Протести «жовтих жилетів»: що вони означають для Європи та світу

Пішов 25-ий тиждень масових протестів у Франції. За півроку «жовті жилети» відзначилися й жертвами, і варварськими погромами, і навіть виходом за межі однієї країни. Хто вони такі, якою є реакція міжнародної спільноти та чи здатна французька влада виконати їхні прохання?

Які передумови

Попри те, що перші виступи цього протестного руху датуються листопадом 2018 року, є чимало передумов для його зародження. Можна сміливо констатувати, що це лише французький прояв всесвітньої кризи ліберальної демократії. Ми бачимо її наслідки не лише на вулицях Парижа, а й у парламентах Великобританії, Угорщини, Італії, Польщі. Світ, а особливо Європа, поступово відмовляються від ідей Френсіса Фукуями – про кінець ідеологічних протистоянь – та беззаперечності демократичного майбутнього. Імпульс йде від громадян, що втомилися від стагнації та гарних слів, а хочуть більшого соціального забезпечення в державах, керованих елітами.

Утім, формальним приводом для протестів стало підвищення цін на пальне французьким урядом через збільшення акцизу та запровадження екологічного податку, а також зниження обмеження швидкості до 80 км/год (що не мало вагомих причин та лише «варварським» методом поповнювало казну). Так виник спонтанний рух, який походить своїм корінням із соціальних мереж та закликів об’єднуватися та виходити на вулиці, блокуючи їх. У першій акції 17 листопада 2018 року взяли участь понад 280 тисяч людей з усієї країни, і понад 100 продовжили протести за тиждень, поклавши початок характерній циклічності мітингів – кожних вихідних. На той час підтримку висловлювали приблизно 80 % населення Франції.

Типові представники руху. Фото: AFP

Назва руху походить саме від світловідбивного елементу одягу, який кожен француз має в машині та зобов’язаний одягати у разі аварійної зупинки чи під час участі в масових заходах з метою забезпечення безпеки. Не дивно, що саме такі жилети стали символом, адже першими його учасниками стали автоводії.

Особливістю є повна відсутність горизонтальної структури серед «жовтих жилетів»: навіть формально вони не мають лідера, ієрархії, єдиної форми. Це, зокрема, перешкоджає й централізованому діалогу з урядовцями. У цих рисах рух нагадує американські Occupy Wall Street та Tea Party Movement зі схожими антиелітарними меседжами (рухи в США, що мали на меті встановлення економічної справедливості прим.ред), а також рухи Арабської весни. Коливання кількості залучених мітингарів теж є наслідком стихійності: увійти до складу так само легко, як і вийти з нього, немає зобов’язань, увесь рух безособовий.

Хід протестів

Уже за перші чотири дні «паливних протестів» жандармами було затримано понад 500 людей, стільки ж отримали поранення, а двоє загинули через причини, безпосередньо пов’язані із блокуванням доріг внаслідок занепокоєнь.

І хоча наступних вихідних через зростання агресивності та загрози життю кількість активістів скорочувалася, рівень насильства невпинно зростав. 1 та 2 грудня пройшли з особливою жорстокістю та вандалізмом: зводили барикади, били вітрини, палили автомобілі. Хвиля прокотилася тепер по всій Франції: загалом у різних містах мітингували 36 тисяч осіб. Згодом приєдналися студенти та навіть школярі, а деякі учасники намагалися увірватися до Президентського палацу.

Епіцентр протестів. Фото: AP

Станом на сьогодні у протестах щовихідних у середньому беруть участь 25–50 тисяч активістів. Пік 17 листопада з майже 300 тисячами так і не було перевищено. Заарештовано понад 8700 осіб, поранено – понад 4000, а також зафіксовано 15 смертельних випадків. Тим не менш, як заявляє The Local, у дійсності понад 100 смертей спричинені цим рухом, адже саме його прихильники зафарбовували ненависні камери фіксації швидкості, що часто спричиняло аварії.

Зафарбовані фіксатори швидкості. Фото: AFP

За попередніми оцінками Міністерства економіки Франції, з часів перших протестів збитки від вандалізму, як-от від пошкодження Тріумфальної арки в Парижі, сягнули 200 мільйонів євро.

Чого вимагають

Дійсно, саме підвищення цін на дизель і бензин на 10 та 5 відсотків відповідно в рамках зобов’язань Франції за Паризькою кліматичною угодою спричинило першу хвилю протестів.

Пішовши на поступки після перших, особливо жорстоких мітингів, уже 4 грудня уряд погодився відкласти підвищення податків на пальне. Тоді прем’єр-міністр Едуард Філіпп заявив, що «жоден податок не вартий того, аби поставити під загрозу єдність нації».

Голова уряду Едуард Філіпп спілкується з активістами. Фото: AP

Однак, до цього часу вимоги протестувальників значно розширилися.

Тепер французи були роздратовані загалом «несправедливою політикою уряду». За їхніми словами, податкова політика адміністрації Макрона спрямована на заможних громадян та великий бізнес, а робочий клас вона обкрадає. Не були виконані обіцянки знизити пенсійний вік, збільшити дотації бюджетникам, ввести фінансування для провінційних міст. Головним мотивом для понад половини учасників було підвищення купівельної спроможності середньостатистичного француза, адже поки їхня держава вважається однією з найбагатших, більшість населення становлять працюючі бідняки. Типовими представниками руху є крайні праві та крайні ліві, люди 35–64 років із сільської місцевості чи маленьких міст.

Від економічних мітингувальники перейшли й до політичних запитів. Зокрема, звучала ідея спрощення референдумів із метою висловлення громадської думки щодо урядових ініціатив.

Крім того, на їхній порядок денний вийшла відставка Еммануеля Макрона. Його звинувачують у пихатості, завищеній самооцінці та нездатності приносити реальну користь своєму народові. Наприклад, у серпні 2017 року видавництво Le Point опублікувало інформацію від особистого стиліста французького президента про те, що той за перші 3 місяці на посаді витратив 26 тисяч євро лише на свій мейкап. А також «народного» президента звинувачували в покупці неймовірно коштовного сервізу, у постійних фотосесіях та непомірних витратах на пишні паради й інші урочистості. Під час грудневих маніфестацій активісти навіть спорудили гільйотину, аби залякати Макрона. Вона нагадувала гільйотини часів Французької революції, обезголовленням на яких карали аристократів-ворогів народу. Нагадаємо, Франція є президентсько-парламентською республікою, а отже президент має більше повноважень і громадяни схильні очікувати більшого.

Макет гільйотини для Макрона. Фото: Reddit

До речі, у середині грудня мережею поширювали список вимог руху до влади. Так званий «Маніфест Жовтих жилетів» був розміщений на непопулярному французькому веб-сайті Le Libre Penseur та пропонував 25 кроків для виходу з кризи. Цю інформацію доволі швидко поширювали українські медіа, акцентуючи на вимозі Фрекзиту (французька варіація Брекзиту). Однак розслідування «Української правди» показало, що «Маніфест» виявився фейком. Припускають, що без втручання Російської Федерації тут не обійшлося: перші зображення з перекладом вимог з’являлися саме на проросійських твіттер-акаунтах. Насправді ж, рух настільки фрагментований, що висування консенсусних вимог навіть не виглядає правдоподібним.

Так званий Маніфест жовтих жилетів. Ілюстрація сайту Le Libre Penseur

«Жовті жилети» не відносять себе до жодної з партій та не очікують на політичну підтримку. Вони втомилися від делегування повноважень та представництва й хочуть бачити пряму демократію в дії. Усе це відбувається на фоні глобальної тенденції недовіри політикам.

Бунт проти однієї проблеми дуже швидко став загальним протестом проти бідності, нерівності та елітаризму.

Як реагує уряд

Рейтинг довіри президенту Еммануелю Макрону впав до рекордних 23 % у перші дні після протестів. Утім, першою його реакцією був заклик до уряду зайняти найжорсткішу позицію щодо мітингувальників, а останніх – поважати закон.

Після нападу на офіс речника французького уряду Бенжамена Гріво, він висловився, що це був напад не на нього, а на інституції та демократичну форму правління.

10 грудня Макрон ініціював введення надзвичайного стану в економічній та соціальній сфері. Але йшлося не про юридичний сенс поняття, а про заплановані урядом надзвичайні кроки. Так, він заявив про збільшення на 100 євро мінімального розміру заробітку з початку 2019 року, додаткові податкові відрахування та неоподаткування понаднормових робочих годин. Це недешево обійдеться бюджету країни, але навіть такими поступками зупинити рух не вдалося: вони прагнуть остаточної відставки уряду та президента.

У січні 2019 року Макрон запустив так званий «дебатний тур»: почавши з Нормандії, президент відвідував різні регіони Франції, зустрічаючись із мерами та представниками громадянського суспільства. Крім того, він звернувся в офіційному листі до свого народу, анонсувавши збір вимог та питань, які можна надсилати поштою або за допомогою онлайн-платформи.

Макрон під час Великих дебатів. Фото: La croix

Рух став справжнім викликом для влади через свою стихійність та непередбачуваність. Акції не є ані санкціонованими, ані прогнозованими. Але поліція дозволяє застосовувати нелетальну травматичну зброю через підвищену загрозу. 23 березня паризька поліція заборонила проведення акцій протесту на Єлисейських полях, на вулицях поблизу Тріумфальної арки, Єлисейського палацу та Національної асамблеї, а також у центрах великих міст на кшталт Тулузи, Ніцци, Ліона, Бордо.

Потрощена статуя всередині Тріумфальної арки. Фото: Anadolu Agency

Завдану Франції економічну шкоду рахувати ще зарано, але за попередніми оцінками вона явно перевищила 10 мільярдів доларів. Страхові компанії виплачують космічні суми власникам бутиків та ресторанів на Єлисейських полях. Інвестори та акціонери занепокоєні. Економічне зростання вдвічі сповільнилося. З міркувань безпеки закрили Тріумфальну арку, будівлю університету Сорбонни, Лувр, музей Орсе, Великий палац, оперні театри та Ейфелеву вежу усе це неабияк вдарило по туризму.

Потрощені вітрини на Єлисейських полях. Фото: EPA

Безумовно, знайшлися й політичні прихильники руху. Ними виявилися крайні праві з «Національного об’єднання» Марін Ле Пен та крайні ліві з «Нескореної Франції» Жан-Люка Меланшона.

Як реагує світ

Серед реакцій різних країн світу на занепокоєння у Франції варто підкреслити Італію. Тамтешні лідери відомого популістського Руху п’яти зірок, зокрема Луїджі ді Майо, висловили підтримку «жилетам» та готовність надавати допомогу. Вони звинуватили французький уряд у захисті привілейованих громадян та еліти, а маніфестантів назвали «вітром надії в Альпах». Пізніше лідер крайніх правих, віце-прем’єр Маттео Сальвіні також підтримав активістів, звинувативши Макрона в тому, що він править «проти своєї нації». Це вдарило по й без того слабким відносинам Франції та Італії, які раніше не знаходили спільну мову щодо міграційної політики та низці інших питань.

Після зустрічі ді Майо та Сальвіні з представниками «жовтих жилетів» Франція рішуче засудила дії Італії та вперше з часів Другої світової війни наважилася на відкликання свого посла звідти, звинувативши популістських депутатів у підриванні двосторонніх відносин.

Зустріч Луїджі ді Майо з жовтими жилетами. Фото з Твіттер/@luigidimaio

Важливо, що один із лідерів руху Ерік Друе заявив, що підтримка італійського уряду їм не потрібна, а Сальвіні взагалі порівняв із Беніто Муссоліні. Офіційний Париж наполегливо попросив Італію утримуватися від втручання у внутрішні справи.

Інші країни теж відреагували на протести: у Єгипті значно обмежили продаж жовтих жилетів, а у Володимир Путін неодноразово підкреслював, як важливо зберегти Росію від цієї лихоманки. Але загалом про російський слід у русі «жовтих жилетів» уже давно триває дискусія.

Чи є російський слід

Говорити про інспірацію акцій протесту Російською Федерацією було б і приниженням національної гідності французів, і переоцінкою можливостей Москви, кажуть експерти. Але слід руки Кремля, очевидно, помітний.

Аж завелика кількість проросійських акаунтів у Твіттер підтримували рух, так само як і в соціальних мережах та навіть деяких ЗМІ. На низці відеоматеріалів чітко чути російську мову серед мітингарів під час сутичок та чіткі накази російською. У додаток до цього, обидві партії, згадані раніше, що висловили підтримку руху, відомі неприхованими симпатіями до Росії та дружбою з Володимиром Путіним.

Карікатура на Дональда Трампа, Марі Ле Пен та Володимира Путіна. Ілюстрація сайту Cartoon Movement

На завершення, не маловідомою стала світлина, на якій нібито учасники руху «жовті жилети» тримають прапор Донецької народної республіки на фоні Тріумфальної арки

Нібито представники жовтих жилетів з прапором ДНР. Фото: WarGonzo

Уже 9 грудня міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан оголосив початок розслідування щодо можливого втручання Росії в протести «жовтих жилетів». За ситуацією також стежать французькі спецслужби.

Куди ще поширився рух

Одними вулицями Франції рух не обмежився: його послідовники знайшлися в декількох країнах Європи й не тільки.

Найбільш яскравим проявом стали хвилі протестів у Бельгії, у процесі яких навіть загинуло троє людей. 8 грудня 2019 року близько півтисячі протестувальників вирушили в бік урядового кварталу Брюсселя, де розташовані штаб-квартири декількох інституцій Європейського союзу. Було спалено кілька поліцейських авто, зруйновано інфраструктуру.

Спалені поліцейські автівки в Брюсселі. Фото: DW

Більш мирні виходи демонстрантів також відбулися й у сусідніх Нідерландах: у Гаазі, Амстердамі, Маастрихті, Роттердамі. Нечисленні акції звинувачували уряд у зависокій вартості життя, у недостатній кількості можливостей для молоді, у скасуванні референдумів тощо.

12 грудня у Варшаві відбувся несанкціонований протест за участі фермерів, які вимагали вирішення їхніх проблем від уряду, надягнувши характерні жовті жилети.

Того ж дня під будівлею Парламенту в Будапешті мітинг влаштували невдоволені трудовим законодавством угорці.

Не оминула хвиля й Німеччину: страйкувати вийшли водії дизельного автотранспорту, яких уряд утискав за новим законодавством. Підтримку «жилетам» висловлювали й лідери націоналістичної партії Alternative für Deutschland.

Більш ніж сотня активістів з тим же елементом одягу намагалася завадити дорожньому руху в Лісабоні, вимагаючи, аби уряд нарешті почув португальців. Подібні тактики використовували громадські активісти в Іспанії, Хорватії, Сербії, Болгарії.

Хвиля протестів солідарності в Португалії. Фото: Reuters

Французьким рухом надихнувся і протестний рух Іраку, що виступає за якісне забезпечення базових потреб людини. Уже на початку грудня вони теж одягли неонові жилети в знак солідарності. 

Іракські протестувальники в жовтих жителах. Фото: AP

У Тайвані під кінець 2018 року противники підвищених податків теж спорядилися жилетами характерного жовтого кольору, і вже в них виступали за відставку чинного президента.

Жовті жилети Тайваню. Фото: CNN

Окремі сліди підготовки до маніфестацій у жовтих жилетах були помічені навіть у Південній Африці, де жителі скаржаться на низьку якість державних послуг.

Попри виражену солідарність у багатьох державах світу, масова хвиля не прогнозується, адже, здебільшого, рухи були й без того. Вони лише підкріпилися незначним кількісним поповненням та перейняли традицію носити помітні атрибути для виділення під час заворушень.


Чи є опозиція

Не лише французький уряд закликає протестувальників до порядку та діалогу. Опозиція «жовтим жилетам» є й серед громадських активістів, і вона отримала назву «червоні шарфи». Вони не виступають явно в підтримку Макрона чи уряду прем’єра Едуарда Філіппа, але закликають до припинення насильства, захисту демократії та інститутів влади в країні. Вперше вони вийшли на вулиці Парижа 27 січня в кількості 10 тисяч осіб. Їхнім лозунгом стала фраза «Так – демократії, ні – революції!».

Опозиційний рух червоних шарфів. Фото: Reuters

Учасники руху «червоних шарфів» наголошують, що всі жителі втомилися від постійних блокувань доріг та державних інституцій, що вони не хочуть боятися виходити на прогулянку у вихідні дні. Вони не відносять себе до жодної з політичних сил та пропонують активістам знайти інше місце для обговорення, ніж вулиця.


Що далі

Останні хвилі протесту 23 та 24 тижнів набули нових обертів після інциденту із Собором Паризької Богоматері та гігантських пожертвувань на його реставрацію від багатих французьких родин. Гаслом нових акцій стало «Мільйони для Нотр-Даму та нічого для бідних», а також «Нотр-Дам без даху, ми теж без даху!». Акції проходили з особливим гнівом та із задіянням рекордної кількості правоохоронців Парижа. Французи дивувалися небаченій щедрості багатіїв та закликали їх радше вчасно сплачувати податки до державної казни. Попри заборону проводити протести біля Собору та Єлисейських полів, страйкарі її не дотрималися.

Нотр Дам без даху, ми — теж! Фото: AP

25 квітня проявився знак зрушень: Еммануель Макрон представив свій пакет реформ у якості відповіді на вимоги «жовтих жилетів». За його словами, була врахована риторика майже піврічних протестів, а також понад 2 мільйони побажань, зібраних через пошту та інтернет. Отже, президент запевняє, що буде значно скорочений податок на прибуток, зокрема завдяки скороченню державних витрат, також зменшена кількість депутатів у парламенті, змінена виборча система в бік більш справедливої (з мажоритарної на пропорційну – прим.ред.), а також спрощена процедура ініціювання національних референдумів.

Багато політологів робили ставки на реформи Макрона як на те, що покладе кінець довготривалим жорстоким акціям. Утім, лідери протестного руху вже висловили своє розчарування через невиконання своїх основних вимог та заявили про продовження протестів. «Він просто кинув кілька крихт хліба, як-от реіндексація пенсій. Усе відкинуто, усе розпливчасто, ніщо не точно, тому в суботу ми покажемо йому, що ми також розуміємо суть речей, й 1 травня теж», – сказав один із представників.


Субота, 27 квітня також не виділилася тишею. Сутички з поліцією знову відбулися в Парижі, а також у Страсбурзі, залучивши понад 2 тисячі людей. Епіцентр подій змістився до цього насиченого дипломатами міста через майбутні вибори до Європейського парламенту, будівля якого саме тут і розташована. Туди намагалися прорватися мітингарі, тому поліція застосувала сльозогінний газ. 1 та 9 травня профспілки планують провести об’єднані протести, а отже очікуються небачені масштаби демонстрацій.

Митінг у Стразбурзі 27 квітня в Європейському кварталі. Фото: Bleu Alsace

Експерт та політолог Олександр Хара пояснює, що протести є символом того, що світ змінюється, тому такі акції варто очікувати й  у майбутньому: «Фактично на прикладі Франції ми бачимо, що той старий світ, у якому ми жили дотепер –він зникає, подібні безлади будуть відбуватися і в інших країнах. Вони зумовлені передусім зламом старої моделі «комфортної Європи». Ми маємо розуміти, що зараз ми живемо у світі, який є абсолютно іншим, ніж був 5–6 років тому».

Крім того, саме різноманітність вимог зумовило їхню нескінченність: «жовті жилети» не представляють одну конкретну ідеологію чи політичну силу, їхня горизонтальність спричиняє неузгодженість претензій до уряду від міста до міста та від вихідних до вихідних. Це ускладнює діалог із чиновниками та пояснює живучість руху. Так, чисельність дійсно зменшилася фактично в 10 разів із листопада 2018 року, адже частину влаштували поступки французьких урядовців, а частину відлякував вандалізм, що перейшов межі. Але в тих, що залишились, поріг терпимості до насильства за ці 6 місяців, очевидно, зріс.

Протестувальники на фоні підпаленої машини. Фото: Reuters

Завдяки розпорошеності, розширенню вимог, демографічній різноманітності серед учасників руху та впливу на соціальні протести по всьому світові стає зрозуміло, що матеріальні стимули лише стали останньою краплею в чаші терпіння французів.

Справжньою причиною піврічного протистояння з правоохоронцями та чиновниками, під час яких активісти нехтують навіть своїми історичними пам’ятками та вдаються до вандалізму, є тотальна несправедливість у розподілі багатства, поглиблення розриву між прошарками населення та криза представницької демократії. Отже, Франція це всього лише гіпертрофований прояв глобальної тенденції недовіри.

Євдокимова Олександра

Головне фото: The New Republic


Джерела:

Протести у Франції: що потрібно «жовтим жилетам» і чому вони перетнули межу 

French protesters brandish GUILLOTINE in chilling threat to Macron at ‘Day of Rage’ riots 

Emmanuel Macron has spent €26,000 on makeup in his first three months as French president 

‘Macron’s arrogance unites us’ — on the barricades with France’s gilets jaunes 

«Gilets jaunes»: le vandalisme a coûté 200 millions d’euros aux assureurs

Why the yellow vests are accountable for over 100 deaths in France 

Інфіковані. Операція «Руслана Боширова» Frexit успішно реалізована в Україні 

Recalled French ambassador to return to Italy after diplomatic spat 

Yellow vest protests erupt in Iraq, Bulgaria and beyond — but don’t expect a ‘yellow wave’ 

Who are France’s Red Scarves? 

Макрон представив пакет реформ у відповідь на вимоги «жовтих жилетів»