів, депутати парламентів, а також лауреати Премії.

Серед номінантів обирають переможця або переможців, тобто від 1 до 3 осіб, або навіть організацію чи суспільний рух. Цим займається спеціальний комітет з 5 осіб, склад якого затверджує норвезький парламент. З 1897 року у ньому існує спеціальний «Нобелівський комітет». Повноваження щодо присудження Премії в інших галузях належать Швеції. Чому Альфред Нобель доручив вручення Премію миру саме Норвегії – досі лишається спірним питанням. У його часи Швеція та Норвегія існували в унії. Одне з припущень – це відносно більша схильність до пацифізму, порівняно зі шведами, а також більш демократичний на той час норвезький парламент.

Номінанти та лауреати

З 1901 року нагороду отримали понад 100 різного роду політиків, громадських діячів та активістів з численними підходами та концепціями миру. Лауреати Нобелівської премії отримують Нобелівський диплом, Нобелівську медаль, кожна з яких відрізняється дизайном, а також фінансову винагороду розміром у 9 мільйонів шведських крон.

Нобелівський диплом Кофі Аннана

До Першої світової війни Премію переважно отримували першопрохідці в організованих рухах за мир. У міжвоєнний період це частіше були саме політики, що пропагували мир і стабільність дипломатичними шляхами. Зараз же номінантами та лауреатами часто стають ті, хто виступає за роззброєння, мирні переговори, демократію та права людини. З початку ХХІ століття до списку часто потрапляють і ті, хто боряться за захист навколишнього середовища.

До 1960-х років престижна нагорода частіше за все опинялася в руках високоосвічених європейців та американців. Однак згодом, та особливо в 1980-х, її отримували чимало активістів з різних частин світу.

Лауреатки Премії 2011 року Елен Джонсон-Серліф, Лейма Гбові з Ліберії та Тавакуль Карман з Ємену. Фото: NY Daily News

За Статутом Нобеля розповсюдження інформації щодо номінацій та процесу визначення переможця заборонене щонайменше 50 років після того, як Премію було присуджено. Так, лише відносно нещодавно стало відомо, що серед номінантів колись опинялися Адольф Гітлер, Йосип Сталін та Беніто Муссоліні. Утім, оскільки для номінації достатньо подання лише однієї особи, вони далеко не завжди представляють думку Нобелівського Комітету.

Лауреат-2019

Цього року серед 301 кандидата Норвезький нобелівський комітет обрав для вручення Премії миру прем’єр-міністра Ефіопії Абія Ахмеда. Його заслугою стали «зусилля із досягнення миру і міжнародного співробітництва та, зокрема, рішучі ініціативи із вирішення прикордонного конфлікту із сусідньою Еритреєю».

Абій Ахмед Алі. Фото: Corbis/ Getty Images

Як оголосили в самому Комітеті, цьогорічна Премія миру – це своєрідний жест шани усім, хто працює в інтересах миру в Ефіопії, а також у регіонах Східної та Північно-Східної Африки.

Війна та мир з Еритреєю

Еритрея – незалежна держава на Сході Африки, колишня італійська колонія, яку в 1941 році звільнили британці та передали до складу Ефіопії. З 1952 року Еритрея стала частиною спільної федерації з Ефіопією, отримавши статус автономії. За 10 років федерація була розпущена, а Еритрея почала партизанську війну за незалежність. Лише на початку 90-х, після поразки ефіопського комуністичного режиму, вона стала самостійною державою і була прийнята до ООН. 

Незабаром відносини двох країн таки зіпсувалися, що особливо позначилося на економіці Ефіопії, яка не мала виходу до моря та торгувала переважно за посередництва портів Еритреї.

Розташування Ефіопії та Еритреї на карті Сомалійського півострову

У травні 1998 року Еритрея розпочала війну проти Ефіопії за спірні території в прикордонному регіоні. Активні бої у регіоні тривали понад два роки, до червня 2000 року, і забрали десятки тисяч життів з обох країн. Згідно з оцінками, кількість жертв з обох сторін становила 70-100 тисяч людей.

Мирний договір між двома країнами, укладений у грудні 2000 року за посередництва Алжиру, так і не був реалізований. Після цього справа була передана до міжнародного арбітражу, який розділив спірні території приблизно порівну. Відтоді повномасштабний конфлікт не поновлювався, хоча так само існувала напруженість між сусідами та ситуація на кордоні часто загострювалася.

Підписання декларації про мир та дружбу між Ефіопією та Еритреєю. Фото: Twitter/ AlraiMediaGroup

2018 рік став переломним. Прем’єр Ефіопії Абій Ахмед «простягнув руку» та запропонував президенту Еритреї Ісайясом Афеворкі підписати декларацію про мир та дружбу. Після згоди Афеворкі між сусідами нарешті припинилась війна.

Після укладення угоди про мир Ефіопія та Еритрея почали активно співпрацювати, в Ефіопії було звільнено тисячі еритрейців, ув’язнених за політичними статтями. Держави відкрили посольства одна в одній та відновили авіазв’язок. Крім того, Ефіопія знову отримала можливість користуватися портами Еритреї. Посередниками переговорів виступала міжнародна «Трійка» – США, Велика Британія і Норвегія.

Декілька слів про цьогорічного лауреата

43-річний Абій Ахмед зайняв крісло прем’єр-міністра Ефіопії у 2018 році. Він – перша людина на цій посаді, що належить до народу оромо, а також перший мусульманин, до того ж наймолодший політичний лідер Африки. Утім, це не завадило йому за півтора роки перебування при владі здобути репутацію сміливого лідера, який готовий ризикувати, аби вирішити давні проблеми.

За перші сто днів свого прем’єрства він встиг ухвалити низку сміливих рішень: скасувати надзвичайний стан в Ефіопії, оголосити амністію тисячам політв’язнів, припинити цензуру в ефіопських медіа. Фактично вперше в країні з’явилась опозиція, а військові та громадянські лідери, підозрювані в корупції, були усунуті з посад. Також вдалося розширити права жінок. Саме завдяки боротьбі Ахмеда за гендерну рівність вперше в історії країни жінки посіли найпочесніші посади в країні – президента і глави Верховного суду.

Перша ефіопська президентка Сахле-Ворк Зевде поруч із Абієм Ахмедом. Фото: Getty Images

Глобальні інституційні реформи, зокрема безпеки та правосуддя, які узявся провадити Ахмед, перед ухваленням вперше в історії країни обговорювалися з опозиційними партіями та громадянським суспільством. Одне з головних досягнень «нової ери» Абія Ахмеда –заборона катувань в ефіопських в’язницях, де поряд з реальними злочинцями перебували й опозиційні політики та журналісти. Сумнозвісну в’язницю Макелаві в Аддис-Абебі, де було закатовано десятки людей, взагалі закрили.

Виходячи за межі внутрішньої політики, Абій Ахмед виступив посередником між Кенією та Сомалі у суперечці про морські території і зіграв ключову роль у запрошенні лідерів Судану та Південного Судану за стіл перемовин.

Внесок ефіопського прем’єра значно оцінила високий представник ЄС Федеріка Могеріні. «Нагородження прем’єр-міністра Ефіопії Абія Ахмеда Нобелівською премією миру є визнанням мужньої людини та нового покоління африканців, що працюють заради змін та возз’єднання. Його лідерство у встановленні діалогу між Ефіопією і Еритреєю дає надію не лише двом країнам, а й усьому регіону та всьому континенту. Він продемонстрував: хоча шлях до возз’єднання може бути довгим та важким, мир завжди можливий, навіть після десятиліть конфлікту», – наголосила вона.

Попередні переможці

З 1901 року нагородження Нобелівською премією миру відбулося 100 разів. Усього її отримали 131 лауреат: 90 чоловіків, 17 жінок та 24 організації. Двічі в історії нагороду отримали одразує троє.

Першим лауреатом став Жан Анрі Дюнан, який ініціював укладання Женевської конвенції щодо гуманного ставлення під час війни, а також заснував Міжнародний комітет Червоного Хреста, який, до речі, теж отримав цю нагороду в 1917 році.

Бельгійська марка, випущена в пам’ять про Дюнана та МКЧХ

У 1906 році були відмічені зусилля Теодора Рузвельта в посередництві при укладенні Портсмутського договору, що завершив російсько-японську війну. Окрім нього, ще декілька президентів США були нагороджені примією миру: Вудро Вільсон, Джиммі Картер та Барак Обама. Сподівання доєднатися до їхнього числа висловлював і Дональд Трамп. Серед державних секретарів, відзначених Нобелівським комітетом, був і Генрі Кіссінджер: на знак визнання заслуг у зв’язку з перемир’ям у В’єтнамі.

Джиммі Картер на врученні Премії за десятиліття невпинних зусиль з пошуку мирних рішень у міжнародних конфліктах, зміцнення демократії й затвердження прав людини. Фото: AP

Лауреатом 1929 року був Френк Біллінґс Келлоґ, який, власне, і готував Пакт Бріана-Келлога, учасники якого погодились вирішувати всі конфлікти мирним шляхом і виключили війну як інструмент національної політики. Карл фон Осецький, радикальний німецький пацифіст та антифашист, 1935 був нагороджений за боротьбу з мілітаризмом в Німеччині.

В 1964 році Премію миру отримав Мартін Лютер Кінг за свою діяльність на користь расової рівноправності. Мати Тереза отримала Премію у 1979 році за утвердження миру в найважливішій сфері, захищаючи недоторканність людської гідності.

Мартін Лютер Кінг перед своєю відомою промовою під час церемонії вручення Нобелівської премії. Фото: CSU Archives/Shutterstock

Проповідь добросердя, любові і терпимості у відносинах між окремими людьми, спільнотами і народами стала головною прчиною нагородження Далай-лами XIV в 1989 році.

«За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності» – з такою відзнакою приз відійшов Андрію Сахарову в 1979 році. У 1983, як борець за права людини, Премію забрав Лех Валенса. У 1990 лауреатом став Михайло Горбачов, а трьома роками пізніше – Нельсон Мандела.

Нельсон Мандела та Фредерик Віллем де Клерк у 1993 році. Фото: АВС

До видатних міжнародних організацій та інституцій, чиї старання по заслузі оцінив Комітет у норвезькому парламенті, були ЮНІСЕФ, Європейський Союз, Amnesty International, Міжнародна організація праці, Міжнародний рух за заборону протипіхотних мін на чолі з активісткою Джоді Вільямс, а також ООН за часів генсека Кофі Аннана.

Герман ван Ромпей, Жозе Мануель Баррозу та Мартін Шульц отримують Нобелівську премію миру Євросоюзу в 2012 році. Фото: Reuters

Малала Юсафзай з Пакистану в 2014 році стала відомою зусиллями в боротьбі проти пригнічення дітей та молоді та за право дітей на освіту. У 2018 році Нобелівську премію миру отримали лікар із Конго Дені Муквеге та іракська правозахисниця Надія Мурад за протидію сексуальному насильству під час війни.

Малала Юсафзай – лауреатка 2014 року Пакистану. Фото: Getty Images

Цей список далеко не повний. Неможливо згадати всіх, але й переоцінити внески як лауреатів, так і багатьох номінантів дуже складно. Дійсно, от уже понад 100 років у лютому перед одним з комітетів норвезького парламенту постає непроста задача: оцінити зусилля тих, хто присвячує частину свого життя збереженню інших. Однак саме завдяки цій урочистій традиції світ щороку дізнається більше про когось, хто докладає зусиль на локальному, національному чи навіть глобальному рівні до розбудови миру й процвітання.

Євдокимова Олександра

Джерела:

Nobel Peace Prize Winners

Припинення війни, заборона катувань та права жінок: за що Абій Ахмед отримав Нобелівську премію миру

В Африці закінчилася війна, що тривала 20 років

Ethiopian PM Abiy Ahmed Ali wins Nobel Peace Prize