До перемоги ще далеко: скільки українських бранців Кремля чекають на свободу

7 вересня відбувся обмін політичними в’язнями між Україною та Росією. 35 українців повернулися додому, включно з Олегом Сенцовим, Олександром Кольченком, Едемом Бекіровим, Павлом Грибом. Звільнені проходять реабілітацію, дають інтерв’ю та презентують книги. У той же час по той бік кордону лишаються ще понад 200 полонених українців. Хто вони, за що та на скільки ув’язнені і коли очікувати другого раунду обміну?

Майже одразу після обміну 7 вересня уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова наголосила на тому, що в Росії утримують ще 113 громадян України, 89 із них – це представники кримськотатарського народу. У той же час у Службі безпеки України зауважили, що тільки на території ОРДЛО незаконно утримується 227 українців. Помічник президента Андрій Єрмак каже, що мова йде про кілька сотень наших людей.

Кампанія LetMyPeopleGo, започаткована для захисту усіх ув’язнених за політичними мотивами громадян України в Росії та окупованому нею Криму

Остаточно визначити кількість бранців Кремля надзвичайно складно, і лише за допомогою відкритих даних організацій на кшталт LetMyPeopleGo та видання Крим.Реалії видається можливим визначити основні справи, у яких фігурують українські політичні в’язні. Звинувачення українців варіюються від збуту наркотичних речовин до шпигунства та державної зради, а завершуються як домашнім арештом, так і 20 роками ув’язнення в колонії суворого режиму.

«Кримська четвірка»

У рамках справи «кримської четвірки» були затримані й засуджені активісти Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Геннадій Афанасьєв та Олексій Чирній. Усі вони були затримані в Криму в 2014 році та отримали вирок за «участь у терористичному співтоваристві», «замах на незаконне придбання боєприпасів» і «приготування до теракту». Афанасьєва було екстрадовано в березні 2016 року, Сенцов та Кольченко також повернулися до України.

Олексій Чирній під час судового слухання. Фото: Громадське

Кримський активіст Олексій Чирній лишається в колонії суворого режиму з вироком у 7 років ув’язнення. Після тортурів та під тиском слідства він визнав свою провину в суді, свідчив проти Сенцова та примусово прийняв російське громадянство. Існують підозри, що до Чирнія також могли застосовувати психотропні препарати. Доступ лікарів та консула до в’язня обмежують. Окрім того, що справа Чирнія не отримала міжнародного розголосу, він також був позбавлений підтримки з боку рідних і близьких.

Справа «українських диверсантів»

У рамках наступної справи вісьмох українців звинуватили в підготовці диверсій в анексованому Криму на замовлення української розвідки.

Андрій Захтей зі своїм адвокатом. Фото: Артем Го/Медиазона

10 серпня 2016 року про попередження таких терористичних актів, нібито підготовлених Головним управлінням розвідки Міноборони України, заявила ФСБ Росії. Тоді були затримані Євген Панов і Андрій Захтей. Панов увійшов до списку на обмін 7 вересня, а Андрій Захтей лишається у колонії суворого режиму, засуджений за контрабанду вибухових пристроїв та підробку документів. 

З подібними звинуваченнями в листопаді того ж року в Севастополі затримали Дмитра Штиблікова, Олексія Бессарабова та Володимира Дудку. Їх засудили до 20 років позбавлення волі за планування диверсій на стратегічних об’єктах анексованого Криму . У Володимира Дудки з 2018 серйозно погіршився стан здоров’я, про що неодноразово наголошували його син та правозахисники.

Володимир Дудка та Олексій Бессарабов. Фото: Crimean Human Rights Group

Інші фігуранти справи «диверсантів» під тиском зізнавалися, що були завербовані українською розвідкою. До них відносяться Гліб Шаблій, Геннадій Лімешко, Олексій Стагній та Володимир Присич, що все ще перебувають у російських тюрмах. 

У Службі безпеки України неодноразово заявляли, що затримані в Криму громадяни України не є ані співробітниками, ані контактерами з боку спецслужби.

«Шпигунські» справи

Усе частіше в російських судах до громадян України застосувують «шпигунську статтю» , а також статтю про державну зраду до російських громадян, які відкрито висловлюються на підтримку України. Серед останніх справ вирізняються справи громадянина РФ Віктора Шура, який має дозвіл на проживання в Україні, а також громадянина України та активіста Майдану Валентина Виговського, чий випадок вважається одним з найзагадковіших. Обох було таємно затримано під час поїздок за межі материкової України і доправлено до слідчого ізолятора Лефортово у Москві.

Валентин Виговський в колонії Кірово-Чепецька. Фото громадського спостерігача Артура Абашева

Справи об’єднує звинувачення у шпигунстві на користь України та намаганні передати українським спецслужбам секретні відомості, що нібито становило загрозу національній безпеці РФ. Шур та Виговський були позбавлені права на незалежного юриста та консульський захист, а за підсумкми розслідування повністю визнали свою провину. Аналіз цих справ істотно ускладнюється через брак інформації, оскільки всі вони проходять за грифом «секретно», і матеріали справи становлять таємницю навіть для близьких родичів; суди проходять переважно в закритому режимі.

Справи «майданівців»

Усі фігуранти справ щодо активістів Євромайдану були засуджені за ніби-то замахи на вбивство. Станом на сьогодні звільнено лише Володимира Балуха – в рамках останнього обміну. Микола Шиптур, перший після Революції Гідності український політв’язень в анексованому Криму, був затриманий у Севастополі силами «кримської самооборони». Він один з багатьох, кому довелося в наслідок знущань свідчити проти себе, зокрема й зізнатися, що він перешкоджав «волевиявленню» кримчан на «референдумі».

Активіст Євромайдану Андрій Коломієць в російському суді. Фото : Crimean Human Rights Group

Активний євромайданівець Андрій Коломієць потрапив в ув’язнення під час перебування вдома в Кабардино-Балкарії та спочатку взагалі був звинувачений у зберіганні наркотиків.

Справи «екстреміста» та «карателя»

До числа жителів України, затриманих Російською Федерацією належить Олександр Шумков, колишній охоронець Дмитра Яроша, лідера «Правого сектору», забороненого в Росії. У серпні 2017 року його було викрадено з української території, хоча на той момент він був стрілцем у Збройних силах та не належав до вищезгадуваної організації. Сам Шумков на суді розповів, що в Україні йому запропонували викурити цигарку з марихуаною. Затягнувшись, він знепритомнів, а прийшов до тями вже в Росії. Шумкова визнали винним в «участі в діяльності екстремістської організації».

Скріншот з відеозвернення Олександра Шумкова

Сергій Литвинов, ще один в’язень, на момент затримання лежав у лікарні на території окупованої частини Луганської області. За його свідченнями, його викрали з палати співробітники ФСБ у масках, вивезли в ліс з мішком на голові, били і катували, вимагаючи зізнань, тортури продовжилися в ростовському ізоляторі. Окрім звинувачень у численних вбивствах в ролі добровольця батальйону Дніпро, Литвинову приписують причетність до «геноциду російськомовного населення». Після очевидних доказів з боку України ці звинувачення зняли, проте приписали нові – у розбійництві та крадіжці.

Справа 26 лютого

«Справа 26 лютого» була відкрита окупаційною владою РФ у 2015 році у Криму. Приводом для неї став мітинг у Сімферополі біля будівлі Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 року, який став днем опору Криму російській окупації. Місяць потому російські правоохоронці затримали заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза за підозрою в організації та участі в масових заворушеннях, але пізніше його видали Туреччині, що передала його українській владі. Іншим пощастило менше.

Алі Асанов, Мустафа Дегерменджі та Ахтем Чійгоз. Фото: ctrcenter.org

У різні періоди у «справі 26 лютого» були заарештовані Алі Асанов, Мустафа ДегерменджіЕскендер Емірваліев, Ескендер Небіев, Арсен Юнусов, Талят Юнусов і Ескендер Кантемир. Терміни ув’язнення в середньому становлять 3-4 роки.

Справа «Таблігі Джамаат» та «Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі»

2 жовтня 2017 року управління ФСБ по Криму повідомило, що ліквідувало три осередки організації «Таблігі Джамаат». Цей аполітичний релігійний рух, організований у 1926 році в Індії, був визнаний екстремістським в РФ у 2009 році. Кримчан Рената СулеймановаАрсена Кубединова і Талята Абдурахманова було заарештовано за підозрою в участі в ньому. Кримські татари свою провину заперечують і стверджують, що не вели на зустрічах «розмови екстремістського характеру», як вказується у вироках.

Кримський правозахисник Емір-Усеїн Куку. Фото: Кримська Солідарність

Аналогічним чином у 2003 році в Росії заборонили міжнародну ісламську політичну організацію «Хізб ут-Тахрір аль-Ісламі». Її представники називають своєю місією об’єднання всіх мусульманських країн в халіфаті, проте відкидають терористичні методи досягнення цієї мети. Члени організації стверджують, що піддаються несправедливому переслідуванню в РФ і в окупованому Криму. Існує кілька осередків «Хізб ут-Тахрір» в різних містах, членів яких переслідують за релігійними мотивами: Севастопольська, Ялтинська, Сімферопольська та Бахчисарайська групи. Загальне число переслідуваних та затриманих кримських татар сягає понад 50 осіб. До них відноситься і відомих кримський правозахисник Емір-Усеїн Куку.

Справа Веджіє Кашка

У «справі Веджіє Кашка», названого на ім’я кримськотатарської активістки, фігурують 4 людини. Молодшому з них — 53 роки. Чотирьох кримських татар: Казима АметоваБекіра ДегерменджіРуслана Трубача і Асана Чапуха – окупаційна влада РФ затримала у Сімферополі 23 листопада 2017 року.

Двоє з фігурантів справи Веджіє Кашка. Фото: Ebazer Pinkhas/krymr.org

Усі вони перебувають під домашнім рештом за ніби-то вимагання грошей у громадянина Туреччини, який тривалий час не повертав борг ветерану кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. Силовики намагалися затримати і саму 83-річну Кашка, проте під час затримання їй стало погано і вона померла в кареті швидкої. Окупаційна влада відмовилася розслідувати причини смерті жінки.

Справи проти свободи слова

Російська влада пред’являла звинувачення у «публічних закликах до здійснення терористичної діяльності, вчинених з використанням мережі інтернет» вже декільком українцям та кримчанам. Так, Наріман Мемедемінов, Еміль Мінасов та Євген Каракаш потрапили до російських місць позбавлення волі за свої висловлювання в медіа.

Наріман Мемедемінов. Фото: Кримськотатарський ресурсний центр

Про них не можна забувати

Саме про цих та багатьох інших громадян України, що стали бранцями Кремля, отримали безпідставні звинувачення, непомірні строки ув’язнення або ж взагалі зникли без вісти, закликають пам’ятати не лише правозахисники, але й українські та світові політики. Сподівання на подальший прогрес висловлювали Курт Волкер, Антоніу Гутерреш, Дональд Туск, представники НАТО та Freedom House.

Олег Сенцов під час акції у Львові 22 вересня. Фото: пресслужба Львівської міської ради

До заяв приєднуються і щойно звільнені політичні в’язні. На важливості продовження боротьби за звільнення усіх незаконно утримуваних громадян України в РФ у своїх перших же інтерв’ю після прибуття на Батьківщину наголошували Микола Карпюк, Володимир Балух, Роман Сущенко. А 22 вересня у Львові відбулася правозахисна акція «Листи з-за ґрат» на підтримку українських заручників Кремля за участю Олега Сенцова.

Сценарії обміну

Після ажіотажу 7 вересня, численних світлин та сліз на очах українців, дискусії щодо подальшого обміну продовжилися та навіть загострилися. З’являлися різні цифри та прогнози.

Формула «200 на 70» між Україною і «Л/ДНР» відповідно мала бути винесена на обговорення в Мінську 18 вересня на зустрічі Тристоронньої контактної групи. Утім за межі обговорення в медіа цей формат не вийшов.

У якості альтернативи поставала також формула «всіх на всіх». За словами Зеленського, таке бачення наступного етапу обміну пропонував Путін. Вже тоді президент України наголошував на необхідності уточнення списків, а пізніше неможливість такого сценарію пояснив чинний Міністр закордонних справ Вадим Пристайко.

Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко пояснив неможливість обміну «всіх на всіх». Фото: РБК Україна

«Є ідеальна формула “всіх на всіх”, яка всім дуже подобається, але насправді вона не життєздатна. Бо треба дуже чітко узгодити, хто ці «всі на всі». Коли в цих списках кримінальні авторитети, які є друзями тих, хто перебуває з того боку, і їх намагаються запхати в список як «матеріал для обміну». На обмін від того боку подаються люди, які не мають жодного відношення до конфлікту на Донбасі. Ще однією серйозною проблемою є і зниклі без вісті, яких близько 400-500 осіб», – розтлумачив Пристайко.

Щодо термінів потенційного наступного обміну, конкретики, звісно, немає, хоча звучать думки про завершення нового етапу вже до кінця 2019 року. Якщо вірити президенту, то підготовка нових списків вже триває та активно обговорюється між двома сторонами.

Повернення 35 політв’язнів до України 7 вересня. Фото: УНІАН

Отже, обмін 35 на 35, що сколихнув Україну та був так позитивно оцінений в усьому небайдужому світі дійсно є великим і значущим кроком. Однак це лише верхівка айсбергу. Ситуація є такою, що складно навіть визначити частку звільнених на сьогоднішній день полонених Кремля, адже остаточна кількість всіх, хто досі лишається там, невідома нікому, принаймні в Україні. Поки узгоджується формула наступного етапу обміну, наші громадяни продовжують зазнавати тортур, страждати від браку медичної допомоги та лишатися наодинці без адвокатської та консульської допомоги, не кажучи вже про контакти з рідними. На жаль, до перемоги дійсно ще далеко. І на шляху до неї важливо пам’ятати про цінність людського життя.

Головне фото: Укрінформ

Євдокимова Олександра

Джерела:

Про них не можна забувати. Кого з українців все ще утримує РФ — справи і головні факти

Let My People Go

Денісова: в ув’язненні у Росії залишаються 113 громадян України, із них 89 кримських татар

ЗМІ: у Мінську обговорять наступний обмін за формулою «200 на 70»

Пристайко про обмін утримуваними: формула «всіх на всіх» не є життєздатною