Особливості дипломатичного протоколу мусульманських країн

Дипломатичний протокол іноді розглядають, як перелік правил, яких неухильно дотримується міжнародна спільнота. Це не є цілком вірно, адже норми протоколу еластичні відносно культурних відмінностей різних країн, релігій та націй. Сердечно привітавши обіймами італійського дипломата, ви справите хороше враження, а намагаючись повторити те саме зі стриманим японцем, ризикуєте зірвати переговори.  Щоб розібрати тонкощі культурних кодів, які тонкими нитками дипломатії переплели міжнародне співтовариство, Внутрішній дворик розпочинає серію матеріалів про особливості дипломатичного протоколу. Сьогодні розповідаємо про те, як на протокол впливає іслам.

Іслам у міжнародних відносинах

Арабська дипломатія тісно переплетена з ісламською релігією і традиціями. Відповідно, порушивши їх святість, необачний представник західного світу може серйозно зашкодити двостороннім відносинам і дискредитувати себе в очах мусульманських партнерів без права на реабілітацію.

Навіть не сповідуючи іслам, дипломат у мусульманській країні перебування повинен бути добре обізнаний у Корані і ставитись до священної книги виключно шанобливо. Він має орієнтуватись в ісламській обрядовості та бути готовим до того, що тут європейський звичай «поцілувати жінці ручку» може обернутись проблемами.

Коран – священна книга ісламу. Фото: livejounal

Трохи про історію

Мусульманські держави складно назвати дуже інтегрованими, навіть враховуючи спільну мову – літературну арабську, та спільну релігію – адже іслам поділяється на суннітську і шиїтську гілки. Шукаючи перекладача у посольство, МЗС різних країн дуже ретельно перевіряють, чи орієнтується він в конкретному діалекті арабської, з якою буде мати справу в країні перебування.

Коли представники різних держав Близького Сходу зустрічаються разом, проблемні питання їх регіонів замовчують, щоб не викликати дипломатичних незручностей. Незважаючи на це, прихильники об’єднання протягом світової історії декілька разів намагались створити спільну державу на основі релігії. Минулого століття потерпіла крах ідея Об’єднаної Арабської Республіки Сирії та Єгипту. Так само довго не протягнула ініціатива унії Лівії з Тунісом, Марокко, Єгиптом і Суданом.

Прапор об’єднаної арабської республіки Сирії та Єгипту. Фото: Вікіпедія

Успішною виявилась ідея створення міжурядової організації «Ліга арабських держав», що спрямована на спільну оборонну політику, координацію зовнішньої політики та культурне зближення. Більш релігійно спрямованою є «Організація ісламського співробітництва». Попри протиріччя, обидва утворення досі функціонують, надаючи Єгипту та Саудівській Аравії поле для конкуренції.

Король Саудівської Аравії Сальман бен Абдель Азиз Аль Сауд и президент Єгипту Абдель Фаттах. Фото: ТАСС

Бажаючи зайняти лідируючу позицію, Каїр та Ер-Ріяд всіма силами намагаються якнайдовше тримати своїх дипломатів на територіях країн-сусідів, адже найдосвідченіший амбасадор у країні стає дуаєном. А це викликає можливість згрупувати навколо дипломата інших арабських послів і провадити вигідну політику. Саудівська Аравія готова оплачувати всі витрати, яких потребує ця посада, проте, наприклад, Єгипет, у якого немає бездонних запасів нафти, за такою можливістю тільки тужить.

Залишаючись на тому ж нафтовому коні, Саудівська Аравія встановила «золоте правило» арабського ведення міжнародних відносин: спочатку допомагаємо ісламським партнерам, а з іншими діємо по ситуації. На ґрунті «золотого правила» шейхи також виростили так звану «доларову дипломатію», в рамках якої щедро винагороджували сусідів безоплатними кредитами за просаудівську політику.

Спільні фактори

Незважаючи на різницю в менталітетах, арабські дипломати мають багато спільного.
Дипломатичні представники з Близкого Сходу є дуже кваліфікованими: переважна більшість з них навчалась в університетах Франції, Великобританії та США, знає кілька мов та активно співпрацює зі своїм МЗС. Робота міністерств та посольств дуже структурована, має серйозний базис дисципліни. До прикладу, над проблемами Близького Сходу у Каїрі активно працює 4-5 людей, кожен з яких моніторить ситуацію, провадить аналіз і оперативно подає результати міністру закордонних справ чи навіть особисто президенту.

Арабський дипломат найімовірніше промовчить або скаже, що він не орієнтується в питанні (навіть у випадку, коли дуже навіть орієнтується), якщо не узгодив це питання з центром. Або ж він просто візьме собі час «подумати», що дещо відрізняє його від західного колеги. Арабський дипломат буде щиро посміхатись, сипати похвалами та пропозиціями, але при цьому не скаже абсолютно нічого конкретного, демонструючи хороші акторські здібності та відтягуючи час.

Ще одним варіантом відповіді арабського амбасадора може бути вираз «Якщо буде на це воля Аллаха», що в перекладі з мови натяків може означити «ні», «подумаю», «пораджусь із центром». Відмволяти прямо араби не люблять, власне, як і говорити прямо, чим досить сильно ускладнюють розуміння своїх мотивів. Ще одним важливим аспектом ведення дипломатії з арабськими державами є виконання умов шаріату.

Одяг

Традиційно, вбрання мусульман повинні повністю закривати тіло, крім голови та кистей рук, одяг повинен бути непрозорим. Мусульманин не одягне парчі чи шовку, бо вони вважаються жіночими тканинами. Голову повинна покривати чалма, тюрбан або інший традиційний головний убір.

Традиційний арабський чоловічий одяг. Фото: wam.ae

Для жінок правила ще суворіші – голова має бути прикритою повністю, жодна з тканин не повинна облягати тіло, відкривати можна лише кисті рук, а ступінь відкритості обличчя регулюється в кожній країні окремо. Щодо переговорів особливих правил не існує з тієї простої причини, що на перемовинах за участі мусульман практично ніколи немає жінок.

Закордонному гостю не радять переодягатись у традиційний арабський одяг, щоб випадково не бути звинуваченим у перекривлянні. Краще обирати прості тканини, світлі класичні костюми. Не бажані будь-які чоловічі прикраси, окрім обручки.

Протокольні моменти

Для ведення дипломатії з арабами потрібно враховувати їхню релігійну обрядовість. Всі протокольні заходи – зустріч гостей, поселення, транспорт, харчування, розваги (не вітаються постановки з оголеними артистами) – потрібно планувати з врахуванням ряду речей.

Зокрема, 5 разів на день мусульмани повинні звершити «намаз» – мусульманські молитви. Задля зручності гостей, бажано підбирати зал, вікна якого виходять на Південь (адже на Півдні знаходиться Мекка). Молитись з гостями необов’язково, але призначати зустрічі на час молитви або переривати її – дуже поганий тон, який обов’язково спричиниться на результатах переговорів.

Намаз. Фото: Зори ислама

Під час Рамадану, священного дев’ятого місяця ісламського календаря, вся робота припиняється опівдні, а четвер та п’ятниця – вихідні дні. Тому, організовуючи роботу, це потрібно враховувати.
Як уже згадувалось, жінці подавати руку не можна, а чоловікові можна подавати лише правицю. Ліва рука в ісламській традиції вважається нечистою, нею не можна торкатись їжі на святковому столі. Якщо ж це помітять – вам замінять страву.

Також не прийнято розпитувати будь-що про дружину, зате вітаються запитання про дітей і розповіді про власних. Щодо прийомів, дуже важливо підготуватись зі всією ретельністю: мусульманин не буде їсти не халяльну їжу (тобто таку, що за шаріатом вважається нечистою). На світських заходах, де присутні араби, не подають свинину.

Складніша ситуація з алкоголем. У 2002 році в Іспанії з візитом був іранський президент Мохамед Хатамі. Максимально незручно вийшло зі святковою вечерею, яку швидко скасували через наявність вина на столах. Принципові іспанці відмовились забирати алкогольні напої, а не менш принципові араби відмовились взагалі тоді брати участь в рауті.

Насправді, вино може бути на столах, але пропонувати його мусульманину – великий прорахунок, який він вам ще обов’язково згадає.

Маркування халяльної їжі. Фото: Arab news

Розмови за столом не повинні зачіпати жінок і релігію. Вважається, що жінка займає респектабельну позицію дружини і матері в мусульманському суспільстві, а те, що їй не дозволяють навіть сідати за один стіл з чоловіками, до уваги не приймається.

Трапезні традиції різних країн також досить цікаво відрізняються. Араби п’ють дуже сильну каву без цукру і, за законами гостинності, повинні наповнювати вашу чашку щоразу, як вона порожніє, навіть якщо весь кавник доведеться залити в одного гостя. Щоб уникнути передозування, потрібно перевернути чашку денцем нагору, або обережно нею покачати. Це символізуватиме, що на сьогодні з вас вистачило.

У країнах Північної Африки, наприклад, не прийнято нічого пити під час споживання їжі, а в Марокко три стакани м’ятного чаю, який ви маєте випити – це вже повідомлення, що вечір закінчується і потрібно потиснути руку хазяїну-мароканцю, потім піднісши її до губ. В Іраці потрібно змиритись, що на стіл можуть подати цілу тушу корови і не просити столових приборів – таку страву відривають шматками і їдять руками.

Єгипет

Життя в країні прокидається пізно – обід можуть подавати в 17:00, вечерю – в 22:00. Якщо єгипетський дипломат спізнився, з цим потрібно змиритись, але самим краще не спізнюватись, оскільки, незважаючи на спільні каїрські затори, до вас ставитимуться трішки суворіше. Єгиптянам властива тверда позиція в переговорах, сильне почуття власної гідності. Також вони люблять підкреслювати жестами свої слова: мова тіла взагалі дуже важлива – не варто сидіти спиною до співрозмовника або відхилятись, якщо за європейськими мірками єгиптянин до вас надто близько.

Не можна сутулитись чи сидіти таким чином, щоб була видна підошва взуття, вся мова тіла повинна випромінювати спокій і впевненість. Нормальним також є привітання поцілунками між чоловіками, чого категорично не можна робити з жінками.

Фото: Front News International

Іран

Вітаючись, іранці потискують один одному руки, а потім притискають власну праву руку до серця.
Важливо дізнатись зазделегідь титул та повне ім’я співрозмовника, а якщо титулу немає, то звертатися до іранця варто «доктор» або «містер». Переходити на «ти» зі своєї ініціативи не варто, лише коли вам це запропонують. Іранці – шиїти, релігія має вплив на політичні переговори. Перед переговорами звершається молитва і варто ставитися до цього серйозно, щоб випадково не образити релігійних почуттів. Місцевий етикет вимагає від іранця пропускати гостя вперед, даючи йому можливість завжди першим заходити в переговорну, ліфт і будь-яке інше приміщення.

Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія

Тут важливо пам’ятати правило правиці – використовуючи лише праву руку, ви показуєте свої добрі наміри. Рукостискання, вечеря, пропозиція взяти щось – завжди використовуйте тільки праву руку, щоб не потрапити в категорію «нечистих». Перед вирішенням ділових питань, вас випробують легкою розмовою під чашку кави.

Це щедрі країни, тому, перебуваючи у когось в гостях, не роздивляйтесь будь-який предмет надто пристально, господар буде змушений вам його подарувати, а відмовлятись від подарунка – дуже поганий тон. Варто виглядати стриманим, але між чоловіками можливі тілесні привітання – поплескати одне одного по спині, торкнутись щоками при зустрічі чи обмінятись поцілунками – норма. Але в жодному випадку не намагайтесь повторити це саме з дівчиною. І не тисність їй руку, якщо вона не простягла руку першою. Багато говорити шкідливо, адже найкраще враження справить той, хто вміє слухати – це означає, що з вами безпечно вести переговори.

Туреччина

Будьте готові до того, що вас спершу акуратно перевірять на професійність: уточнюючі запитання, обмовки і намагання зрозуміти, як ви орієнтуєтесь у питанні – усе це застосує турецький дипломат. Слід спокійно реагувати, якщо турки відволікаються на телефонні дзвінки, просто змиріться з цим. Якщо турецька сторона запрошує, то постарається взяти на себе всі витрати, рахунки в ресторанах, тощо. Також тут діє правило «Якщо буде на те воля Аллаха» – погана ідея відмовляти туркам прямо, слід в м’якій формі пояснити свою позицію. Взагалі, у переговорах з турками бажано бути спокійною і терплячою людиною, яка вміє відслідковувати нюанси розмови.

Рамадан-дипломатія

Рамадан є священним для мусульман місяцем, в який Аллах подарував людству Коран. Цим періодом активно користуються розумні політики, провадячи так звану Рамадан-дипломатію. У Білому домі традиційно проводять іфтари – сніданки під час Рамадану, які президент розділяє з уммою (мусульманським співтовариством).

Свого часу президент США Барак Обама сказав: «Не має значення, хто ми і як молимось – всі ми діти Господні. Американці-мусульмани допомагають нам відчувати себе у безпеці».

Іронія в тому, що традиція, започаткована Біллом Клінтоном, була продовжена Джорджем Бушем, якому це не заважало тим часом вести хрестові походи проти ісламістів, виділяти «вісь зла» і «протистояння культур».

Фото: The Times of Israel

І на завершення

Близький Схід вимагає уваги в обходженні. Вас сприймуть тепліше, якщо ви привітаєтесь на арабській; з більшою повагою, якщо ви шанобливо будете ставитись до Корану і намазів; візьмуть подарунок, якщо ви здогадаєтесь не дарувати нічого за межами шаріату (навіть парфюмів, якщо вони виготовлені на спиртовій основі).

У веденні дипломатії з арабами потрібно пам’ятати, що найкращі риси характеру тут – уважність і повага до традицій. І ще, мабуть, смиренність – тому що іноді таки доведеться мовчки розривати руками тушу корови.

Олена Мартинюк

Джерела:
«Национальные особенности дипломатического протокола и этикета стран Ближнего Востока», Панков.
Рамадан-Дипломатия – Джанат Сергей Маркус
Прием делегаций мусульманских стран – Секретарское дело
Кабы чего не вышло. Особенности дипломатических протоколов – Аргументи і факти
ДИПЛОМАТІЯ АРАБСЬКИХ КРАЇН – О.П. Сагайдак